Цифрові права людини в епоху глобалізації

Abstract

У статті досліджено цифрові права людини в епоху глобалізації. Зауважено, що поява феномену цифрових прав людини пов’язана з виникненням свободи доступу до Інтернету, а також визначенням потенційного “right to be forgotten” (права вимагати видалення персональних даних, конфіденційної інформації про особу з результатів пошукових сервісів). Ці явища є досить новими, і з практичного погляду їх краще розглядати не як окрему групу прав людини (наприклад, як політичні, економічні, соціальні тощо), а як умовну категорію, яка охоплює особливості реалізації та гарантії захисту фундаментальних прав людини в Інтернеті. Зауважено, що права людини еволюціонують під впливом цифрових технологій. Проблематика прав людини може сприяти виробленню цілісного уявлення про регулювання нових технологій. Права людини можуть стати “маяками” для регулювання інформаційнно-комунікаційних технологій, вказуючи цілі, які повинні бути досягнуті, і шкоду, яка повинна бути попереджена відповідно до принципу пропорційності. Право на доступ до Інтернету не має на меті лише фізичну можливість доступу до мережі Інтернет. Воно базується на комунікаційній цінності Інтернету, що передбачає зв’язок цього права з іншими правами і свободами людини та необхідність доступу до Інтернету для їх реалізації, зокрема, свободи думки, вираження поглядів та переконань, права на розвиток, політичних прав, екологічних та інших основних прав людини. Підкреслено, що забезпечення прав людини в онлайн просторі здійснюється в основному на міжнародному рівні такими структурами як Рада ООН з прав людини, Генеральна Асамблея ООН, Європейський суд з прав людини тощо. Проте, єдиного нормативно-правового акту, який би закріплював основні цифрові права людини, ще не прийнято. Отже, більшість цифрових прав закріплені у різноманітних резолюціях Ради ООН з прав людини, і потребують систематизації у єдиний кодифікований акт – Декларацію цифрових прав людини. З кожним днем потреба у такому акті зростає, а за кілька десятків років без нього важко буде уявити еталон демократичного суспільства.

The article examines digital human rights in the era of globalization. It is noted that the emergence of the phenomenon – digital human rights is associated with the emergence of freedom of access to the Internet, as well as the definition of potential "right to be forgotten" (the right to demand deletion of personal data, confidential information about a person from search services). These phenomena are quite new and from a practical point of view it is better to consider them not as a separate group of human rights (for example as political, economic, social, etc.), but as a conditional category that covers the implementation and guarantees of fundamental human rights on the Internet. It is noted that human rights are evolving under the influence of digital technologies. Human rights issues can help to develop a holistic view of the regulation of new technologies. Human rights can become “beacons” for the regulation of information and communication technologies, indicating the goals that must be achieved and what harm must be prevented in accordance with the principle of proportionality. The right to access the Internet is not limited to the physical possibility of access to the Internet. It is based on the communicative value of the Internet, which implies the connection of this right with other human rights and freedoms and the need to access the Internet for their implementation, including freedom of thought, expression, belief, development rights, political rights, environmental and other fundamental human rights. It is emphasized that the provision of human rights in the online space is carried out mainly at the international level by such structures as the UN Human Rights Council, the UN General Assembly, the European Court of Human Rights and others. However, a single legal act that would enshrine basic digital human rights has not yet been adopted. Thus, most digital rights are enshrined in various resolutions of the UN Human Rights Council, which need to be systematized into a single codified act – the Declaration of Digital Human Rights. The need for such an act is growing every day, and in a few decades, without it, it will be difficult to imagine a standard of a democratic society.