Правова природа істини

Abstract

У статті досліджується істина з філософсько-правової точки зору. В гносеології права істина розуміється передусім як процес пізнання істини, кожен з етапів якого може дати тільки відносну істину. Фіксація якогось моменту пізнавального процесу як абсолютно істинного призупиняє сам процес і перетворює істину в хибність через невідповідність новим умовам і обставинам. Саме на неврахуванні цієї гносеологічної обставини побудована абсолютизація позитивістами значущості норм закону. В статье исследуется истина с философско-правовой точки зрения. В гносеологии права истина понимается прежде всего как процесс познания истины, каждый из этапов которого может дать только относительную истину. Фиксация какой-то момент познавательного процесса как абсолютно истинного приостанавливает сам процесс и превращает истину в ложь из-за несоответствия новым условиям и обстоятельствам. Именно на неучете этой гносеологической обстоятельства построена абсолютизация позитивистами значимости норм закона. The article examines the truth with philosophical and legal perspective. In epistemology truth right primarily understood as a process of knowledge of the truth, each of the stages of which can give only relative truth. Fixing some point in the cognitive process as absolutely true suspends the process and turns the truth into a lie because of a mismatch the new conditions and circumstances. It is ignored on this epistemological circumstances built absolutisation positivists significance norms of the law.