Architectural Studies. – 2021. – Vol. 7, No. 2

Permanent URI for this collection

Науковий журнал

Засновник і видавець Національний університет «Львівська політехніка». Виходить двічі на рік з 2015 року.

Architectural Studies = Архітектурні дослідження : [науковий журнал] / Lviv Polytechnic National University ; [editor-in-chief B. Cherkes]. – Lviv : Lviv Politechnic Publishing House, 2021. – Volume 7, number 2. – Р. 105–262.

Зміст


105
126
138
148
154
165
173
183
189
197
208
216
227
235
243
253
261

Content (Vol. 7, No 2)


105
126
138
148
154
165
173
183
189
197
208
216
227
235
243
253
261

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 17 of 17
  • Item
    Theoretical foundations of the organization of communicative spaces of children’s educational and rehabilitation centers
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Оксана, Юрчишин; Оксана, Моркляник; Анастасія, Фінагєєва; Iurchyshyn, Oksana; Morklyanyk, Oksana; Finaheieva, Anastasiia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Проведено глибинний аналіз теоретичних засад, що передують процесу організації комунікативних просторів у межах дитячого освітньо-реабілітаційного центру соціальної адаптації – закладу, метою діяльності якого є створення оптимальних умов для посиленої соціалізації дітей з особливими психологічними потребами (зокрема дітей, що страждають аутизмом, синдромом Дауна та посттравматичним стресовим розладом) і їх подальшої інтеграції в суспільство. У дослідженні проведено дефініцію ознак дитячого комунікативного простору та визначено значущість просторової композиції в процесі соціалізації дітей. Розглянуто ключові аспекти проблеми – медичний та архітектурний, виведено ймовірні фактори впливу на процес розширення мережі закладів відповідного спрямування на території України. Комунікативний простір розглядають як спосіб нестандартного процесу реабілітації, соціалізації та психологічного розвантаження, оскільки здорова і якісна комунікація дитини (з однолітками, батьками, лікарем, педагогом, природою тощо) становить основу для адаптації дитини до навколишнього світу. Проведене в межах статті дослідження підтверджує важливість аналізу архітектурного аспекту в контексті медицини, психології та соціології, що допоможе поглянути на потреби особливих дітей крізь призму архітектури і просторових рішень. Створення просторового середовища для дітей із урахуванням медичної специфіки їхніх захворювань, психологічних та соціальних особливостей розвитку допоможе забезпечити ефективний процес соціалізації та сприяти подальшій інтеграції особливих дітей у суспільний ритм.
  • Item
    Defensive structures of monasteries of bernardines of Western Ukraine in the XVI–XVIII centuries
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Хохонь, Михайло; Khokhon, Mykhailo; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Надійні оборонні споруди у XVII–XVIII на теренах Західної України були запорукою стабільного функціонування замку, міста чи монастиря. Монастирські комплекси активно домінували у просторі населених пунктів чи ландшафту. Обителі оо. бернардинів були одними з найчисленніших осередків серед орденів західного обряду на території дослідження та в силу різних чинників відігравали активну оборонну роль у системі захисту міст та навколишніх теренів. Оборонні споруди, окрім захисту, визначали територію об’єкта. Унаслідок позбавлення первісної сакральної функції у совітський період, монастирі, як і залишки оборонних споруд, зазнали активного непритаманного перепрофілювання (в’язниці, склади) та, як наслідок, руйнування. Сьогодні під час розроблення генеральних, історико-архітектурних опорних планів, проектів реставрації актуальним виникає питання визначення історичних меж об’єктів та первісної архітектурно-композиційної цілісності монастирських комплексів. У дослідженому періоді можна виділити близько 50 оборонних комплексів Західного обряду різних орденів (рис. 1), з розташуванням у чи за межами середмістя. Монастирі ордену отців бернардинів є одними з найпоширеніших – 9 об’єктів – у Бережанах, Гусятині, Дубно, Збаражі, Ізяславі, Львові, Лешневі, Сокалі та Христинополі (рис. 