Українськоцентризм і правдоцентризм як єдиносущна місія журналістики

Abstract

У статті проаналізовано поняття українськоцентризму і правдоцентризму як єдиносущної місії журналістики. Розглянуто правду як головний чинник позитивного впливу ЗМК на формування в українців національної свідомості й гідності, державницького мислення і переконання, національних і загальнолюдських морально-духовних цінностей, національної ідентичності. В історичному контексті осмислено трактування правди з позиції московської= російської шовіністично-імперської ідеології і політики та українських національно-гуманістичних інтересів і цінностей. Зіставлено правду охлократа Івана Брюховецького та аристократа Івана Виговського, соціаліста Володимира Винниченка і націоналіста Дмитра Донцова. Донцов наголошував, що всі зусилля мають бути спрямовані «на утвердження національної Правди». Академіки І. К. Білодід і П. П. Толочко підтримували російсько-українську двомовність і активно виступали проти «мовно занепокоєних» І. Дзюби, А. Погрібного, О. Пономарева, С. Плачинди, П. Мовчана, В. Чорновола, діяльність яких ґрунтувалася на українськоцентричних і правдоцентричних засадах. Депутат Верховної Ради України М. Бужанський сповідує ідеологію зловорожого «русского міра», волає за надання російській мові в Україні статусу державної. За українську національну правдоцентричність як визначальний принцип утвердження української мови в кожній клітині суспільного і державного організму не лише цькують, а й вбивають. 19 липня 2024 р. зловісна рука чорною кулею навічно зупинила праведне серце Ірини Фаріон. В інформаційному просторі тримає «зіткнення» двох правд про Голодомор-геноцид в Україні. Спущену з Москви занижену цифру 3,5 мільйона втрат українців у 1932–1933 рр. «обґрунтовував» у своїх публікаціях історик Станіслав Кульчицький і нині він разом з Людмилою Гриневич, Антоном Дробовичем, Ларисою Якубовою пропагують московську маніпулятивну концепцію про «всесоюзний голод», гнівно виступають проти Володимира Сергійчука, Олесі Стасюк та інших однодумців, які, спираючись на скрупульозні сучасні наукові дослідження та об’єктивні судові експертизи, правдиво стверджуєть, що у 1932–1933 рр. жахливою голодною смертю загинуло 10,5 млн українців, з них – 4 мільйони дітей. Для заперечення правди про наслідки Голодомору-геноциду в Україні використовують різні методи і форми, серед них – буквальну, інтерпретаційну та імплікативну, які розробив британський соціолог Стенлі Коен. Російські пропагандисти-маніпулятори всебічно застосовують впливову емоційну форму для створення фейкових антиукраїнських наративів. Для цього спираються на досвід американських і європейських гонзожурналістів, матеріали яких насичені суб’єктивними емоціями, почуттями, переживаннями. У статті зроблено висновок, що український журналіст, як громадянин України, свідома особистість, покликаний принципово поєднувати професіоналізм, патріотизм, політичну далекоглядність на засадах правдоцентризму. Адже принцип довіри до журналістського слова і відеозображення є визначальним у створенні українськоцентричної життєдайної духовно-національної аури.The article analyzes the concepts of Ukrainian centrism and truth-centrism as the unified mission of journalism. The article examines truth as the primary factor in the positive influence of the media on shaping national consciousness, dignity, state-oriented thinking, and convictions among Ukrainians, as well as national and universal moral and spiritual values. In a historical context, it reflects on the interpretation of truth from the perspective of Moscow-Russian chauvinistic-imperial ideology and politics, contrasted with Ukrainian national-humanistic interests and values. The article contrasts the truth of the ochlocrat Ivan Briukhovetsky with that of the aristocrat Ivan Vyhovsky. The most controversial were the truths of the national-socialist Volodymyr Vynnychenko and the nationalist Dmytro Dontsov. Dontsov emphasized that all efforts should be directed towards «affirming the national Truth». Academics I. K. Bilodid and P. P. Tolochko supported Russian-Ukrainian bilingualism and actively opposed the «language-concerned» individuals such as I. Dziuba, A. Pohrebny, O. Ponomariv, S. Plachynda, P. Movchan, and V. Chornovil, whose activities were based on Ukrainocentric and truth-centric principles. Member of the Verkhovna Rada of Ukraine, M. Buzhansky, adheres to the ideology of the hostile «Russian world», advocating for Russian to be granted the status of a state language in Ukraine. Those who support the national truth-centric principle of promoting the Ukrainian language in every aspect of society and the state are not only persecuted but even killed. On July 19, 2024, a sinister hand forever silenced the righteous heart of Iryna Farion with a deadly bullet. In the information space, a «clash» between two truths about the Holodomor-genocide in Ukraine continues. The lowered figure of 3.5 million Ukrainian losses in 1932–1933, dictated from Moscow, was «justified» in publications by historian Stanislav Kulchytsky. Today, along with Lyudmyla Hrynevych, Anton Drobovych, and Larysa Yakubova, he promotes the Moscow-manipulated concept of the «All-Union famine», vehemently opposing Volodymyr Serhiychuk, Olesia Stasiuk, and other like-minded individuals. These scholars, based on meticulous modern scientific research and objective forensic examinations, truthfully assert that in 1932–1933, 10.5 million Ukrainians, including 4 million children, perished from horrific starvation. To deny the truth about the consequences of the Holodomor-genocide in Ukraine, various methods and forms are used, including literal, interpretative, and implicative approaches, developed by British sociologist Stanley Cohen. Russian propagandists and manipulators extensively employ emotional methods to create fake anti-Ukrainian narratives. For this purpose, they draw on the experience of American and European «gonzo journalists», whose materials are often filled with subjective emotions, feelings, and personal experiences. The author concluded that a Ukrainian journalist, as a citizen and a conscious individual, is called to fundamentally combine professionalism, patriotism, and political foresight based on the principles of truth-centrism. After all, the principle of trust in journalistic words and visual representations is crucial in creating a Ukraine-centric, vital spiritual-national aura.