Геодинаміка. – 2017. – №1(22)

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/42628

Науковий журнал

Науковий журнал «Геодинаміка» містить 3 наукові розділи – «Геодезія», «Геологія», «Геофізика». У ньому опубліковано українською, російською та англійською мовами статті українських та зарубіжних вчених з зазначених дисциплін, які стосуються проблем геодинаміки та суміжних питань. Для спеціалістів – геодезистів, геологів та геофізиків, науковців академічних і галузевих установ, викладачів, аспірантів та студентів вищих навчальних закладів, які займаються проблемами геодинаміки та дослідженнями в суміжних галузях наук. Номери журналу «Геодинаміка», починаючи з 2014 р., внесені в базу «Index Copernicus». Статті, опубліковані в журналі «Геодинаміка», визнаються ДАК України для захисту кандидатських та докторських дисертацій як наукометричні.

Геодинаміка : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України, Національний університет "Львівська політехніка", Державна служба геодезії, картографії та кадастру України, Національна академія наук України, Інститут геофізики ім. С. І. Субботіна, Інститут геології і геохімії горючих копалин, Львівське астрономо-геодезичне товариство ; головний редактор К. Р. Третяк. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2017. – № 1 (22). – 160 с. : іл.

Геодинаміка : науковий журнал

Зміст


1
7
16
26
42
55
74
85
98
114
125
139
142
148
155
160

Content


1
7
16
26
42
55
74
85
98
114
125
139
142
148
155
160

Browse

Filters

201716

Settings

Search Results

Now showing 1 - 10 of 16
  • Thumbnail Image
    Item
    Оцінка небезпеки приповерхневих деформацій гірських порід у межах Стебницького калійного родовища методом ПІЕМПЗ
    (Видавництво Львівської політехніки, 2017-06-13) Кузьменко, Е. Д.; Багрій, С. М.; Чепурний, І. В.; Штогрин, М. В.; Kuzmenko, E.; Bagriy, S.; Chepurnyi, I.; Shtohryn, M.; Кузьменко, Э. Д.; Багрий, С. М.; Чепурный, И. В.; Штогрин, М. В.; Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу; Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas; Ивано-Франковский национальный технический; университет нефти и газа
    Мета. Метою роботи є обґрунтування доцільності застосування методу природного електро- магнітного поля Землі (ПІЕМПЗ) для оцінювання небезпеки приповерхневої деформації гірських порід унаслідок експлуатації Стебницького родовища калійної солі. Методика. Проведено геофізичні дослідження методом ПІЕМПЗ для ділянок у межах гірничого відводу Стебницького родовища калійної солі (Львівська область, Україна). У результаті деформацій, що виникають під час розроблення родовища за рахунок створення штучних пустот та розвитку соляного карсту, гірські породи перебувають у збудженому стані, що викликає електромагнітну емісію порід і відповідні варіації імпульсного електромагнітного поля. Результати. Побудовано карти інтенсивності випромінювання природного імпульсного електромагнітного поля Землі для досліджених ділянок Стебницького родовища калійної солі для трьох антен, спрямованих по осях Х (горизонтальна складова північ – південь), Y (горизонтальна складова схід – захід), Z (вертикальна складова), а також для повного вектора поля. Статистичними методами досліджено кореляцію значень повного вектора ПІЕМПЗ із фактичними значеннями осідання денної поверхні за період 2000–2014 рр. для одного профілю. Об’єктом досліджень є ділянки автомобільної магістралі Львів–Трускавець (Львівська область, Україна) у межах гірничого відводу Стебницького родовища калійної солі. Деформація дорожнього полотна пов’язана з наявністю видобувних камер під автомагістраллю. Деформаційні форми на дорожньому полотні (тріщини, заколи, “хвилі”) відображаються аномаліями інтенсивності імпульсного електромагнітного поля, наявність яких свідчить про аномальний напружено-деформований стан гірських порід та можливість (ймовірність) подальшого розвитку просідання земної поверхні в межах контура виявлених аномалій. Наукова новизна. На прикладі досліджень зони автодороги Львів–Трускавець у межах Стебницького родовища калійної солі дістала подальший