Основні педагогічні закони у канонічному праві

Abstract

Канонічне право тісно повязане з педагогічними явищами. Адже потрібно людину навчати, виховувати, давати можливість їй розвиватися. Для цього використовувати різні природні закони й закономірності. Вважаємо що найкращі педагогічні закони випливають з канонічного права. Вважаємо, що із Десяти заповідей Божих випливають такі основні педагогічні закони: любові; запобігання пристрастям; запобігання богохульству; відпочинку; поваги до батьків і старших; запобігання метаантропологічному вбивству; запобігання блуду; запобігання наклепництву; запобігання заздрості. Слід наголосити,що ці закони стосуються окремо для тіла, душі й духу, що буде відображати реальні діяння людини, за якими здійснюється Вищий суд. Реалізація педагогічних законів синайського імперативу розкриває, обгрунтовує і розв’язує всі проблеми суспільних явищ. Полемічно-педагогічні явища стають повчальними, оскільки мають світоглядний прорив, що випливає із Десяти заповідей Божих. Педагогічний закон любові є основним у канонічному праві. Надприродна дійсність любові змінює людину, її екзистенціальні засади. Любов виступає непохитною засадою у розвитку людини, її вихованнні та навчанні, формує надприродно-правовий і природноправовий режим, її життєдіяльності. Онтологічна ієрархія любові дає зрозуміти людині хто має на неї найбільший педагогічний канонічний вплив, і забезпечує видиму й невидиму дію. Щоб дія була онтологічна, необхідно підживлювати любовновими екзистенціалами і трансценденталями, які дають душевну силу, яка творить добро. Головне у законі любові-це богошанування як метафізична повага, беззаперечний послух і взагалі прихильництво до всього творіння Божого. Закон запобігання пристрастям як сильним почуттям певних спонук: стійких, інтенсивних, цілеспрямованих. Хоча ці спонуки можуть бути скеровані в бік добра, проте вони не повинні займати позиції першості у рівнянні з своїм онтологічним призначенням. У законі наголошується, що людина є образ Божий, тому набуття подоби Божої повинно здійснюватися не за допомогою сильних земних почуттів, а тільки за допомогою трансцендентальної сенсибельності. Звичайно, після проявів небесних почуттів можуть бути деякі земні улюблені справи,але вони не повинні бути на першому місті, оскільки у канонічному праві це розцінюється як ідолопоклонство, вигадування для себе кумира, боговідступниство і т.д . З педагогічної точки зору пристрасті ведуть до марнославства і гордості. Адже людину з великими пристрастями( навіть у сфері добра) часто хвалять, возвеличують, що і є марнославство. У педагогічному законі запобігання богохульству зазначено непрощення гріхів такого типу. Богохульних заслуговує погибель. У релігієзнавчому словнику зазначено,що богохульство – у вузькому значені словесна образа Бога, в щирокому значенні неповага до об’єктів релігійного вшановання. Подеколи до богохульства відносять різні форми критики або несприняття релігії. Послідовники буть-якої релігії вважають богохуйство непошану лише щодо своїх власних святинь. В одночас критику інших святинь вони розглядають як боротьбу за « істинну віру». У багатьох країнах, де існують державні релігії, богохульство розглядається як кримінальний злочин [9,c.43]. У земному житті трапляються випадки, коли людина нарікає на Бога та волю Божу, здійснює неповагу до Бога і святощів та кепкування з них, буває несуважний в молитві, виголошує неправдиву клятву та божбу, вживає лайливі слова з призиванням імені Божого в пустих розмовах. Ці духовні норми є дуже важливими і потребують детальних роз’яснень.Canon law is closely related to pedagogical phenomena. After all, a person needs to learn, educate, give him the opportunity to develop. To do this, use different natural laws and patterns. We believe that the best pedagogical laws follow from canon law. We believe that the following basic pedagogical laws follow from the Ten Commandments of God: love; prevention of passions; prevention of blasphemy; recreation; respect for parents and elders; prevention of metaanthropological murder; fornication prevention; prevention of defamation; prevention of envy. It should be emphasized that these laws apply separately to the body, soul and spirit, which will reflect the real actions of man, for your Supreme Court. The implementation of the pedagogical laws of the Sinai imperative reveals, substantiates and solves all the problems of social phenomena. Polemical and pedagogical phenomena become instructive, do not have a worldview breakthrough, which follows from the Ten Commandments of God. The pedagogical law of love is fundamental in canon law. The supernatural reality of love changes man, his existential principles. Love is an unshakable foundation in human development, education and training, forms the supernatural and natural law regime, its vital functions. Ontological love gives a person and a person who has the greatest pedagogical canonical influence on it, and provides visible and invisible action. For the action to be ontological, it is necessary to nourish the love existentials and transcendents who give the psychic power that creates good. The main thing in the law of love is worship as metaphysical respect, unquestioning obedience and general commitment to all of God's creation. The law of prevention of passions as a strong sense of certain motives: stable, intense, purposeful. While these motivations may be for the better, they should not take the lead in levels with your ontological purpose. The law states that man is the image of God, so in the likeness of God's duty to be not with the help of strong earthly feelings, but only with the help of sentient sensibility. Of course, there may be some earthly favorites after the manifestations of heavenly feelings, but they should not be in the first place, because in canon law it is regarded as idolatry, inventing an idol, apostasy, etc. From a pedagogical point of view, the passion leads to vanity and pride. After all, a person with great passions (even in the field of good) is often praised, glorified, which is vanity. The pedagogical law for the prevention of blasphemy states the unforgiveness of sins of this type. Blasphemers deserve death. The Dictionary of Religious Studies states that blasphemy is in the narrow sense a verbal image of God, in the sincere sense - disrespect for the objects of religious worship. Blasphemy is sometimes overturned by various forms of criticism or rejection of religion. Followers of any religion accept disrespect only for their own shrines. In a simultaneous critique of other shrines, they study it as a struggle for "true faith." In many countries where state regions, blasphemy is considered a criminal offense [9, p.43]. In earthly life there are part-timers, when a person complains about God and God's will, there is a misunderstanding with God and holiness and mockery of them, is inconsiderate in prayer, utters false oaths and gods, uses abusive words with God's call in empty talk. These spiritual norms are very great and need to be explained in detail.