Публіцистичні маркери поетичних текстів Василя Симоненка: слово – логос – чин

Abstract

Проаналізовано публіцистичні елементи в поетичних текстах одного зі знакових літераторів-“шістдесятників” – журналіста за фахом Василя Симоненка у контексті тогочасної української публіцистики та прози. Акцентовано на формальних, змістових та формозмістових елементах творення поетизованих публіцистичних текстів на основі авторських та суспільних філософських, психологічних, ідеологічних світоглядних моделей, життєтексту, перспективах їх ангажування у сучасний культурно-інформаційний вітчизняний простір. Як пряме дзеркало життя “газетна література”, тобто публіцистика, перебуває у перманентному становленні, розвитку форми, змісту, формозмісту. Адекватний соціум очікує від письменника художніх відкриттів і, разом із тим, – правди життя як органічної сутності справжнього мистецтва. І талановита публіцистика – чи не найпростіша форма втілення цих етично-естетичних сподівань. Тому постараємось проаналізувати, як змінилися художні методи осягнення історичного часу та способи письмового впливу на “сповнені динамізму” суспільно-політичні події, адже науково-дослідницький об’єктивізм передбачає свідоме ігнорування психо- філософських, ідеологічних догм та різнорідних забобонів. Cформульовані питання породжують, провокують цілий корпус дискусійних, полемічних, науково- публіцистичних думок, ідей, коментарів і фактів. Отож, не претендуючи на їх остаточне висвітлення, монополію на істину, але для якнайбільшої об’єктивності, авторитетності в доборі наукової теоретичної літератури, дотримуватимемось принципу: зрівноважувати кількість думок дослідників творчості поета за фахом публіцистів і дослідників- поетів, деякі з них товаришували із самим поетом чи просто знали його особисто. Спробуємо знайти між двома, іноді полюсно протилежними поглядами на його життєтворчість та текстотворчість, справжнього Василя Симоненка.

The article analyzes the journalistic elements in the poetic texts of one of the iconic writers of the “Sixtiers” – a journalist in the specialty of Vasyl Symonenko in the context of contemporary Ukrainian journalism and prose. The article focuses on formal, content and formative elements of creation of poetized journalistic and prose texts on the basis of author’s and public philosophical, psychological, ideological ideological models, life ethic, prospects of their engagement in contemporary cultural and informational domestic space. As a direct mirror of life, “newspaper literature”, that is, journalism, is in the permanent formation, development, form, content, form content. Adequate social life awaits the writer of artistic discoveries and at the same time the truth of life as an organic essence of true art. And talented journalism is perhaps the simplest form of justification for these ethical and aesthetic expectations. Therefore, we will try to analyze how artistic methods of comprehension of historical time and methods of written influence on social-political events “full of dynamism” have changed, since scientific research objectivism involves conscious ignoring of psychophilosophical, ideological dogmas and all kinds of prejudices. The formulated questions generate, provoke a whole body of discussion, polemical, scientific and journalistic thoughts, ideas, comments and facts. So, without claiming their final coverage, a monopoly of truth, but for the greatest objectivity, authority in the selection of scientific theoretical literature, we adhere to the principle: to balance the number of opinions of the researchers of the poet’s creativity on the specialty of publicists and poetry researchers, some of whom were friends with themselves the poet or just knew him personally. We will try to find between two, sometimes quite opposing views on his life-creation and creativity of this Vasyl Simonenko. The formulated questions generate, provoke a whole body of discussion, polemical, scientific and journalistic thoughts, ideas, comments and facts. So, without claiming their final coverage, a monopoly of truth, but for the greatest objectivity, authority in the selection of scientific theoretical literature, we adhere to the principle: to balance the number of opinions of the researchers of the poet’s creativity on the specialty of publicists and poetry researchers, some of whom were friends with themselves the poet or just knew him personally. We will try to find between two, sometimes quite opposing views on his life-creation and text-creation of this Vasyl Simonenko.