розвиток система знань щодо ефективності методу ПІЕМПЗ у частині обґрунтування та демонстрації зв’язку параметрів ПІЕМПЗ з деформаціями порід і рухами земної поверхні, які відображені у деформаціях дорожнього полотна автомобільної магістралі. Тріщини, заколи, “хвилі” на дорожньому полотні якісно відповідають зміні інтенсивності та аномаліям електромагнітного поля, у якому не тільки відображають деформації, але й зазначають межі їх поширення внаслідок розвитку зони аномалій напружено-деформованого стану гірських порід. Практична значущість. За результатами представлених досліджень виконано районування зони автомобільної магістралі Львів– Трускавець у межах Стебницького родовища калійної солі за ступенем небезпеки осідання гірських порід. Відповідно до розподілу нормованих значень інтенсивності електромагнітного поля запропоновано встановити певні рівні небезпеки деформацій гірських порід, Наявність мозаїки низьких, середніх, підвищених та високих рівнів небезпеки деформації гірських порід, узгоджених із зонами деформації дорожнього полотна, свідчить про складну просторову структурну деформацій порід у стані активної стадії просідання. Останнє спонукає до прийняття керівних рішень щодо переносу автомобільної магістралі або її постійного ремонту відповідно до розвитку деформаційних процесів.
  • Thumbnail Image
    Item
    Дослідження факторів геотермальної енергії в глибоких свердловинах
    (Видавництво Львівської політехніки, 2017-06-13) Карпенко, В. М.; Стародуб, Ю. П.; Karpenko, V. M.; Starodub, Yu. P.; Карпенко, В. М.; Стародуб, Ю. П.; Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”; Львівський державний університет безпеки життєдіяльності; Natsionalna aktsionerna kompaniia “Naftohaz Ukrainy”; Lviv State University of Life Safety; Национальная акционерная компания “Нафтогаз Украины”; Львовский государственный университет безопасности жизнедеятельности
    Метою роботи є розроблення і дослідження енергетичного методу видобування геотермальної енергії з глибоких свердловин, яку генерують гірські породи до внутрішнього простору свердловин під час циркуляції в ній промивальної рідини у різних геологічних умовах світу, зокрема в Україні. Методика досягнення мети передбачає результати експериментальних і теоретичних досліджень стаціонарного процесу притоку тепла від геологічного середовища до простору глибокої свердловини на різних продуктивностях бурових помп, у різних геологічних умовах, за різних властивостей промивальної рідини. Дослідження враховували моделі “холодної” і “гарячої” Землі. Як результат, досліджено теплообмін у глибоких свердловинах у різних геологічних умовах світу, вивчено питання про фізику зареєстрованого теплового потоку, про максимальну можливу щільність теплового потоку і від яких фізичних і технологічних параметрів вона залежить. Вивчено дію фактора геотермальної енергії з боку гірських порід на простір свердловини під час циркуляції в ньому промивальної рідини за різних продуктивностей помп. Встановлено, що значення щільності теплового потоку від гірських порід у свердловину значно перевищують відомі значення, які визначаються геофізичним законом теплопровідності Фур’є на основі використання даних геотермального градієнта. Запропоновано енергетичний метод визначення реальних енергетичних характеристик фактора геотермальної енергії, який показав здатність глибоких свердловин генерувати теплову енергію з промисловими значеннями. Підтверджена правомірність моделей “холодної” Землі зі зменшенням і “гарячої” Землі з стабільними значеннями температур на вибої свердловини. Наукова новизна полягає в розв’язанні задачі ідентифікації параметрів експериментальної функції теплообміну системи геологічне середовище- свердловина-повітря з геофізичними параметрами процесу, на основі розробленого енергетичного методу теплообміну в просторі свердловини, надано наукове пояснення збільшеному і зменшеному значенням щільності теплових потоків у процесах теплообміну в глибоких свердловинах на основі “холодної” і “гарячої” моделей Землі. Практична значущість отриманих результатів полягає в обґрунтуванні доцільності і можливості побудови геотермальних станцій з промисловою потужністю видобування геотермальної енергії на основі використання окремих ізольованих від пластових флюїдів глибоких свердловин.
