Уточнення вогнищ повторних землетрусів у Закарпатті

Abstract

Три групи повторних подій було виявлено в мукачівській серії землетрусів 2005–2006 років. Після релокації з використанням уточнених відносних вступів і станційних поправок їхні вогнища розташувалися у майже вертикальній площині вздовж азимуту ~120°, яка приблизно збіглася з площиною скиду визначеного для землетрусів єдиного механізму вогнища. Ці результати узгоджуються з даними як щодо деяких інших місцевих механізмів вогнища, так і щодо режиму розтягу в земній корі епіцентральної зони землетрусів і значного горизонтального градієнту вертикальних рухів земної поверхні у цій зоні. Три группы повторных событий идентифицировано в мукачевской серии землетрясений 2005–2006 гг. После релокации с использованием уточненных относительных вступлений и станционных поправок их очаги расположились в почти вертикальной плоскости вдоль азимута ~120°, котороая приблизительно совпадала с плоскостью сброса определенного для землетрясений единого механизма очага. Эти результаты согласовываются с данными как о некоторых других местных механизмах очага, так и о режиме растяжения в земной коре в эпицентральной зоне землетрясений и существенного горизонтального градиента вертикальных движений земной поверхности в этой зоне. Three groups of recurrent earthquakes have been identified within the Mukacheve series of 2005–2006. After relocation with application of differential arrivals and station terms their sources arranged into almost a vertical plane along the azimuth of ~120°, approximately coinciding with a plane of normal faulting determined for all the earthquakes as a single source mechanism. The results are consistent with data on some other local source mechanisms as also on an ambient field of extensional stresses in the local crust and a significant horizontal gradient of vertical movements across the epicenter area of the series.