Адміністративно-правовий механізм реалізації права на медичну допомогу внутрішньо переміщеними особами

Abstract

Розглянуто адміністративно-правовий механізм реалізації права на медичну допомогу внутрішньо переміщеними особами. Проаналізовано тлумачення поняття «внутрішньо переміщена особа», які закріплені у законодавстві зарубіжних країн, таких як: Грузія, Республіка Азербайджан, Республіка Туреччина, Республіка Молдова, Республіка Хорватія. Виокремлено наступні ознаки досліджуваної категорії, які випливають із законодавчого визначення внутрішньо переміщеної особи, яке закріплене в національному законодавстві: 1) наявність громадянства України або посвідки на тимчасове проживання; 2) вимушена зміна місця постійного проживання у межах території України; 3) збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства, порушення прав людини, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру як причини переселення; 4) обов’язковий облік в уповноважених органах. Вказано, що серед конституційних прав одним із основних є право на медичну допомогу внутрішньо переміщених осіб. Право на медичну допомогу визначено як систему правових норм, що регулюють відносини з приводу збереження, підтримання та зміцнення здоров’я. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» закріплює право на забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством, а також право на надання внутрішньо переміщеним особам необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я. Розмежовано поняття «медична допомога», «медична послуга», «медичне обслуговування». Окреслено проблеми та шляхи їх вирішення щодо реалізації внутрішньо переміщеними особами права на медичну допомогу.The article analyzes the administrative and legal mechanism оf realization оf the right to medical care by internally displaced persons. The interpretation of the concept of «internally displaced person», which are enshrined in the legislation of foreign countries, such as Georgia, the Republic of Azerbaijan, the Republic of Turkey, the Republic of Moldova, the Republic of Croatia, is analyzed. Isolated the following features of the studied category, which follow from the legislative definition of an internally displaced person, which is enshrined in national legislation: 1) the presence of Ukrainian citizenship or temporary residence permit; 2) forced change of place of permanent residence within the territory of Ukraine; 3) armed conflict, temporary occupation, widespread violence, human rights violations, emergencies of natural or man-made nature as reasons for resettlement; 4) obligatory registration in the authorized bodies. It is stated that among the constitutional rights one of the main ones is the right to medical care for internally displaced persons. The right to medical care is defined as a system of legal norms that regulate relations concerning the preservation, maintenance and promotion of health. The Law of Ukraine «On Ensuring the Rights and Freedoms of Internally Displaced Persons» enshrines the right to be provided with medicines in cases and in the manner prescribed by law, as well as the right to provide internally displaced persons with necessary medical care in state and municipal health care facilities. The concepts of «medical care», «medical service», «medical assistance» are distinguished. Problems and ways to solve them regarding the realization of the right to medical care by internally displaced persons are outlined.