  • Thumbnail Image
    Item
    Густинна модель Коломийської палеодолини по геотраверсу СГ-І (67) Надвірна – Отинія – Івано-Франківськ
    (Видавництво Львівської політехніки, 2017-06-13) Анікеєв, С. Г.; Максимчук, В. Ю.; Мельник, М. М.; Anikeyev, S.; Maksymchuk, V.; Melnyk, M.; Аникеев, С. Г.; Максимчук, В. Е.; Мельник, М. М.; Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу; Карпатське відділення Інституту геофізики ім. С. І. Субботіна НАН України; Ivano-Frankivsk national technical university of oil and gas; Carpathian Branch of S. Subbotin Institute of Geophysics of the National Academy of Sciences of Ukraine; Ивано-Франковский национальный технический университет нефти и газа; Карпатское отделение Института геофизики им. С. И. Субботина НАН Украины
    Мета. Метою роботи є уточнення глибинної будови та перспектив нафтогазоносності Коломийсь- кої палеодолини за сейсмогеотраверсом СГ-І (67), який проходить уздовж лінії Надвірна – Коломия – Отинія – Івано-Франківськ. Сейсмогеотраверс СГ-І (67) частково захоплює Бориславо-Покутський покрив, перетинає Самбірську і Більче-Волицьку зони та заходить на Східноєвропейську платформу. Методика. Геолого-гравітаційне моделювання будови геологічного розрізу є методом кількісної інтерпретації аномального поля сили тяжіння в редукції Буге, який заснований на рішенні прямих та обернених задач гравірозвідки для складнопобудованих середовищ та призначений для побудови оптимальних геогустинних моделей геологічного розрізу. Оптимальна геогустинна модель – це модель, яка узгоджена зі спостереженим гравітаційним полем, не суперечить даним буріння, сейсморозвідки та враховує припущення (гіпотези) інтерпретатора. Передумовою достовірності вказаної методики є її геологічна підпорядкованість, зокрема врахування даних буріння, сейсморозвідки та геолого-тектонічних карт щодо блокової будови фундаменту, закономірностей формування осадового комплексу та зон перетину глибинних розломів, які є потенційними шляхами міграції флюїдів і якими формуються сприятливі умови виникнення структурних і літологічно або тектонічно екранованих пасток вуглеводнів. Крім того, геолого-гравітаційне моделювання використовують для перевірки, уточнення та деталізації структурно-густинних побудов, виконаних за будь-якими іншими способами. Результати. Модель сейсмогеологічного розрізу за геотраверсом СГ-І (67) доповнено густинами товщ, які визначено за даними буріння та за результатами моделювання за близько розташованими інтерпретаційними профілями. За результатами геолого-гравітаційного моделювання уточнено геометрію структур та блоків фундаменту. Також отримано деталізований розподіл густини гірських порід уздовж геотраверсу до глибини 20 км. У результаті моделювання у межах певних стратиграфічних комплексів виявлено зони ущільнення і розущільнення. Зони розущільнення у межах додатних структурних форм ідентифіковано як перспективні. Наукова новизна. Уточнено та деталізовано структурно-густинні побудови геологічного розрізу уздовж геотраверсу СГ-І (67), що дало змогу отримати нові дані про глибинну будову перерізу Коломийської палеодолини та про перспективи нафтогазоносності окремих її ділянок. Встановлено, що загальні риси покривів, пов’язані з глибинно-розломною тектонікою, відображаються у аномальному гравітаційному полі, що свідчить про достовірність прогнозу елементів глибинної тектонічної і структурної будови регіону за даними геолого-гравітаційного моделювання. Практична значущість. Отримані результати свідчать про високу інформативність геогустинного моделювання під час вивчення глибинної будови земної кори у складних сейсмогеологічних умовах Передкарпатського прогину. Виявлені зони розущільнення у палеозойських відкладах у Коломийській палеодолині є перспективними для постанови нафтопошукових робіт.
  • Thumbnail Image
    Item
