Особливості інституту патронатної служби, його проблеми та шляхи їх вирішення

Abstract

У статті здійснено комплексне дослідження інституту патронатної служби в Україні як важливої складової системи публічної служби. Особливу увагу присвячено з’ясуванню правової природи патронатної служби, її місця в структурі державної служби та взаємо- зв’язку з політичними й адміністративними елементами апарату управління. Розглянуто проблему невизначеності правового статусу патронатного службовця, що протягом тривалого часу залишалася дискусійною у науці адміністративного права та на практиці. Підкреслено, що певне покращення ситуації відбулося після прийняття Закону України “Про державну службу”, яким правовий статус патронатного службовця було формально прирівняно до державного службовця. Водночас зазначено, що таке прирівняння має низку особливостей, які на практиці виявляються як законодавчі прогалини та колізії. Вони ускладнюють належну реалізацію прав, гарантій і обов’язків патронатних службовців, створюють правову невизначеність у питаннях їх добору, проходження служби та звільнення. У роботі окреслено ключові проблеми нормативного регулювання цього інсти- туту, серед яких – відсутність чіткої диференціації між політичними та адміністратив- ними посадами, недостатня урегульованість етичних стандартів діяльності, а також неврегульованість питань відповідальності патронатних службовців. Запропоновано шляхи вдосконалення правового регулювання інституту патронатної служби, зокрема шляхом гармонізації його з положеннями законодавства про державну службу, удоско- налення кадрових процедур та усунення законодавчих колізій. Окрім того, наголошено на необхідності вироблення єдиних підходів до розуміння місця патронатної служби у системі публічного управління та її ролі у забезпеченні ста- більності функціонування органів влади. Зроблено акцент на важливості підвищення професіоналізму, прозорості та підзвітності патронатних службовців.The article studies the system of patronage service in Ukraine as an important part of the public service. Special attention is paid to explaining what patronage service is, its place in the civil service system, and how it connects with political and administrative structures. The article also looks at the problem of the unclear legal status of patronage officers, which has long been discussed by lawyers and in practice. It is noted that some improvements appeared after the Law of Ukraine “On Civil Service” was adopted, which officially gave patronage officers the same status as civil servants. However, this change still has many problems, such as gaps and conflicts in the law. These problems make it difficult for patronage officers to fully use their rights and guarantees, and create uncertainty in how they are hired, promoted, or dismissed. The article also shows the main problems in the legal regulation of this service ̶ the lack of clear separation between political and administrative positions, weak rules for ethics, and unclear responsibility of patronage officers. The author suggests improving the law by bringing it closer to civil service rules, making hiring procedures better, and removing legal conflicts. In addition, the need to develop unified approaches to understanding the place of patronage service in the public administration system and its role in ensuring the stability of the functioning of authorities is emphasized. Emphasis is placed on the importance of increasing the professionalism, transparency and accountability of foster carers.