Циклічне водонасичення-висушування як чинник деградації тріщиностійкості дорожнього цементного бетону

Abstract

Наведено результати дослідження тріщиностійкості бетону за критеріями механіки руйнування після впливу циклів водонасичення-висушування. Подано значення силових та енергетичних характеристик тріщиностійкості та діаграми деформування бетону після водонасичення-висушування протягом 100, 180 та 360 циклів. Отримані результати свідчать про зменшення характеристик тріщиностійкості та міцності бетону навіть без прикладання транспортного навантаження із збільшенням циклів водонасичення-висушування. Втрата міцності бетону на стиск становить 19, 25 і 42% серій бетону, які пройшли 100, 180 і 360 циклів водонасичення-висушування відносно базової серії. Встановлено значення ключового силового критерію тріщиностійкості – в’язкості руйнування (статичного критичного коефіцієнта інтенсивності напружень Ki) після 100, 180 і 360 циклів водонасичення-висушування становить 89, 80 і 75% відносно базової серії бетону. This article presents the results of research crack resistance concrete after exposure to water saturation-drying cycles on the criteria of fracture mechanics. Presented values of power and energy characteristics of crack and deformation diagrams of concrete after water saturation-drying for 100, 180 and 360 cycles. The results received witness about the decrease in performance and durability of concrete crack even without applying traffic load with increasing water saturation-drying cycles. Loss of compressive strength of concrete is 19, 25 and 42% series of concrete, which were 100, 180 and 360 cycles of water saturation-drying relatively basic series. Set to the power key criterion crack – fracture toughness (static critical stress intensity factor Ki) after 100, 180 and 360 water saturation-drying cycles is 89, 80 and 75% compared to baseline series of concrete.