    Уточнення геологічної будови Пенінського покриву Українських Карпат
    (Видавництво Львівської політехніки, 2017-06-13) Шлапінський, В. Є.; Жабіна, Н. М.; Мачальський, Д. В.; Тернавський, М. М.; Shlapinskyy, V.; Zhabina, N.; Machalskyy, D.; Ternavskyy, M.; Шлапинский, В. Е.; Жабина, Н. М.; Мачальский, Д. В.; Тернавский, М. М.; Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України; Інститут геологічних наук Національної академії наук України; ДП “Західукргеологія”; Instytut Geology and Geochemistry of Combustible Minerals of the National Academy of Sciences of Ukraine; Instytut Geology of the National Academy of Sciences of Ukraine; DP “Zahidukrheolohiya”; Институт геологии и геохимии горючих ископаемых НАН Украины; Институт геологических наук Национальной академии наук Украины; ДП “Захидукргеология”
    Мета. Метою досліджень є вивчення геологічної будови Пенінського покриву Українських Карпат з урахуванням нових даних геології та геофізики. Методика. Методика досліджень містить детальний комплексний аналіз матеріалів геологічних знімань, пошукових робіт, буріння і геофізичних досліджень Пенінського покриву. Результати. Пенінський покрив, у складі якого наявні відклади вікового діапазону тріас – олігоцен, в українському секторі Карпат у тектонічному аспекті є південно-західною одиницею Зовнішніх (Флішових) Карпат. Зараз домінує погляд про його належність до зони Закарпатського глибинного розлому, що відокремлює Зовнішні і Внутрішні Карпати. Це ґрунтується значною мірою на визнанні скель юрських і неокомських вапняків у складі покриву як тектонітів, утворених у зоні цього розлому. Під час проведеного дослідження доведено, що юрсько-неокомські скелі – це не тектонічні відторженці, а олістоліти гравітаційно-осадового походження у складі крейдової олістостроми. Пенінська тектонічна одиниця – це типова покривна структура Карпат, а не зона розвитку гігантської тектонічної брекчії, і не зона Закарпатського розлому. Будова покриву нічим не відрізняється від інших покривів Зовнішніх Карпат. Під неогеновим чохлом відклади Пенінського покриву контактують зі структурами Внутрішніх Карпат, проте не повсюдно. У Солотвинській западині на Пенінський покрив насунута Лесарненська зона, яка, ймовірно, належиться до Зовнішніх Карпат, з крейдовими відкладами в її складі, що унеможливлює безпосередній вплив на покрив Закарпатського розлому. Обґрунтовано існування стратиграфічної перерви у післяаптський час у Пенінському покриві і, відповідно, присутність фази австрійської складчастості. Палеоген району Перечина – це не вульшавська світа Внутрішніх Карпат, а вульховчицька світа Пенінського покриву, яка нарощується олігоценом. Пенінський покрив не продовжується в район Пояна Ботізії на суміжній території Румунії, а повертає на південний захід, узгоджено з поворотом вулканічного хребта Оаш – Шолес і лінією насуву Монастирецького субпокриву. Визначено, що насуви в Пенінському покриві відбувалися у часовому інтервалі після олігоцену і впродовж карпатію. Складено уточнену геологічну карту Пенінського покриву масштабу 1:100000 і чотири геологічні розрізи через усі ділянки покриву. Наукова новизна. Отримані під час дослідження перелічені результати здебільшого розглядали й інші геологи як ймовірні або альтернативні гіпотези. Це стосується насамперед трактувань скель як олістолітів, а не тектонітів. Проте, на підтримку такої версії не надавалось достатньо доказів, які б незаперечно її підтримували. Це ж зауваження стосується і решти результатів. У цій роботі всі результати розглядають у комплексі і підкріплені достатньою доказовою базою. Практична значущість. Результати дослідження дають можливість розвинути уявлення про Пенінську тектонічну одиницю, як проміжну ланку між Внутрішніми і Зовнішніми Карпатами. Уточнена геологічна карта може бути використана для практичних задач. Піднасув Пенінського покриву потенційно перспективний щодо промислової нафтогазоносності.
  • Thumbnail Image
    Item
    Безкисневий седиментогенез нашарувань едіакарію та силуру південно-західного схилу Східно-Європейської платформи
