The phenomenon of the “Greek Renaissance” in the architecture of imperial Rome

Abstract

Проаналізовано явище запозичення форм грецької архітектури у зодчестві Давнього Риму епохи імператора Адріана (ІІ ст. н.е.). На прикладі таких об’єктів, як Арка Адріана в Афінах, храм Венери і Роми у Римі та вілли Адріана у Тіволі показано яким чином форми архітектури Давньої Греції впливали на формування специфічного еклектичного образу у будівництві епохи Адріана. Показано, що запозичення форм “зниклої” культури (на момент будівництва проаналізованих об’єктів минуло вже понад 600 років) були символічними. На підставі цього сформульований висновок про те, що феномен “грецького відродження” можна трактувати як одну з перших репрезентацій історизму в архітектурі: використання елементів колишньої культури в актуальній проектній творчості для передачі певних ідей та змістів. Наголошено на тому, що запозичення форм грецької культури у зодчестві Давнього Риму методологічно суттєво відрізняється від популярної у імператорські часи практики “єгиптоманії”: змішання форм римської та єгипетської архітектури і мистецтва. Показано, що “грецьке відродження” в архітектури імператорського Риму було органічною складовою загального процесу еллінофільства, властивого для культурного розвитку того часу.

The article analyzes the phenomenon of borrowing forms of Greek architecture in the architecture of Ancient Rome of Emperor Hadrian’s era (II century AD). This phenomenon is interpreted as the first representation of historicism in architecture – the use of elements of the former culture in actual project creativity to convey certain ideas and meanings. The article shows that the “Greek Renaissance” in the architecture of imperial Rome was an organic component of the general process of hellenophilism, characteristic of the general cultural development of that time.