2). Орден бернардинів є відгалуженням від францисканського чину, яке сформувалося ще у XII столітті. На території Речі Посполитої та теренах Західної України орден бернардинів з’явився у середині XV століття. У результаті опрацювання дев’ятьох монастирів ордену бернардинів та систематизації фактів історії обителей виявлено, що оборонна архітектура ордену яскраво простежується у спорудженні власних оборонних споруд. Визначено розташування щодо містобудівельного чинника, конфігурацію та габарити оборонних ліній об’єктів. Бернардинам належали одні з найпотужніших оборонних обителей на території Західної України: у Сокалі, Ізяславі, Львові. Монастирі цього ордену тяжіли до розташування у середмістях. Три з них, а саме у Бережанах, Дубно, Лешневі розташовувались у кутах середмістя біля брам. Окремим типом варто вважати монастирі у Львові, Гусятині та Христинополі, що блокувалися до рогу мурів середмістя ззовні. У Збаражі монастир розташовувався посередині лінії оборони біля брамки та мав власні мури. На цьому етапі дослідженням виявилено один оборонний монастирський костел – у Лешневі. Монастирі ж Дубно і Бережан оборонялися потужними фортифікаціями міста. Варто окремо виділити оборонні споруди монастирів у Львові та Сокалі. У Львові через статусність міста і відповідальність монастир зобов’язувався до активної оборони, що і пояснює наявність трьохярусної бастеї, потужного муру з бійничним рядом та равеліну на в’їзді. У Сокалі монастир був форпостом території та потужним центром паломництва, а відповідно, економічно забезпеченим. Виявлено, що комплекси оо. бернардинів використовували переважно новіші форми захисту – бастеї, бастіони та вали.
  • Item
    Establishment and development of morphology as a basic science and its potential in the theory of urban planning
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Ідак, Юлія; Idak, Yuliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Визначено та охарактеризовано основні етапи становлення морфології як наукового вчення. Аналіз літературних джерел показав, що морфологія упродовж свого розвитку впевнено переросла статус важливого розділу в біології, ставши самостійною і пройшовши всі етапи становлення, характерні для будь-якої наукової галузі. Процес становлення пов’язаний з описом досліджуваних об’єктів та розробленням на його основі теорій, спрямованих на виявлення характерних ознак, пояснення властивостей і практичного їхнього застосування. Варіативність еволюції матерії, різноманітних способів наукового пояснення та множинність методологічних підходів до визначення поняття “форма” зумовили порівняльний аналіз категорійного аналогу “морфологічного” у філософії. У філософії розуміння форми зводиться до семантичної єдності (цілісності) розрізнених речей, зміст яких відображений у фігурах на визначеній матеріальній основі (субстраті). Окреслено проблеми визначення поняття “форма” в теорії містобудування та урбаністиці, зумовлені різним його трактуванням та змістом, який варіюється залежно від поставлених завдань і співвідношення з іншими галузями знань. В одних дослідженнях (екологічних, економічних та ін.) форму розуміють як зовнішній вигляд та обриси визначеної матеріальної дійсності, а в інших (переважно в працях філософського, соціологічного, культурологічного спрямування та ін.) – як зовнішнє вираження певного змісту. Не менш дискусійною залишається проблема визначення поняття “урбаністична форма”, що здебільшого застосовується для опису фізичних характеристик елементів міста. Також через можливість пізнання форми в межах композиції та високий рівень її наукової розробленості в теорії містобудування сформувався погляд розглядати форму як суб’єктивну категорію. У цьому дослідженні форму слід трактувати як об’єктивну характеристику зовнішнього виразу матеріально наявного предмета. Тому прийнято, що форма міста – це виражальна риса міста, якій притаманний певний комплекс морфологічних значень та їхніх формальних показників. У містобудуванні в контексті вивчення морфології міста форму слід розглядати як характеристику двовимірної моделі фіксованої частини території міста з усіма наявними будівлями та спорудами.
