Фіксація фактичного стану судовим виконавцем за польським законодавством: європейські стандарти доказування та їх значення для захисту прав особи

Abstract

У статті досліджено правову природу, зміст і доказове значення інституту фіксації фактичного стану судовим виконавцем (protokoł stanu faktycznego) за законодавством Республіки Польща, який є результатом рецепції французького constat d’huissier de justice та відображає європейські тенденції розширення повноважень виконавців у напрямі забез- печення доказів і гарантування правової визначеності. На основі аналізу положень Закону РП “Про судових виконавців” та Цивільного процесуального кодексу РП встановлено, що протокол фактичного стану є позавиконавчою дією судового виконавця, спрямованою на констатацію юридично значущих фактів у матеріальній або цифровій формі без аналі- тичної оцінки чи правової кваліфікації. Зазначено, що protokoł stanu faktycznego може бути складений як на підставі судового чи прокурорського доручення, так і за ініціативою будь- якої зацікавленої особи, без необхідності доведення правового інтересу. Розкрито проце- суальні та матеріальні особливості складання протоколу: вимоги до форми, змісту, додатків (як додатки можуть бути долучені: фотографії, плани, схеми, карти, креслення тощо), меж компетенції виконавця, розмір винагороди та можливість використання технічних засобів фіксації. Окрему увагу присвячено застосуванню протоколу фактичного стану у медіації, арбітражі, справах про банкрутство, а також у цифровому середовищі – для фіксації інтер- нет-контенту як доказу у справах про кібербулінг, наклеп чи недобросовісну конкуренцію. Досліджено сферу застосування протоколу фактичного стану, складеного судовим виконав- цем. Протокол може використовуватися як: документ, що підтверджує передачу примі- щення чи іншої нерухомості при оренді, продажу тощо; опис ступеня будівельних робіт чи їх переривання; фіксація пошкоджень унаслідок робіт чи катастроф; опис конструктивних дефектів без констатації, що це саме дефекти; опис робіт, що зникають або підлягають закриттю. Обґрунтовано доцільність імплементації польського досвіду в національне законодавство України шляхом запровадження правового механізму документування юридичних фактів виконавцем, внісши зміни у Закон України “Про виконавче проваджен- ня” та процесуальні кодекси.The article examines the legal nature, content, and evidentiary value of the institution of factual state recording by a judicial enforcement officer (protokoł stanu faktycznego) under the legislation of the Republic of Poland. This institution, originating from the French constat d’huissier de justice, reflects European trends in expanding the powers of enforcement officers toward evidence preservation and legal certainty in civil proceedings. Based on the analysis of the Polish Law on Judicial Enforcement Officers and the Polish Code of Civil Procedure, the study establishes that the protokoł stanu faktycznego constitutes a non-enforcement activity of the enforcement officer aimed at recording legally relevant facts either in material or digital form without analytical interpretation or legal qualification. It is noted that the protokoł stanu faktycznego may be drawn up both upon a court or prosecutor’s order and at the request of any interested person, without the need to prove legal interest. The article identifies procedural and material aspects of the protocol, including formal requirements, content, attachments (such as photographs, plans, schemes, maps, and drawings), the scope of competence of the enforcement officer, the amount of remuneration, and the use of technical means of recording. Particular attention is paid to the application of the protokoł stanu faktycznego in mediation, arbitration, insolvency proceedings, and in the digital environment specifically, for recording online content as evidence in cases of cyberbullying, defamation, or unfair competition. The article further outlines the range of practical uses of such protocols, including as documents confirming the transfer of premises or other real estate during lease or sale, descriptions of construction work progress or interruption, documentation of damage resulting from works or disasters, and records of structural defects or disappearing works. The study substantiates the expediency of implementing the Polish experience into Ukrainian legislation through the introduction of a legal mechanism for documenting juridical facts by enforcement officers, by amending the Law of Ukraine “On Enforcement Proceedings” and the relevant procedural codes. This implementation would enhance the effectiveness of judicial protection of individual rights and ensure the harmonization of Ukraine’s procedural law with European evidentiary standards.