Романтичний “екзорцизм” як елемент пострадянської архітектури

Abstract

Розглянуто проблематику формування теоретичної бази архітектури пострадянського періоду, спроби знайти об’єднуючі фактори, які б могли свідчити про неї як про цілісне явище, незважаючи на різноманітність та плюралізм, притаманні архітектурі цього періоду. Проаналізовано зміни, що відбулися в творчих підходах архітекторів за період 90-х, а також їх взаємозалежність зі смаками замовників, роль яких в створенні архітектурних об’єктів в цей час значно зросла. Виявлені закономірності свідчать про існування певної мотиваційної єдності, що була притаманна архітектурі 90-х як на загальносуспільному, так і на професійному рівні. Сформульовано також основні напрямки в пострадянській архітектурі і в першу чергу в України, які були відображенням згаданих закономірностей.