  • Item
    Temple as a model of structural construction in symbolic-figurative and architectural-spatial aspects
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Гнідець, Ростислав; Hnidets, Rostyslav; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Висвітленоособливості моделювання структури храмового простору із урахуванням символьно-образного та архітектурно-просторового їх втілення у церковних будівлях Візантії та України-Руси. Сакралізація простору та місця через проявлений феномен їх освячення твориться образом та формою храмового об’єкта. Розглянуто простір як головний компонент формування храмової структури і як місце проявлення їхньої сакральної сутності. Адже саме образ і форма, функція і форма, конструкція і форма композиційно вирішують формотворчі завдання та креативну сутність сакральності простору в храмобудуванні України. Цілісна форма архітектурного твору, зокрема церковної будівлі виражає особливість його організації та спосіб існування в контексті місця, середовища і культури. Оскільки сама форма є функціональною, тому формотворення, незалежно від напрямної його концепції розгортається як у напрямі від форми до функції, так і навпаки, у гармонійному їх поєднанні. Формотворення в архітектурній творчості здебільшого залежить від того соціального, світоглядного та ідеологічного змісту, яким наповнюється форма їх вираження. Це безумовно заторкує архітектуру храмових будівель, які у своєму формотворенні структурно акумулюють у просторі духовно-соціальне начало та суспільно значущу роль їхнього образу-знаку присутності Сакруму. Трансформація планувально-просторового вирішення церков через баневу базиліку та хрестово-баневу структуру, дала можливість їх поєднання як у великих столичних будівлях, так і менших за розмірами церквах, зберігаючи можливість втілення сутності “храму – земне Небо” як ближчого для людини у його просторі, із розумінням його опанування, як місця проявлення Сакруму і сокровенності буття у Бозі.
  • Item
    Programs for fortification area conservation in the Netherlands
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Фролова, Юлія; Frolova, Yuliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Стаття спрямована на ознайомлення читачів та фахівців з програмами збереження фортифікаційних теренів та методами використання історичних ландшафтів у Нідерландах, правовому аспекту збереження залишків фортифікаційних споруд і рельєфу, розглянуто проектний метод інтеграції території у туристично-оглядову мережу. Нідерланди упродовж останніх 30 років розробляють правове поле в міжгалузевому секторі охорони значущого історичного ландшафту, долучаючи до складових елементів охорони наявні або втрачені об’єкти фортифікаційного мистецтва XVIII та ХХ ст. (The National Project New Dutch Water Line) Прозорі критерії охорони, ґрунтовно сформована стратегія планомірного використання та підпорядкування території запобігає порушенню правового поля пам’ятки, її фізичної цілісності та пришвидшує розроблення архітектурно-проектних пропозицій. Фундаментом для стратегічного розвитку стало впровадження низки законодавчих актів: The Space for Architecture (1991); Architecture of Space (1996); Shaping the Netherlands (architecture policy 2001–2004); The Belvedere policy document (2000–2009), Protecting and Developing the Dutch Archaeological-Historical Landscape (PDL/BBO) etc., які сформували межі та сферу відповідальності кожної галузі, яка залучена у економічному розвитку держави. Виведення культурної спадщини до рівня національної ідеї, формування підходу “збереження через розвиток” дало поштовх до сталого розвитку об’єктів архітектурної та містобудівної спадщини. Проєкти реновації та редевелепменту передбвчають такі методи роботи: залучення громади до формування стратегії розвитку, врахування економічного та туристичного потенціалу, використання наявних архітектуно-інженерних пам’яток (фортець у частості) як ресурс для розвитку тощо. Серед поширених методів проєктування, які впроваджені під час реорганізації та реконсрукції фортифікаційних об’єктів, використано такі: просторового відтворення та візуального відображення. Таким чином вдалось створити простори, пристосовані під сучасні екологічні та економічнівиклики , врахувати потреби громади та ідеї національного успадкування. Для України поки є актуальним пошук гнучких та сталих моделей розвитку регіонів, враховуючи виклики економічного розвитку. Попередні моделі туристичного менеджменту та класичної консервації фортифікацій свідчать про велику соціокультурну прогалину, незацікавленість та нерозуміння важливості збереження локальними громадами. Несвоєчасні реставраційні протиаварійні роботи погіршують стан пам’яток фортифікаційного мистецтва, знижується їхня туристична привабливість та втрачається потенційна інвестиційна вартість.
