Психофізична проблема і світ 3: на захист плюралістичного інтеракціонізму Карла Поппера

Abstract

Психофізична проблема зазвичай обговорюється в межах моністичних (фізикалізм, соліпсизм) або дуалістичних (паралелізм, епіфеноменалізм) підходів. Плюралістичний інтеракціонізм є спробою К. Поппера переформулювати і запропонувати власний пробний варіант вирішення цієї класичної філософської проблеми. Важливими новими ідеями для обґрунтування концепції філософа є метафізичний реалізм, світ 3 як світ культури, емерджентна еволюція і не-редукціозм, безпосередня та опосередкована взаємодія на всіх рівнях космічної еволюції (мінімум трьох світів), вищі функції мови, ієрархія рівнів психічного, об’єктивне знання. У статті обґрунтовується просвітницький характер плюралістичного інтеракціонізму К. Поппера. З цієї позиції здійснюється його захист від критики тих, хто визнає існування третього царства, але відкидає його у попперівській версії.The mind-body problem is usually discussed within the framework of monistic (physicalism, solipsism) or dualistic (parallelism, epiphenomenalism) approaches. Pluralistic interactionism is Popper’s attempt to reformulate and offer his own tentative solution to this classical philosophical problem. Important new ideas to substantiate Popper’s concept are metaphysical realism, World 3 as a world of culture, emergent evolution and non-reductionism, direct and indirect interaction on all levels of cosmic evolution (at least three worlds), higher functions of language, hierarchy of levels of the mind, objective knowledge. The article demonstrates the enlightenment character of Popper’s pluralistic interactionism. From this perspective, the author defends it against the criticism of those who recognize the existence of the third realm but reject it in Popper’s version.