The concept of punishment

Abstract

Питання про сувору диференціацію відповідальності і покарання в юридичній літературі виникло на рубежі 50–60-х років. Законодавство ж узагалі до 1958 р. не розглядало кримінальну відповідальність окремо від покарання. В Засадах 1958 року і Кримінальному кодексі УРСР 1960 року з'явилася стаття, що передбачає підстави звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання. Це стало підтвердженням того, що законодавець не ототожнює кримінальну відповідальність і покарання, а йде шляхом розмежування зазначених понять. Подальший розвиток кримінального законодавства привів до того, що вже в 2001 році, у новому Кримінальному кодексі України підстави звільнення від кримінальної відповідальності і підстави звільнення від покарання і його відбування були передбачені в різних розділах. Слід виділити специфічні ознаки покарання, з яких і складається поняття покарання: 1) покарання – це мірадержавного примусу. Поняття покарання як міри означає, що кожен вид покарання має кількісні границі і визначений зміст, тобто являє собою потенційно здійсненний спосіб впливу на засудженого, строго регламентований кримінальним законом. Ніхто не вправі виходити за межі кількісних і якісних характеристик покарання, встановлених законом; 2) державний характер примусового заходу. Під цим мається на увазі, що покарання може бути призначено тільки від імені держави, і є публічно-правовою, державною оцінкою діяння як протиправного, а особу, що вчинила це кримінальне правопорушення, як зобов’язаного перетерпіти покарання; 3) примусовий характерпокарання як державної міри. Всі учасники публічно-правової сфери зобов’язані підкорятися рішенням, що вступили в законну силу, про покарання, а держава вправі застосовувати для їхньої реалізації відповідні заходи впливу, тобто передбачені законом необхідні способи, що забезпечують підпорядкування осіб і органів такого роду рішенням, включаючи необхідні заходи фізичного впливу. Примусовий характер покарання також означає обов’язок засудженого перетерплювати позбавлення й обмеження, пов’язані з застосуванням до нього покарання; 4) кримінальне покарання призначається за ті діяння, що є кримінальними правопорушеннями, тобто містять всі ознаки складу кримінального правопорушення і застосовується до конкретної особи. Тобто винність є одним з ознак кримінального правопорушення, зрозуміло, що покарання застосовується до особи, визнаною винною у здійсненні кримінального правопорушення; 5) покарання призначається тільки за вироком суду і від імені держави; 6) покарання, на відміну від інших примусових заходів, спричиняє особливий правовий наслідок – судимість, що може бути знята чи погашена за певних умов, зазначених у кримінальному законі (ст.88 КК України). Саме судимість відрізняє кримінальне покарання від інших засобів державного примусу; 7) покарання за своїм змістом є карою. Хоча сам термін «кара» відсутній у визначенні покарання, даному в КК. Каральний характер покарання передбачається в обмеженні прав і свобод особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. Кара є складовою ознакою будь-якого кримінального покарання. Вона визначається строками покарання, наявністю фізичних і моральних страждань та позбавлень, різного роду правообмеженнями. В одних покараннях вона виражена більшою мірою, наприклад, довічне ув’язнення, позбавлення волі, в інших – переважають обмеження інших прав; займатися професійною діяльністю, мати звання, нагороди тощо. В кожному покаранні, безумовно, присутні і моральні страждання – ганьба, сором перед суспільством і своїми близькими.The question of strict differentiation of responsibility and punishment in the legal literature arose at the turn of the 50-60's. Until 1958, the legislation did not generally consider criminal liability separately from punishment. An article appeared in the Principles of 1958 and the Criminal Code of the Ukrainian SSR in 1960, which provided the grounds for exemption from criminal liability and punishment. This was a confirmation, that the legislator does not equate criminal liability and punishment, but follows the path of distinguishing these concepts. Further development of criminal law led to the fact that in 2001, in the new Criminal Code of Ukraine, the grounds for exemption from criminal liability and the grounds for exemption from punishment and its serving were provided in different sections. It is necessary to allocate specific signs of punishment,from which the concept of punishment consists: 1) punishment is a measure of state coercion. The concept of punishment as a measure means, that each type of punishment has quantitative limits and a specific meaning, and is a potentially feasible way to influence the convict, strictly regulated by criminal law. No one has the right to go beyond the quantitative and qualitative characteristics of punishment established by law; 2) the state nature of the coercive measure. This means, that punishment can be imposed only on behalf of the state, and is a public law, state assessment of the act as illegal, and the person, who committed this criminal offense, as obliged to serve the sentence; 3) the coercive nature of punishment as a state measure. All participants in the public sphere are obliged to obey the decisions, that have entered into force on punishment, and the state has the right to apply for their implementation appropriate measures of influence, the necessary ways provided by law to ensure the subordination of persons and bodies to such decisions, including necessary measures of physical influence. The coercive nature of punishment also means the convict's obligation to endure deprivation and restrictions related to the application of punishment to him; 4) criminal punishment is imposed for those acts, that are criminal offenses and contain all the elements of a criminal offense and is applied to a particular person. Guilt is one of the hallmarks of a criminal offense. It is clear, that the punishment applies to a person convicted of a criminal offense. Innocent punishment is impossible, and if the court does not establish the guilt of a particular person in the committing of a specific criminal offense, then such a person can not be subject to coercive measures, punishment; 5) punishment is imposed only by a court sentence and on behalf of the state; 6) punishment, in contrast to other coercive measures, causes a special legal consequence - a criminal record, that can be removed or revoked under certain conditions specified in the criminal law (Article 88 of the Criminal Code of Ukraine). The criminal record distinguishes criminal punishment from other means of state coercion; 7) punishment in its content is a chastisement. Although, the very term "chastisement" is absent in the definition of punishment given in the Criminal Code. The punitive nature of punishment is provided in the restriction of the rights and freedoms of a person found guilty of committing a criminal offense. Chastisement is an integral part of any criminal punishment. It is determined by the terms of punishment, the presence of physical and moral suffering and deprivation, various restrictions. In some punishments it is more pronounced, for example, like life imprisonment, imprisonment, in others - restrictions on other rights prevail; engage in professional activities, having titles, awards, etc. In every punishment, of course, there is moral suffering - shame, shame before society and their immediate surroundings.