The Mannerism of Giulio Romano: Innovation and dramatic imagery

Abstract

Джуліо Романо – видатний італійський архітектор-маньєрист з Мантуї доби Пізнього Відродження, який зробив значний внесок у розвиток архітектурних процесів, а також запропонував методи інтерпретації ордерної системи, що використовуються у сучасну добу. Саме тому метою статті є представити діяльність архітектора як закономірний крок у розвитку класичної ордерної системи. Для цього було використано методи систематизації, порівняльного та синхронічного аналізів. У дослідженні проаналізовано з художнього аспекту найзначніші реалізовані об’єкти Джуліо Романо: палаццо дель Те, Кавалеріцца в Палаццо Дуккалє, власний будинок архітектора у Мантуї. Показано, яким чином митець інтерпретував ордерну систему для формування індивідуального архітектурного стилю, сповненого драматизму та напруженості композиції. У статті запропоновано концепцію, що пояснює причину виникнення маньєризму, яка базується на уявленні архітекторів епохи Ренесансу свого місця в історичному процесі. Показано, що розуміння архітекторами свого часу, як такого, що перевершує майстрів античності, та усвідомлення ідеї перманентного розвитку, як основи історичного процесу, створили методологічну та методичну передумову для маньєризму, яку можна окреслити терміном «стилізація». Також у статті доведено, що методи інтерпретації ордерної системи, запропоновані у період Пізнього Ренесансу, знайшли свій розвиток у практиці постмодернізму і не втратили свою актуальність і у теперішні часи.Giulio Romano was a prominent Italian Mannerist architect from Mantua of the Late Renaissance who made a significant contribution to the development of architectural processes and proposed methods of interpreting the order system used in the modern era. The research aims to present the architect's activity as a natural step in the development of the classical order system. The methods of systematisation, comparative and synchronic analyses were used. The study analyses from the artistic point of view the most significant realised objects by Giulio Romano: Palazzo del Te, Cavalerizza in Palazzo Duccale, and the architect's house in Mantua. It is shown how the artist interpreted the order system to form an individual architectural style, full of drama and tension in composition. The study proposes a concept that explains the reason for the emergence of Mannerism, which is based on the Renaissance architects' perception of their place in the historical process. It is shown that the architects' understanding of their time as superior to the masters of antiquity and the awareness of the idea of permanent development as the basis of the historical process created a methodological and methodological prerequisite for Mannerism, which can be described by the term "stylisation". The study also proves that the methods of interpreting the order system proposed during the Late Renaissance were developed in the practice of postmodernism and have not lost their relevance in the present.