    (Видавництво Львівської політехніки, 2017-06-13) Радковець, Н. Я.; Radkovets, N.; Радковец, Н. Я.; Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України; Institute of Geology and Geochemistry of Combustible Minerals of the NAS of Ukraine; Институт геологии и геохимии горючих ископаемых НАН Украины
    Мета цієї роботи – дослідити умови седиментації збагачених органічною речовиною відкладів едіакарію та силуру південно-західного схилу Східноєвропейської платформи. Зокрема, врахувати фактори, що сприяють ефективній фосилізації органічної речовини в морських осадах та відіграють ключову роль в утворенні чорносланцевих товщ, які є основоположним елементом сланцевих нафтогазових систем. Методика. Методика ґрунтується на літологічних дослідженнях, які стали основою для встановлення речовинного складу порід, поширення досліджених товщ та їхніх потужностей, діапазону залягання в розрізі, та реконструкції палеосередовища досліджених вікових інтервалів. Результати. Проведені дослідження платформових відкладів едіакарію (калюські верстви) та силуру дали змогу встановити, що калюські верстви поширенні суцільним пасмом уздовж південно- західного силу Східноєвропейської платформи і досягають Українського щита. Їх потужності становлять 90 м і більше в межах Волино-Подільської плити та Молдовської плити, а в Переддобрудзькому про- гині – 150 м і більше. Для нашарувань силуру встановлено, що відклади, збагачені органічною речовиною (аргіліти та мергелі), поширені в найзануренішій ділянці платформи, де потужності відкладів силуру сягають 700 м і більше. Проведено реконструкцію палеосередовища в едіакарії та силурі, з’ясовано фактори, що зумовили безкисневий седиментогенез у ці часові проміжки геологічної історії. Встановлено, що морський басейн у калюський час охоплював значну територію кратону Балтика, де зона кисневого мінімуму у водній колоні починалася з глибини щонайбільше 100 м. Реконструкція палеосередовища для силурійського часу вказує на те, що басейн мав батіометричну зональність. До глибини приблизно 100 м нагромаджувалися сульфатні, глинисто-карбонатні та карбонатні (риф) осади, а збагачені органічною речовиною – нагромаджувались на глибинах більше ніж 100 м, у зоні кисневого мінімуму. Наукова новизна. Для відкладів едіакарію встановлено їх поширення, потужності та нафтоматеринський потенціал. Для відкладів силуру з’ясовано ділянки поширення найперспективніших порід та встановлено, що нагромадження збагачених органічною речовиною осадів контролювалось зоною кисневого мінімуму. Практична значущість. Результати досліджень дали змогу встановити нафтоматеринський потенціал для відкладів едіакарію та виділити ділянки поширення най- перспективніших порід силуру, збагачених органічною речовиною (аргіліти, мергелі), які складають потенційний ресурс для розвідки та видобутку сланцевого газу.
  • Thumbnail Image
    Item
    Hydrocarbon compounds and plausible mechanism of gas generation in “shale” gas prospective silurian deposits of Lviv Paleozoic depression
    (Видавництво Львівської політехніки, 2017-06-13) Наумко, І. М.; Куровець, І. М.; Зубик, Н. І.; Бацевич, Н. В.; Сахно, Б. Е.; Чепусенко, П. С.; Naumko, I.; Kurovets’, I.; Zubyk, M.; Batsevych, N.; Sakhno, B.; Chepusenko, P.; Наумко, И. М.; Куровец, И. М.; Зубик, Н. И.; Бацевич, Н. В.; Сахно, Б. Э.; Чепусенко, П. С.; Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України; Institute of Geology and Geochemistry of Combustible Minerals of NAS of Ukraine; Институт геологии и геохимии горючих ископаемых НАН Украины
