Доктринальні підходи до розкриття поняття “правове регулювання”

Abstract

Безперечним надбанням цивілізації, показником цивілізованого розвитку суспільства є встановлення та забезпечення соціального порядку. Одним із ціннісних проявів характерних ознак дієвості права в суспільстві вважається відповідний правопорядок, який досягається засобами впливу, регулювання, забезпечення. Не викликає сумніву теза про те, що ціннісний вияв регулювання — це ознака стабільного суспільного розвитку. Розглянуто і надано характеристику регулюванню в контексті розгляду ефективної його дії як регулятора суспільних відносин. Існуюча в суспільстві система суспільних відносин постійно потребує правового впливу. Форми та методи даного впливу змінюються в залежності від суспільних потреб. Напрямки діяльності суб’єктів відносин є однією з головних соціальних властивостей державної влади. Вони реалізуються в особливій нормативній формі, що організовує взаємовідносини володарюючих і підвладних, забезпечуючи необхідний порядок в різних соціальних зв’язках. Одним з різновидів державного владного впливу в широкому його розумінні є правове регулювання суспільних відносин, яке представляє важливу складову діяльності держави і, зокрема, її правотворчих і правозастосовчих органів. Використовуючи феноменологічний підхід уточнено розуміння поняття “регулювання”, оскільки саме наукові дефініції зумовлюють світоглядний аспект юридичної науки, надають можливість глибше зрозуміти різноманітні сторони об’єктів, процесів та явищ правової дійсності, вони повинні бути чіткими, конструктивними та не обов’язково містити всі ознаки, які властиві поняттям. Охарактеризовано основні доктринальні дефініції, які мають те чи інше відношення до розкриття поняття “регулювання”. Насамперед, визначилися з такими поняттями, як правове регулювання, саморегулювання, нормативне регулювання, індивідуальне регулювання. Ґрунтовний науковий аналіз зазначених категорій надав можливість розглянути їх на більш новому теоретичному та методологічному рівні, що сприяло визначенню їх місця у системі інших наукових категорій. У сучасний період ця проблема набуває і практичного значення, оскільки від іі усвідомлення залежить і дієвість тих процесів, які відбуваються на суспільному та державному рівні. Обгрунтовано поняття “регулювання” (від лат. regulo – правило) означає упорядкування, налагодження, приведення чогось у відповідність з чимось. Регулювати – це визначати поведінку людей та їх колективів, спрямовувати його функціонування та розвиток, надавати йому певних меж, цілеспрямовано його впорядковувати. Термін “регулювати” означає встановлювати межі, масштаб поведінки людей, вносити у суспільні відносини стабільність, систему, порядок і тим самим спрямовувати їх у певному напрямі. Зазначено, що термін “регулювання” відносять лише до права як системи норм та деяких інших специфічних правових явищ (правовідносин, актів реалізації норм права). Вони не погоджуються з існуючим розумінням регулювання суспільних відносин як жорсткого і владного їх нормування державою, законом, оскільки, на їх думку, категорія “регулювання” не є тотожною примусу, жорсткому і владному припису. Норма права встановлює лише модель відносин, у якій суспільні інтереси повинні співвідноситись з інтересами членів суспільства, поряд з цим право широко використовує такі засоби впливу на поведінку людей, як стимулювання, заохочення, надання прав тощо. З’ясовано, що процес пізнання категорії “регулювання” відбувається як процес усвідомлення, кристалізації його сутності. Важливим аспектом у формуванні розуміння сутності регулювання мають традиції як певної держави, так і науково – теоретичні традиції, які встановлюють межі правового усвідомлення предмету аналізу. Вивчаючи сутність процесу регулювання, враховуються традиції даної держави і використовується вже існуючі знання про предмет дослідження.The establishment and maintenance of social order is an unconditional asset of civilization, an indicator of the civilized development of society. One of the valuable manifestations of the characteristic signs of the effectiveness of law in society is the appropriate legal order, which is achieved by means of influence, regulation, and provision. However, there is no doubt about the thesis that the valuable manifestation of regulation is a sign of stable social development. The regulation is considered and characterized in the context of consideration of its effective action as a regulator of social relations. The existing system of social relations in society is constantly in need of legal influence. The forms and methods of this influence change depending on social needs. The directions of activity of the subjects of relations are one of the main social properties of state power. They are implemented in a special regulatory form that organizes the relationship between the ruling and the ruled, ensuring the necessary order in various social relationships. One of the types of state power influence in its broadest sense is the legal regulation of social relations, which is an important component of the state's activity and, in particular, its law-making and law-enforcing bodies. By using a phenomenological approach, the understanding of the concept of "regulation" has been clarified, since it is scientific definitions that determine the outlook aspect of legal science, provide an opportunity to better understand various aspects of objects, processes and phenomena of legal reality, they must be clear, constructive and do not necessarily contain all the signs , which are characteristic of concepts. The main doctrinal definitions that have one or another relation to the disclosure of the concept of "regulation" are characterized. First of all, we decided on such concepts as legal regulation, self-regulation, normative regulation, individual regulation. A thorough scientific analysis of these categories provided an opportunity to consider them at a newer theoretical and methodological level, which contributed to determining their place in the system of other scientific categories. In the modern period, this problem acquires practical importance, since the effectiveness of those processes that take place at the social and state level also depends on its awareness. The concept of "regulation" (from the Latin regulo - rule) is well-grounded and means ordering, adjusting, bringing something into line with something. To regulate is to determine the behavior of people and their collectives, to direct its functioning and development, to give it certain limits, to order it purposefully. The term "to regulate" means to set limits, the scale of people's behavior, to introduce stability, system, order into social relations and thus direct them in a certain direction. It is noted that the term "regulation" refers only to law as a system of norms and some other specific legal phenomena (legal relations, acts of implementation of legal norms). They do not agree with the existing understanding of the regulation of social relations as a rigid and authoritative regulation of them by the state, by law, since, in their opinion, the category of "regulation" is not the same as coercion, a rigid and authoritative prescription. The rule of law establishes only a model of relations in which public interests must be correlated with the interests of members of society, along with this, the law widely uses such means of influencing people's behavior as stimulation, encouragement, granting of rights, etc. It was found that the process of learning about the category "regulation" occurs as a process of awareness, crystallization of its essence. An important aspect in forming an understanding of the essence of regulation is the traditions of a certain state, as well as scientific and theoretical traditions that establish the limits of legal awareness of the subject of analysis. When studying the essence of the regulation process, the traditions of this state are taken into account and already existing knowledge about the subject of research is used.