  • Item
    Sculpture workshop: professional requirements for creating a learning environment
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Диба, Юрій; Гоголь, Василь; Dyba, Yurii; Hohol, Vasyl; Національний університет “Львівська політехніка”; Львівська національна академія мистецтв; Lviv Polytechnic National University; Lviv National Academy of Arts
    Однією з необхідних та обов’язкових умов якісної професійної мистецької освіти є навчання в середовищі, що спонукає до творчої роботи, забезпечує необхідний рівень комфорту, ергономічні, технологічні, санітарно-технічні вимоги та належну організацію охорони праці. Порівняно з іншими мистецькими професіями, робоче середовище скульптора є складнішим. Воно має бути оснащене необхідним технічним устаткуванням (здебільшого досить габаритним) і ручними та механічними інструментами, враховувати функціональні вимоги та складні технологічні процеси, а також забезпечувати необхідні та різноманітні показники рівня освітлення, температури, вологості, шуму тощо. Усі ці вимоги стосуються і скульптурних академічних майстерень, де студенти освоюють ази професії. Згодом випускники скульптурних факультетів використовують набуті навички у творчій діяльності. Констатуючи певну деградацію професійних вимог до професії скульптора, автори публікації висловлюють застереження щодо очевидного заниження планки вимог до робочого місця скульптора-професіонала, яке можна спостерігати на численних прикладах, та нагадують читачеві ці основні вимоги.
  • Item
    Chronology and architecture of St. Peter’s church in Przemysl from the Old Rus era to the XVII century
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Франків, Роман; Frankiv, Roman; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Архітектура Перемишля Княжої доби здебільшого асоціюється із дитинцем, пов’язаним із перебуванням тут осередку влади та авторитету. Водночас рівень зацікавленості рештою містобудівельної тканини, другого за значенням міста Галицького князівства, що розташоване східніше, є відчутно нижчою. Серед будівель цього великого ареалу була розташована і церква св. Петра, щодо якої є як історичні документальні свідчення, так і новіші археологічні матеріали, котрі потрібно комплексноінтерпретувати Аналіз джерельних та недавно отриманих археологічних матеріалів дає змогу уявити виглядпершого із двох храмів св. Петра у Перемишлі, котрий належить до Давньоруської доби. На основі врахування різних даних можна припустити, що його планувальна структура була аналогічною до використаної у ранній церкві (св. Івана) у Галичі в урочищі Царинка. Найближчим за розмірами та структурою до перемиського храму є церква св. Миколая у Львові, габарити середнохрестя (~підкупольного простору) яких майже однакові. Томузовнішній вигляд перемиського храму реконструюється за аналогією до цих двох споруд. Зіставлення наявних даних про трансформації архітектурного образу будівлі дають можливість припустити, що найбільш ймовірним часом зникнення давнього храму і будівництво на його місці нового, дещо меншого за розміром, є 1406 р. Саме з цією датою пов’язане найбільше зафіксоване руйнування споруди внаслідок пожежі. Оскільки після неї відбулась передача латинській общині давнього руського собору на Замковій горі, це може свідчити про те, що храм св. Петра знаходився в стані, який не давав йому змоги повноцінно функціонувати. Інші ймовірні дати зникнення споруди давньоруської доби, наприклад 1380 або 1498 роки, потребують додаткових аргументів.
