Міжнародний досвід регулювання земельних відносин та його адаптація в Україні

Abstract

У статті розкрито шляхи адаптації міжнародного досвіду регулювання земельних відносин в Україні. Проаналізовано досвід Франції, Великобританії, Бельгії, Нідерландів, Швеції, Греції, Іспанії, Португалії, Італії, Німеччині. З’ясовано, що Україні слід займатися пошуком своїх векторів розвитку земельних відносин, відповідаючи на велику кількість складних питань, що виникатимуть під час цього процесу. Виділено напрями регулювання земельних відносин в іноземних країнах, варті імплементації в Україні: забезпечити пріоритизацію аграрно-екологічної системи; розробити систему ризик-менеджменту, що визначає актуальність, сучасність та дієвість превентивних засобів публічного управління земельними відносинами; активізувати подальший розвиток кадастрової системи; залучити громадськість до управління в сфері земельних відносин, що охоплюватиме такі сфери: проєкти комплексного розвитку села, виробництво аграрної продукції; стабільність обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, яка визначається потужною дотаційною системою та ін.; забезпечити розподіл земель за правилом «ефективного власника», що передбачає надання земельних ділянок власникам, що самостійно господарюють на землі, проживають на цій території та сприяють розвитку місцевої інфраструктури та наповненню місцевого бюджету; забезпечити перебування сільськогосподарських земель під контролем держави з метою усунення спекулятивних операцій із земельними ресурсами та запобігання подрібненню селянських господарств та земель, що входять до їх складу при зміні власника; створити товариства на зразок французьких САФЕР з метою встановлення фіксованих цін на землю сільськогосподарського призначення, створення єдиної національної бази сільськогосподарських земель, захисту малого та середнього бізнесу, запобігання поширення безробіття у територіальних громадах; організувати малі бізнеси та створити робочі місця на території малих адміністративних одиниць з великими інтенсифікованими вузькоспеціалізованими фермами та малими спеціалізованими господарствами; регулювати ринок земель сільськогосподарського призначення,використовуючи такі важелі, як: ціни, податки, кількісні обмеження продажів, придбання та використання земель, державне замовлення аграрної продукції тощо.The article reveals ways of adapting the international experience of regulating land relations in Ukraine. The experience of France, Great Britain, Belgium, the Netherlands, Sweden, Greece, Spain, Portugal, Italy, and Germany was analyzed. It was found that Ukraine should search for its vectors of development of land relations, answering a large number of complex questions that will arise during this process. Areas of regulation of land relations in foreign countries worthy of implementation in Ukraine are highlighted: to ensure prioritization of the agrarian and ecological system; to develop a risk management system that determines the relevance, modernity and effectiveness of preventive means of public management of land relations; to activate the further development of the cadastral system; to involve the public in management in the field of land relations, which will include the following areas: integrated village development projects, production of agricultural products; stability of agricultural production volumes, which is determined by a powerful subsidy system, etc.; to ensure the distribution of land according to the "effective owner" rule, which provides for the provision of land plots to owners who manage the land independently, live in the given territory and contribute to the development of local infrastructure and filling of the local budget; to ensure that agricultural lands are under state control in order to eliminate speculative transactions with land resources and to prevent fragmentation of peasant farms and the lands included in them when the owner changes; create companies like the French SAFER with the aim of establishing fixed prices for agricultural land, creating a single national base of agricultural land, protecting small and medium-sized businesses, preventing the spread of unemployment in territorial communities; organize small businesses and create jobs on the territory of small administrative units with large intensive highly specialized farms and small specialized farms; to regulate the agricultural land market using such levers as: prices, taxes, quantitative restrictions on sales, acquisition and use of land, state ordering of agricultural products, etc.