Картосеміотичні вимоги щодо зображувальних засобів картографічного моделювання в освіті

Abstract

Методика картографічного моделювання передбачає володіння величезним арсеналом зображувальних засобів, накопичених у практиці картографії за багато віків. Широким застосуванням відзначається теоретично обгрунтована Ж. Бертеном (1967) система з шести візуальних графічних змінних, яка може бути представленою у матричному виді. Однак, її можливості вже не вкладаються в уявлення сучасної картосеміотики стосовно відображення на карті будь-яких змістовних сторін об‘єктів реальної дійсності. Це треба усвідомлювати особливо в освіті. Розроблені, унормована семіотична структура змісту об‘єктної мови карти та стандартизована «лінійка» зображувальних засобів картографії обгрунтовують зміни та доповнення, запропоновані до існуючої системи графічних змінних, розкривають додаткові можливості, щодо відображення елементів змісту карти.The methodology of cartographic modeling involves possession of a huge arsenal of figurative tools accumulated in the practice of cartography for many centuries. The widespread application of the theory is based on J. Bertin (1967), a system of six visual graphic variables that can be represented in the matrix form. However, its possibilities no longer fit into the presentation of modern cartosemiology in relation to the mapping of all the content of the objects of real reality on the map. His should be understood especially in education. Developed, the normalized semiotic structure of the content of the object language of the map and the standardized "ruler" of cartographic imagery substantiate the changes and additions proposed to the existing system of graphic variables, reveal additional possibilities for displaying elements of the content of the map.