  • Item
    Instructions to Authors
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10)
  • Item
    Scientific professional publications Institute of architecture and design at Lviv Polytechnic National university (Part II. Statistical observation)
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Черкес, Богдан; Шулдан, Лариса; Валявська, Анастасія; Cherkes, Bogdan; Shuldan, Larysa; Valyavska, Anastasia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Фаховими в галузі архітектури (спеціальність 191) у 2021 році в Україні визнано 6 видань, два з них є науковими журналами Інституту архітектури та дизайну Національного університету “Львівська політехніка” – “Вісник” Національного університету “Львівська політехніка” серія “Архітектура” та англійськомовний часопис “Аrchitectural Studies” (“Архітектурні дослідження”). Для визначення пріоритетів у формуванні наступних номерів цих журналів, коригування редакційної політики наукових видань та підвищення їх статусу проведено розгорнуте статистичне дослідження. Опрацюванню підлягали випуски Вісника за 2007–2021 рр. та Architectural Studies за 2015–2021 рр. До вибірки увійшли 818 статей 342 авторів. Понад 70 % усіх науковців Інституту архітектури та дизайну опубліковували в них результати своїх досліджень. Відзначена позитивна динаміка якості статей. Кількість тематичних розділів вуномерах журналів коливається від 1 до 9. Панівним спрямуванням досліджень є архітектура будівель і споруд (49,0 %). Друге позицію займають історико-теоретичні архітектурні вишукування – 33,4 %. Містобудування представлено в 17,6 % публікацій. Частина статей оглядового спрямування становить 48 %. Середній обсяг статей – близько 7 сторінок, а кількість посилань на літературні джерела – 8–10. Це параметри, які слід переглянути відповідно до сучасних вимог. Відсоток експертів, які були запрошені з інших наукових установ для визначення редакційної політики періодичних видань, становить понад 60 %. Орієнтовно 50 % членів редколегій – видатні вчені, які представляють іноземні установи. Поступово збільшується частина іноземних авторів в обох періодичних виданнях, досягаючи в середньому 5,7 %. До того ж в науковому журналі “Аrchitectural Studies” відсоток досліджень зарубіжних науковців удвічі більший (12,4 %). Майже третина дописувачів (27 %) афілійована в інших українських та зарубіжних наукових установах. Ці факти відображають успішну інтеграцію Львівської архітектурної школи в українське та світове наукове співтовариство. Надалі необхідно заохочувати іноземних авторів та збільшувати відсоток їхніх публікацій на 10–15 % щорічно. Значно зросла кількість жінок задіяних у редколегіях – з 22 % до 41,5 %. Співвідношення серед авторів статей у середньому становило: 51,2 % – чоловіки, 48,8 % – жінки. Сьогодні практично досягнено паритету як серед членів редколегії, так і авторів статей, що свідчить про рівність доступності до наукової сфери життя. Таким чином визначено основні напрями вдосконалення періодичних видань Інституту архітектури та дизайну, атакож перспективи їх розвитку. Адже стратегічною метою редколегії є підвищення статусу журналів, їх індексації у наукометричних базах Scopus і Web of Science, а відтак і переходу з категорії “Б” до категорії “А” у Переліку фахових видань України.
  • Item
    Peculiarities of light functioning in modern Greek Catholic churches of Ukraine
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Яців, Мирослав; Yatsiv, Myroslav; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    У кожен історичний період світло, як природне, так і штучне, відігравало важливу роль у створенні священного простору храму, атмосфери містики і зосередженості, було і залишається невід’ємною частиною релігійного ритуалу. Водночас світло як явище архітектонічне – формотворний елемент просторової структури християнського храму, найважливіший чинник сприйняття його простору та іконографії Предметом аналізу, що міститься у статті, є світлове середовище у просторі сучасних греко-католицьких церков. Аналіз функцій світла в церквах зроблено на прикладі нещодавно побудованих знакових храмів в Україні, що належать УГКЦ. Виявлено особливості розподілу природного та штучного світла у просторі сучасних церков, подібності та відмінності в організації світлового середовища порівняно з історичними храмами. Визначено істотний вплив світла, насамперед природного, на образ та архітектоніку храмів, візуальне сприйняття їхнього середовища, на формування відповідного містичного настрою та сакральної атмосфери у його головному просторі. Встановлено, що незважаючи на значне збільшення загального освітлення, ієрархія розподілу яскравості зберігається у внутрішній частині храмів: збільшується загальна освітленість від стін до центру храму, і відповідно, від підлоги до склепінь та піднебінь куполів. Встановлено значення та функції електричного освітлення в структурі світлового середовища сучасного храму, напрямки розвитку систем електричного освітлення завдяки розширення їх утилітарних та декоративних функцій. Визначено, що продумане електричне освітлення для сучасних сакральних будівель повинно відповідати вимогам літургії, комфорту зору та необхідності належно відображати символічні й естетичні цінності сакральних інтер’єрів. Сучасні освітлювальні рішення дають змогу досягти цієї важливої мети. Правильно дібрані та належно розташовані джерела світла можуть створити абсолютно новий світловий образ храму.
