Конституційний контроль Верховного Суду США: види правотворчості

Abstract

Проаналізовано проблему конституційного контролю Верховного Суду США у контексті його історичного розвитку. Верховний Суд США, в межах виконання функції судочинства, встановлює конституційність нормативних актів і дій державних органів влади, а також їхніх посадових осіб. Визначено, що історично склалися дві діаметрально протилежні концепції про доцільність вирішення Верховним Судом США питань політичного значення – “судової стриманості” та “судового активізму”. Згідно з першою Верховний Суд повинен утримуватися від розгляду питань політичного значення. Однак його окремі рішення неминуче стосуються політики, а “маркування” деяких питань як політичних допомагає суддям бачити межі своїх повноважень. З’ясовано, що судова правотворчість Верховного Суду США поділяється на два види: 1) правотворчість щодо тлумачення конституційних норм і заповнення прогалин у правовому регулюванні; та 2) правотворчість, пов’язана зі створенням окремих нормативних актів – регламентів його діяльності, спеціальних меморандумів для службовців. Верховний Суд США ніколи не був “зв’язаний” власними рішеннями, а судовий прецедент США вважають доволі гнучким.

The article analyzes the problem of constitutional control of the US Supreme Court in the context of its historical development. The US Supreme Court, in the exercise of its judicial function, establishes the constitutionality of statutory acts and actions of public authorities and their officials. It has been determined that two diametrically opposed concepts have historically emerged about the advisability of the Supreme Court of the United States to address issues of political importance -“judicial restraint” and “judicial activism”. According to the former, the Supreme Court must refrain from considering matters of political importance. However, his individual decisions inevitably relate to politics, and labeling certain issues as political helps judges see the limits of their authority. It has been found that the lawmaking of the US Supreme Court is divided into two types: 1) lawmaking to interpret constitutional rules and fill in the gaps in legal regulation; and 2) lawmaking related to the creation of separate regulations – regulations of its activity, special memorandums for employees. The US Supreme Court has never been “bound” by its own decisions, and US judicial precedent is considered rather flexible.

Проанализировано проблему конституционного контроля Верховного Суда США в контексте его исторического развития. Верховный Суд США, в рамках выполнения функции судопроизводства, устанавливает конституционность нормативных актов и действий государственных органов власти, а также их должностных лиц. Определено, что исторически сложились две диаметрально противоположные концепции о целесообразности решения Верховным Судом США вопросов политического значения – “судебной сдержанности” и “судебного активизма”. Согласно первой Верховный Суд должен воздерживаться от рассмотрения вопросов политического значения, однако его отдельные решения неизбежно касаются политики, а “маркировка” некоторых вопросов как политических помогает судьям видеть пределы своих полномочий. Выяснено, что судебное правотворчество Верховного Суда США можно разделить на два вида: 1) правотворчество толкования конституционных норм и заполнения пробелов в правовом регулировании; и 2) правотворчество, связанное с созданием отдельных нормативных актов – регламентов его деятельности, специальных меморандумов для служащих. Верховный Суд США никогда не был “связан” собственными решениями, а судебный прецедент США считается достаточно гибким.