Теоретико-правові аспекти щодо визначення тенденцій розвитку системи виконавчого провадження в Україні в умовах європейської інтеграції та розбудови громадянського суспільства

Abstract

У статті підкреслено, що запровадження в Україні комбінованої системи примусового виконання рішень стало сміливим кроком державної влади, яка раніше не мала достатньої практики у делегуванні власних повноважень приватним суб’єктам. Сьогодні можна дискутувати щодо доцільності такого нововведення, оцінювати його позитивні чи негативні наслідки, проте перед науковою спільнотою постає значно важливіше завдання – окреслити основні тенденції майбутнього розвитку національної системи виконавчого провадження. З’ясовано, що саме ці тенденції мають стати орієнтиром для нормотворчої діяль- ності та вдосконалення організаційно-управлінських механізмів у цій сфері, трансфор- мація яких є неминучою. Вивчення зарубіжного досвіду підтверджує це, адже більшість розвинених держав пройшла шлях від централізованих моделей до децентралізації повноважень у сфері виконання рішень. Водночас, чи здійснить Україна подібний крок або ж зупиниться на вже досягнутому рівні реформування, залежить від низки чин- ників. У статті розглянуто саме ті обставини, які визначають напрями подальшої ево- люції системи виконавчого провадження в Україні. Загальновідомо, що правова політика будь-якої держави та процеси нормо- творення тісно зумовлюються волею політичної влади, яка охоплює всі сфери суспіль- ного життя без винятку. Водночас будь-яке домінування політичних інтересів над правом і правами людини слід розглядати як прояв свавілля. Якими б привабливими чи стратегічно важливими не здавалися політичні цілі, вони не можуть слугувати виправданням виходу за межі правових норм і порушення конституційної законності. Отже, право у своїй сутності покликане виступати стримувальним чинником і обме- жувати можливості політичного свавілля державної влади. Домінування в державі антидемократичних цінностей або політичний популізм здатні негативно позначатися на процесах законотворення, внаслідок чого вони можуть бути скеровані на іншу, неприйнятну для правової держави траєкторію. Інакше кажучи, від політичної волі керівництва держави залежать і тенденції розвитку вітчизняного законо- давства про виконавче провадження. Саме тому розвиток законодавства та практики діяльності більшості державних інституцій мають бути пристосовані не до обслуговування потреб керівної еліти, що апріорі не корелюється із принципами громадянського суспіль- ства. І політична влада повинна складатися із відданих Україні патріотів, що ставлять за ціль не власне збагачення, а процвітання правової держави.The article emphasizes that the introduction of a combined system of compulsory enforcement of decisions in Ukraine was a bold step by the state authorities, which previously did not have sufficient practice in delegating their own powers to private entities. Today, one can discuss the feasibility of such an innovation, evaluate its positive or negative consequences, but the scientific community faces a much more important task – to outline the main trends in the future development of the national system of enforcement proceedings. It was found that these trends should become a guideline for regulatory activities and improvement of organizational and managerial mechanisms in this area, the transformation of which is inevitable. The study of foreign experience confirms this, because most developed countries have gone from centralized models to decentralization of powers in the field of decision enforcement. At the same time, whether Ukraine will take a similar step or stop at the already achieved level of reform depends on a number of factors. The article considers precisely those circumstances that determine the directions of further evolution of the enforcement system in Ukraine. It is well known that the legal policy of any state and the processes of norm-setting are closely determined by the will of the political authorities, which covers all spheres of public life without exception. At the same time, any dominance of political interests over law and human rights should be considered as a manifestation of arbitrariness. No matter how attractive or strategically important political goals may seem, they cannot serve as a justification for going beyond the limits of legal norms and violating constitutional legality. Thus, law, in its essence, is designed to act as a deterrent and limit the possibilities of political arbitrariness of state authorities. The dominance of anti-democratic values in the state or political populism can negatively affect the processes of law-making, as a result of which they can be directed to another trajectory that is unacceptable for a legal state. In other words, the political will of the state leadership also depends on the trends in the development of domestic legislation on enforcement proceedings. That is why the development of legislation and the practice of the majority of state institutions should be adapted not to serve the needs of the ruling elite, which a priori does not correlate with the principles of civil society. And the political power should consist of patriots loyal to Ukraine, who set as their goal not their own enrichment, but the prosperity of the rule of law.