  • Item
    Nature and residential environment in the first garden cities in Galicia: “Salwator” in Krakow and “Novyi svit” in Lviv
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Турчин, Богдан; Turchyn, Bohdan; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Розкрито особливості сутності та житлового середовища перших міст-садів у Галичині на прикладі “Сальватора” у Кракові та “Нового Світу” у Львові. Актуальність теми визначається потребою доповнити та розвинути наявні наукові розвідки, пов’язані з вивченням концепції міста-саду, а також проаналізувати та зіставити архітектурно-містобудівні структури міст-садів у Галичині на ранніх етапах їхнього розвитку. Під час написання роботи використано загальнонаукові методи (історичний, порівняльний, структурний аналіз) і спеціальні натурні дослідження. Застосований комплексний підхід дав можливість иокремити особливості (планувальні, функціональні) міст-садів на прикладі Львова та Кракова. Доведено, що розвиток архітектури та містобудування згаданих міст на початку ХХ ст. загалом відповідав загальноєвропейським тенденціям, натомість концепція міст-садів була втілена фрагментовано, тобто у формі передмість-садів.
  • Item
    Methods for assessing the transport and pedestrian accessibility of multi-storey residential buildings and complexes, as well as their impact on the city infrastructure
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Штендера, Андрій; Shtendera, Andrii; Національного унівенрситету “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Дослідження висотних та щільних житлових комплексів не може відбуватися без врахування особливостей їхньої взаємодії із сформованим міським середовищем. Через різке зростання автомобілізації населення та відхід від індустріального вектору розвитку міст, під який узгоджено систему громадського транспорту, однією з найнагальніших проблем історичних міст постсоціалістичних країн стала проблема мобільності. Представлено авторську методику оцінювання пішохідної та транспортної мобільності мешканців сучасних багатоповерхових будівель та комплексів. Дослідження міського середовища мають швидко реагувати на зміни, тож сучасні підходи до оцінки середовища повинні бути динамічними та адаптивними. Методику, якуу окресленоу статті, створено для того, щоб її розглядали архітектори, дослідники та містобудівники житлового утворення з погляду його доступності, а також оцінюванння впливу цього утворення на місто. Застосування методики дало змогу на прикладі Львова отримати дані про транспортну та пішохідну доступність для мешканців 30 багатоповерхових житлових будинків та комплексів, побудованих протягом 2015–2021 років. Завдяки аналізу цих даних можна спрогнозувати динаміку пішохідної мобільності та завантаженості вулиць транспортом на окремих ділянках міста, а також виявляти проблеми наявних щільних і висотних житлових утворень, чи створити обґрунтування для проектування нових. Окреслення тенденцій розвитку висотного житлового будівництва з погляду мобільності та порівняння отриманих результатів із аналогічними показниками інших міст є завданнями подальших досліджень.
  • Item
    Monks’ cemeteries of the Holy Dormition Univ Lavra. Their current condition and restoration issues
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Стасюк, Олена; Stasyuk, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    За кілька кілометрів від Перемишлян розташовується село Унів, у якому зберігся архітектурний комплекс однієї з найбільших християнських святинь Галичини – Святоуспенської унівської лаври. Цей монастир є одним з найстаріших в Україні. Виникнення унівського монастиря овіяно легендами. На жаль, найдавніші документи монастиря загинули під час татарських нападів XV –XVI ст. Проте відомо, що саме у другій половині XIII ст. в північно-західному підніжі Чернечої Гори виникає новий Унівський чоловічий монастир. Після розорення та трагедії Чернеча Гора майже на два століття потрапила у запустіння. Частину території колишнього монастиря зайняло чернече кладовище. Це кладовище частково збережене і зараз. Вище на горі в минулому столітті було закладено новий чернечий цвинтар, який функціонує і сьогодні. Ці об’єкти є цінним джерелом історичної інформації, а також унікальною, дуже cвоєрідною галереєю творів мистецтва. На жаль, історичні цвинтарі є дуже вразливими до руйнувань – це фізичні, хімічні і біологічні чинники, а також людський фактор, як то звичайний вандалізм або звичайна некомпетентність під час виконанняремонтних чи опоряджувальних робіт. Для того, щоб успішно створити і втілити програму збереження історичних кладовищ необхідно ретельно їх дослідити задокументувати, інвентаризувати, а також ретельно вивчити матеріал, з якого виконані ці пам’ятки. Дослідивши існуючий стан цвинтарів стало зрозуміло, що два чернечі цвинтарі є в абсолютно різному стані. Теперішній, новіший цвинтар на вершечку пагорба доглянений і впорядкований. Давній чернечий цвинтар на схилі гори є забутий і занедбаний. Цей цвинтар загаом, як і окремі пам’ятники цього цвинтаря, потребують