Західноукраїнське село у вирі радянської кампанії пацифікації (1944–1947 рр.)

Abstract

Розглянуто вплив гострої військово-політичної конфронтації між структурами радянської карально-репресивної системи та українським націоналістичним підпіллям на життєдіяльність сільських спільнот Західної України. Завдяки творчому застосуванню концепції війни на виснаження, сформульваної М. Амстутцем, висвітлено особливості впливу радянської кампанії пацифікації, зокрема систематичних операцій карального та превентивного терору та контрзаходів з боку українського націоналістичного підпілля на умови життя селянства Західної України. У роботі проаналізовано моделі поведінки західноукраїнського селянства в умовах радянської кампанії пацифікації та насадження самополіційної організації завдяки запровадженню категорій колабораціонізму, пасивності та опору. Applying Amstutz’s concept of the war of attrition to the exploration of an acute militaru confrontation between the Soviets and the OUN-UPA, the scholar argues that the large-scale conflict meant the inevitable deep involvement of rural communities in the whirlpool of the war. The author demonstrates how Soviet pacification campaign, namely the operations of punitive and preventive terror, and the set of counter-measures conducted by Ukrainian nationalistic insurgency affected the life of rural communities. She presents the complexity of civilians’ choices in terms of collaboration, accommodation, and resistance.