    Мета. Дослідження складу газу закритої пористості (флюїдні включення у мінералах і закриті пори порід) перспективно газоносних граполітових аргілітів силуру Львівського палеозойського прогину та обґрунтування вірогідного механізму і динаміки газогенерації під час формування “сланцевого” газу у продуктивних верствах чорносланцевих формацій регіону. Методика. Склад летких сполук флюїдних включень у мінералах і закритих пор порід, їхні відносні газонасиченість і водонасиченість визначали мас-спектрометричним хімічним методом. Включення і закриті пори розкривали за допомогою розчавлювання стандартної проби (наважка 200 мг, фракція +1–2 мм) у невеликій металевій циліндричній ступці між двома плоскопаралельними твердосплавними (побєдітовими) поверхнями в умовах високого вакууму (порядка 1·10-3 Па). Результати. За даними мінералофлюїдологічних досліджень у газовій фазі флюїдних включень у мінералах і закритих пор граптолітових аргілітів силуру Львівського палеозойського прогину домінує метан (до 100 об. %) за незначних вмістів етану, діоксиду вуглецю, азоту. Відсутність пари води може свідчити про “сухість” вуглеводневмісних систем, а низькі значення відносної газонасиченості – про перетворення органічної речовини як джерела летких вуглеводневих сполук за невисоких (головно, літостатичних) тисків. Це свідчить про реальність перебігу процесів газоутворення під час трансформації органічної речовини аргілітових верств. На порядок вища відносна газонасиченість включень у кальциті, яким заліковані субвертикальні тріщини в аргілітах, і поява пари води вказує на ймовірний приплив глибинних мігрувальних флюїдів потужними тріщинними системами. Обґрунтовано вірогідний механізм і динаміку газогенерації з подальшим захопленням газу у вільному стані та сорбцією і окклюзією породами, інтенсифікований впливом глибинних флюїдів. Він основується на зіставленні даних про склад летких сполук флюїдних включень у мінералах і закритих пор перспективно газоносних аргілітів та сорбційно-генераційні процеси утворення метану у вугіллі, виходячи з принципової єдності природи перетворення розсіяної і концентрованої форм органічної речовини. Наукова новизна. Вперше у флюїдних включеннях у мінералах і закритих порах (кавернах, тріщинах) перспективних на “сланцевий” газ граптолітових аргілітів палеозою Волино-Поділля встановлено релікти відновних, практично істотно водневодневих безводних (“сухих”) флюїдів. Це вказує на наявність геофлюїдодинамічних умов, як для генерації вуглеводнів у процесах перетворення органічної речовини, сорбованих і окклюдованих мінеральною і органічною складовою порід на стадії катагенезу, так і припливу глибинних вуглеводневих флюїдів, і, отже, підтверджує газосланцевий потенціал надр регіону. Практична значущість. Оцінено вплив летких сполук закритої пористості (флюїдні включення у мінералах і закриті пори вмісних порід (граптолітових аргілітів) на сумарну потенційну газоносність сланцевовмісних верств, що матиме значення (не заторкуючи інших аспектів проблеми) за можливого підрахунку ресурсів (запасів) “сланцевого” газу.
  • Thumbnail Image
    Item
    Структури латерального витискання в Карпатах
    (Видавництво Львівської політехніки, 2017-06-13) Гнилко, О. М.; Hnylko, O.; Гнилко, О. М.; Інститут геології і геохімії НАН України; Institute of Geology and Geochemistry of NAS of Ukraine; Институт геологии и геохимии НАН Украины
    Мета. Метою роботи є виявлення структурних форм латерального витискання у західній частині Українських Карпат і розроблення попередньої концептуальної моделі їх утворення. Методика. Застосовано методи геологічного картування та структурний аналіз. Важливу роль, особливо для діагностики зсувних зон, відігравали аналіз прирозривних складок, інших деформацій (зокрема меланжів), реставрація стандартним методом полів напружень за спряженими тріщинами, дешифрування космознімків. Виявлені структурні форми порівнювались з діагностичними структурними рисунками, характерними для зон латерального витискання. Результати. Вперше у західній частині Українських Карпат виявлено структурні ансамблі, вірогідно, утворені під час латерального витискання. До них належать, по-перше: видовжені блоки – західні частини Буркутської і Свидовецької тектонічних одиниць Східних Зовнішніх Карпат, які обмежені на флангах попутніми зсувами, а на язикоподібних західних закінченнях – дугоподібними поперечними структурами; по-друге: більш крупна структура – клиноподібний тектонічний блок флішових утворень, обмежений з північного сходу Латорицько- Стрийською правосторонньою зсувною зоною, а з південного заходу – лівосторонніми зсувами, розвиненими вздовж