реставрації. Саме територія цього цвинтаря є недоглянутою. Першим викликом пов’язаним із реставрацією і збереженням історичних чернечих цвинтарів Унева є впорядкування території давнього цвинтаря. Можливо варто взяти за приклад теперішній новіший цвинтар, який є бездоганно впорядкований. Наступним викликом є відповідно реставрація окремих пам’яток. Це стосується знову ж таки давнього цвинтаря. Реставрацією повинні займатися фахівці. Що стосується кам’яних хрестів, то їх належить насамперед стабілізувати статично – відповідно підняти, вирівняти, укріпити, тобто зробити все належне, щоб пам’ятник рівно і міцно стояв. Далі належить зайнятися розчищенням і хрестів, і плит, відповідно за потреби, укріпленням самого кам’яного матеріалу, склеювання і скріплювання поламаних частин пам’ятників. Історичні чернечі цвинтарі Святоуспенської унівської лаври потребують визначення і затвердження свого правового статусу і прийняття концепції щодо їх подальшого функціонування і використання. Виклики щодо способу і методики збереження мусять вирішувати фахівці з урахуванням особливого пам’яткового статусу.
  • Item
    Methodological aspects of the scientific and design process of preserving the historical city
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Погранична, Ірина; Ясінський, Максим; Pohranychna, Iryna; Yasinsky, Maksym; Національнийуніверситет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Висвітлено методологічні аспекти роботи архітектора в історичному середовищі, розкрито сучасні тенденції та процеси трансформації архітектурно-містобудівної структури історичних міст. Розглянуто та проаналізовано три основні підходи до їх відтворення та трансформації, що їх використовувано на теритирії Східної Європи в другій половині ХХ століття. Розкрито поняття центральної частини історичного міста як структурної одиниці міста та описано методику локалізації його межі. Також аргументовано важливість розуміння межі центральної частини історичного міста для збереження історичної архітектурно-містобудівної спадщини та які переваги можемо отримати за комплексного підходу до його регенерації. Висвітлено основні вимоги до відтворення та розвитку забудови центральних частини історичних міст дотримання яких дасть можливість стратегічно підійти до розвитку міста та його забудови, та мінімізувати кількість нових дисгармонійних об’єктів в історичному середовищі. Охарактеризовано архітектурно-містобудівні принципи відтворення та розвитку забудови кварталів центральних частин історичних міст, які ґрунтуються на спадкоємному розвитку, та допускають застосування сучасних архітектурно-будівельних новацій у конструктивному, інженерному та архітектурному вирішенні забудови. Охарактеризовано способи розвитку планувальної структури історично сформованого центру, підхіди до його трансформації та обґрунтовано переваги розроблення комплексного проекту регенерації центральної частини історичного міста, який повинен ґрунтуватись на результатах проведених досліджень під час розроблення історико-архітектурного опорного плану, передбачати можливе відтворення втраченої вуличної мережі, а відтак і розмірів кварталів, способу забудови кварталів, об’єктів історичної забудови (зокрема висотних домінант), місця та способи розміщення нової забудови, визначати наявні будівлі, які потребують реконструкції та передбачати гармонізацію великогабаритної дисгармонійної забудови. Розкрито програмний підхід до реконструкції окремих секторів історичної забудови
  • Item
    Study of conditionality and immanence of proper names of newly built housing estates in the Lviv urban environment at the beginning of the XXI century (based on the semiotic triangle method)
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Крамарчук, Христина; Kramarchuk, Khrystyna; Національний університету “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Подано процес семіозису через семіотичний трикутник у вигляді зрізаної піраміди. Трикутні зрізи піраміди (а їх може бути багато, тому що вони зумовлені кодом сприйняття), показують процес інтерпретації, в якому знак може відсилати до багатьох референтів (денотатів). В одному із тих трикутних зрізів однією вершиною є Власна назва, яка задає код сприйняття ЖК. Здебільшого власні назви ЖК новобудов відображають код міського тексту (індексальні зв’язки з контекстом міського середовища, активізація символіки міста) та соціальний код: індексують уявлення про комфорт життя за кордоном, суспільне положення, популярність художніх і міфологічних типів, мистців, але, на жаль, як бачимо на прикладі Львова, найчастіше іноземних. Цитати, алюзії на архітектуру та місцевості зарубіжних держав, показують нам утопічність “перенесення” у власну назву мрій про зарубіжжя, а з іншого боку – зумовлені глобалізацією культур. Власна назва як позначене у денотаті (референті) не просто умовно індексує архітектурне середовище для орієнтації в місті (міському тексті) чи на ринку житла, а має іконічний зв’язок (упізнається в образі) або й символічний вимір (актуалізує “genius loci”).
