Концептосфера мови ворожнечі в пропагандистському дискурсі країни-агресора

Abstract

У статті зроблено спробу каталогізувати ключові маркери мови ворожнечі, які застосовують у пропагандистських наративах країни-агресорки для створення образу ворога. Проаналізовано масив пропагандистського матеріалу, продукованого мережевим російським телеграм-каналом «СлежуЗа». Ідентифіковано найбільш частотні й значущі для пропагандистської екосистеми Російської Федерації концепти «укронацизм», «русофобия», «загнивающий запад», «проект Анти-Россия». Схарактеризовано екстралінгвістичні обставини походження кожного з концептів; виявлено етимологічний шар кожного концепту для виявлення його первинного смислу; з’ясовано полярні складники концептів через експлікацію лексем з асоціативними зв’язками, міфологем, культурем, ідеологем; реконструйовано мовну картину світу, уґрунтовану певним концептом. Осмислено історичні маніфестації концептів, що забезпечують їхню впливовість через діахронію «візій» Російської Федерації. Проблематизовано ефект інформаційної бульбашки, до якої потрапляють реципієнти російського мережевого каналу «СлежуЗа» з огляду на транскордонність телеграм-середовища і недостатню розвиненість медіакритичного мислення українських користувачів. Зазначено, що мова ворожнечі, інструментально застосована в гібридних впливах, інспірувала агресію проти нашої країни і нині застосовується для легітимізації воєнних дій. Зроблено висновок про те, що пропагандистські кампанії, які розгортаються навколо прецедентних наративів, експлуатують бінарну опозицію Ми/Вони, що тримає у фокусі суспільної уваги образ ворога. Вказано, що лексичне розширення мови ворожнечі Бутиріна М., Галаджун З., Темченко Л. 60 відбувається шляхом створення неологізмів та оказіоналізмів. Виявлено, що периферійні смисли розглянутих концептів є ситуативними за характером застосування, мають високий рівень асоціативності та алюзивності щодо історичного минулогоThe article attempts to catalog the key markers of hate speech used in the propaganda narratives of the aggressor country to create an image of the enemy. The article analyzes an array of propaganda material produced by the Russian Telegram channel ‘SlezhuZa’. The most frequent and significant concepts for the propaganda ecosystem of the Russian Federation are identified: ‘Ukrainianism’, ‘Russophobia’, ‘decaying West’, and ‘Anti-Russia project’. The extra-linguistic circumstances of the origin of each concept are characterized; the etymological layer of each concept is revealed to expose its primary meaning; the polar components of the concepts are established through the explanation of lexemes with associative links, mythologemes, culture, and ideologemes. The linguistic picture of the world based on a particular concept is reconstructed. The historical manifestations of concepts that ensure their influence through the diachrony of ‘visions’ of the Russian Federation are understood. The effect of the information bubble, into which the recipients of the Russian network channel ‘SlezhuZa’ fall, is problematized, given the transboundary nature of the Telegram environment and the lack of development of media critical thinking among Ukrainian users. It is noted that hate speech, instrumentally used in hybrid influences, inspired aggression against our country and is now used to legitimize military actions. It is concluded that propaganda campaigns that unfold around precedentsetting narratives exploit the binary opposition of Us/Them, which keeps the image of the enemy in the focus of public attention. It is indicated that the lexical expansion of hate speech occurs through the creation of neologisms and occasionalisms. It is found that the peripheral meanings of the considered concepts are situational in nature of application, have a high level of associativity and allusiveness to the historical past.