Укорінення як основа філософської творчості М. Гайдеґґера

Abstract

Філософiя Гайдеґґера розглядається крізь призму укорінення, тобто враховуються як етнічне походження, ментальні чинники, зокрема, швабські витоки мислителя, так і впливи теоретичного плану – давньогрецькі й християнські. Усі ці чинники відіграють істотну роль у трансформації Гайдеґґером рефлективної феноменології у феноменологію герменевтичну. Водночас показано спроби критики гайдеґґерівської апологетики вкорінення, яка здійснюється, зокрема, Ю. Габермасом та Е. Левінасом на основі врахування технологічно-глобалізаційних змін у ХХ столітті. Heidegger’s philosophy is examined through a prism of enrooting, which means that we can speak as about ethnic origin, mental factors, in particular shvabs heredity of thinker, so about theoretical influence such as Ancient Greek studies and Christianity as well. All these factors take place in Heidegger’s transformation of reflective phenomenology into hermeneutic one. At the same time we can retrace some attempts to criticize Heidegger’s apologetics of enrooting. Such criticism is provided, in particular, by J. Habermas and E. Levinas, and it is based on technological and globalization changes in the XX century.