  • Item
    The phenomenon of the “Greek Renaissance” in the architecture of imperial Rome
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Лінда, Світлана; Linda, Svitlana; Національний університет “Львівська політехінка”; Lviv Polytechnic National University
    Проаналізовано явище запозичення форм грецької архітектури у зодчестві Давнього Риму епохи імператора Адріана (ІІ ст. н.е.). На прикладі таких об’єктів, як Арка Адріана в Афінах, храм Венери і Роми у Римі та вілли Адріана у Тіволі показано яким чином форми архітектури Давньої Греції впливали на формування специфічного еклектичного образу у будівництві епохи Адріана. Показано, що запозичення форм “зниклої” культури (на момент будівництва проаналізованих об’єктів минуло вже понад 600 років) були символічними. На підставі цього сформульований висновок про те, що феномен “грецького відродження” можна трактувати як одну з перших репрезентацій історизму в архітектурі: використання елементів колишньої культури в актуальній проектній творчості для передачі певних ідей та змістів. Наголошено на тому, що запозичення форм грецької культури у зодчестві Давнього Риму методологічно суттєво відрізняється від популярної у імператорські часи практики “єгиптоманії”: змішання форм римської та єгипетської архітектури і мистецтва. Показано, що “грецьке відродження” в архітектури імператорського Риму було органічною складовою загального процесу еллінофільства, властивого для культурного розвитку того часу.
  • Item
    Historical fortifications in the architectural and urban planning structure of Lviv (on margines documentation “Historical and architectural reference plan of Lviv”)
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Бевз, Микола; Bevz, Mykola; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Давні міські укріплення є одним із специфічних видів оборонної архітектури. Разом із будівлями замків, кварталів міської житлової забудови, монастирських комплексів та польових оборонних споруд вони формували особливий вид архітектурно-містобудівних об’єктів. Під час їх будівництва часто поєднувалося вміння як архітектора, будівельника, так і військового інженера. Не так багато об’єктів міської оборонної архітектури дійшло до нашого часу. Тому кожен збережений сьогодні фрагмент міських оборонних мурів, земляних фортифікацій, як правило, є цінним документом своєї епохи і потребує дбайливої охорони і збереження. Міські фортифікації (на відміну від укріплень замків чи фортець) були об’єктами першочергових ліквідацій у процесі розвитку міст. Їх збереглося в Україні справді дуже мало, тому їх збереження та вивчення є справою надзвичайної ваги. Львів є унікальним містом на карті України власне з погляду розвитку міських укріплень. Виконано аналіз відображення об’єктів та пам’яток оборонного будівництва в науково-проектній документації “Історико-архітектурний опорний план міста Львова”. Висвітлено дані про етапи розвитку укріплень Львова. Особливу увагу звернено на залишки фортифікаційних споруд, які збереглися в археологічній формі. Їх виявлення, збереження та консервація і відзнакування є важливим завданням для сучасних містобудівних проектів. У роботі висловлено гіпотези про окремі досі неідентифіковані елементи фортифікаційних споруд XVII–XVIII століть. У висновках особливий наголос зроблено на необхідності проведення спеціального наукового дослідження з детальної реконструкції всіх етапів розвитку оборонних поясів довкола середмістя та передмість Львова.