Філософсько-теологічне обґрунтування війскової етики у візантійській традиції

Abstract

Розглянуто філософський аспект генези військової етики Візантійської імперії. Головну увагу приділено аналізу православної військово-етичної концепції Візантії. Висвітлено органічний зв’язок змісту і генези цієї концепції з античною філософською спадщиною, особливостями внутрішньо- і зовнішньополітичного розвитку імперії і її загальнополітичною доктриною, характером візантійського православ’я. Розглянуто основні філософські складові концепції і їх практичну реалізацію, а також вплив на цей процес характеру взаємовідносин між імператорською владою і православною церквою. Дано оцінку філософському та історичному значенню концепції й усієї візантійської православної військової етики в цілому. Останнє, на думку автора, можна вважати одним із важливих джерел Православного Військового Храму, його “візантійською моделлю”.

The philosophical aspect of genesis of military ethics of the Byzantine empire is examined in the article. Above all attention is spared to the question of registration of orthodox military-ethics conception to Byzantium and its analysis. Organic bond of maintenance and genesis of this conception is rotined with an ancient philosophical legacy, features of within and foreign-policy development of empire and its general political doctrine character of byzantine orthodoxy. Basic philosophical constituents are considered conceptions and their practical realization and also influence on this process of character of interreletions between emperor's power and orthodox church. Estimation of philosophical and historical value of conception and all byzantine orthodox military ethics is given on the whole. The last, in opinion of author, can be considered one of important sources of Orthodox Military Temple, by its “byzantine model”.