Пенінської зони. Наукова новизна. Запропонована концептуальна модель утворення цих структурних форм: горизонтальне витискання флішових мас Зовнішніх Карпат із сильно стисненої області (перед терейном Тисія-Дакія) до північного заходу в менш стиснену область (перед терейном Алькапа). Практична значущість. Виявлені в долині р. Пиня (поблизу джерел мінеральних вод) зсувні зони і тектонічні меланжі, які приурочені до границь між блоками Східних і Західних Зовнішніх Карпат, можуть мати глибоке проникнення та виводити на поверхню вуглекислі мінеральні води, породжуючи відомі родовища типу “Поляни Квасової”. Картування цих утворень підвищить ефективність пошуків мінеральних вод.
  • Thumbnail Image
    Item
    Застосування методів некласичної теорії похибок для абсолютних вимірювань галілеєвого прискорення
    (Видавництво Львівської політехніки, 2017-06-13) Двуліт, П. Д.; Джунь, Й. В.; Dvulit, P.; Dzhun, I.; Двулит, П. Д.; Джунь, И. В.; Національний університет “Львівська політехніка”; Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. акад. С. Дем’янчука; Lviv Polytechnic National University; International University of Economics and Humanities named after Academician S. Demianchuk; Национальный университет “Львовская политехника”; Международный экономико-гуманитарный университет им. акад. С. Демьянчука
    Метою дослідження є розроблення способу апостеріорного контролю за стабільністю умов спостережень за сучасних високоточних абсолютних вимірів прискорення вільного падіння Землі на основі методів некласичної теорії похибок (НТП). Вказані виміри виконують у складній метрологічній ситуації, яка безперервно порушується під впливом різних причин: трендами частотного спектру і енергії мікросейм, геологічними, атмосферними, припливними та іншими космічними факторами, неконтрольованими ефектами місця спостережень, можливими збоями в роботі гравіметра тощо. Засобами такого контролю необхідно добиватись отримання таких розподілів похибок спостережень, які забезпечують ефективні, чи, принаймні, середньоарифметичні оцінки галілеєвого прискорення. Методика досягнення цієї мети забезпечується алгоритмами НТП, які розроблені з метою контролю за формою емпіричних розподілів похибок високоточних багаторазових спостережень великих обсягів на основі принципів теорії перевірки гіпотез Неймана–Пірсона. Основним результатом дослідження є розроблення способу діагностики метрологічної ситуації під час виконання спостережень, на основі методів НТП. Ці методи ґрунтуються на використанні апостеріорних оцінок статистичних кумулянт форми емпіричних розподілів похибок із подальшим застосуванням χ2-критерію для контролю значущості її відхилень від встановлених норм. Згідно з принципами НТП такими нормами є закони: Гаусса або Пірсона–Джеффріса, оскільки саме вони забезпечують несингулярність вагової функції спостережень, отже і можливість оцінок при математичній обробці спостережень. Наукова новизна: вперше задіяні процедури НТП для вдосконалення проведення сучасних абсолютних високоточних спостережень галілеєвого прискорення, які виконуються за складних метрологічних умов за одночасної необхідності врахування ряду нестаціонарних джерел систематичних похибок. Практична значущість дослідження полягає в розробленні алгоритму контролю форми емпіричного розподілу похибок з метою вдосконалення проведення високоточних балістичних вимірів галілеєвого прискорення на основі аксіоматики НТП. Вивчення причин відхилень розподілів похибок від нормального закону давно вже стало необхідним елементом теорії точності виробництва і контролю за стабільністю роботи різноманітних агрегатів. Впровадження таких підходів, започаткованих ще А. М. Колмогоровим і його школою, і найповніше реалізованих у НТП, давно покладено в основу стратегії, що забезпечує метрологічну грамотність процесу вимірів і способи підвищення їхньої точності.
  • Thumbnail Image
    Item
    Видавнича сторінка
    (Видавництво Львівської політехніки, 2017-06-13)
  • Thumbnail Image
    Item
    Зміст до "Геодинаміка"
    (Видавництво Львівської політехніки, 2017-06-13)