The use of the B. Hillier`s method for the significantcity public space analysis

Abstract

Методика дослідження міських структур різного порядку і функцій Білла Хіллера є адаптивною і прикладною у розгляді громадських просторів міста, як самостійної системи так і елементу міської структури вищого порядку. В результаті застосування методу можна виділити ділянки міста – вулиці, простори, що мають потенціал до поширення своїх характеристик на сусідні території. Б. Хіллер окреслює їх як такі, що мають “потенціал руху” або “пріоритетні простори”. Це нове теоретичне розуміння міста як системи, що самоорганізується в залежності від геометрії міських мереж. Найбільш структурованою і сталою в місті можна вважати вуличну мережу. Згідно методики Б. Хіллера, з точки зору розподілу довжини лінії у вуличній мережі, найменший відтинок приймається за масштабний модуль. Основний елемент аналізу – відрізок вулиці між перехрестями. Аналізується співвідношення відрізку вулиці між двома перехрестями чи примиканням і сусідніми відрізками. Аналіз полягає в розрахунку математичної близькості, яка вимірює, наскільки близько кожен відрізок знаходиться по відношенню до інших, зводячи до мінімуму шлях між кожною парою відрізків. Таким чином знаходимо систему з найменшою кількістю поворотів та безсистемних примикань у вуличній мережі, яка, згідно Б. Хіллера, має найвищий потенціал до подальшого розвитку міської тканини. Опрацювання методу Б. Хіллера проводилося на топозйомці м. Львів. Визначено, що критеріям “пріоритетного простру” за Б. Хіллером у Львові відповідає прямокутна мережа вулиць площі Ринок і дільниці довкола неї та магістралі загальноміського значення, що було очікувано для радіального міста. Загалом, характер мережі “пріоритетних просторів” у Львові має характер плям, поєднаних з центром радіальними напрямками. Отримані результати можуть бути основою для досліджень міських структур чи окремих структурних елементів, таких як громадських просторів, ландшафтних територій, локальних міських общин.The article covers the subject of professor Bill Hillier`s methodology for the analysis of urban spaces. This technique for research of the structures, that are differently ordered and have different purposes, is adaptive and applied to review city public spaces as independent system as well as the city structure element of the highest order.