Influence of Ivan Levynskyi on the architecture of secessive Lviv

No Thumbnail Available

Date

2020-10-10

Journal Title

Journal ISSN

Volume Title

Publisher

Видавництво Львівської політехніки
Lviv Politechnic Publishing House

Abstract

Виникнення комплексних проєктно-будівельних виробництв стало наслідком розвитку галузі і спричинило великий попит на експертів у різних сферах цивільного будівництва. Одним із перших інженерів у Львові, що спробували всебічно підійти до надання архітектурно-будівельних послуг, був Іван Левинський, який завдяки грамотно організованій командній роботі отримав великий успіх і заслужив широке визнання. Якщо проаналізувати архітектуру міста на межі ХІХ і ХХ століть, можна побачити, яку велику кількість громадських та житлових будинків було зведено, а часто й спроєктовано підприємством Івана Левинського. У сучасній Україні про нього видано багато публікацій, а проведені дослідження виявляють насамперед непересічні обдарування цього чоловіка. Кар’єра І. Левинського – підприємця почалася в 1880 році, після успішного закінчення Технічної академії, коли він отримав замовлення підготувати до будівництва територію Кастелівки. Там, на сучасній вулиці Генерала Чупринки, 58, І. Левинський створив магазин із будівельними матеріалами. Поступово він перейшов до виготовлення та продажу власної продукції. З роками маленька фабрика перетворилася на гігантський консорціум, який складався з численних компаній. У часи найбільшого розквіту тут працювало близько 1000 робітників. Фірма Левинського проєктувала, будувала, провадила будівельний нагляд, виготовляла цеглу, кераміку, гіпс, бетон, штучний камінь, кольорове скло та багато інших будівельних виробів. Іван Левинський був шанованим меценатом, постійним членом культурних та технічних товариств – Політехнічного товариства, товариства робітників та промисловців, а також активним учасником українського суспільного життя – дійсним членом Товариства “Просвіта’. Він сприяв створенню фахових шкіл і організації перших промислових виставок у Львові у 1892 та 1894 роках. Плідну практичну діяльність І. Левинському вдалося поєднувати з викладанням у Львівській політехніці аж до 1919 р., коли він був висланий зі Львова, а потім звільнений з роботи. Це, ймовірно, прискорило його смерть і призвело до банкрутства його велике підприємство, початково знищене під час Першої світової війни. Іван Левинський також є широко відомим як творець українського модерну в архітектурі. У свій розквіт (1903–1913 рр.) корпорація І. Левинського була монополістом на ринку будівництва у Львові. Тут могли працювати одночасно із сотнею замовлень, здійснюючи будівництво таких величезних об’єктів, як залізничний вокзал чи Галицька ощадна каса. Роки процвітання корпорації Левинського збіглися з розвитком сецесії у Львові, а самого І. Левинського вважають головним архітектором цього стилю. Він заслужив це звання, по-перше, як виробник численних декоративних елементів, які можна побачити сьогодні на фасадах та в інтер’єрах львівських кам’яниць. По-друге, неможливо переоцінити значення фірми Івана Левинського як осередку підготовки молодих кадрів.
If you analyze the city’s architecture at the turn of the 19th and 20th centuries, you will be surprised by how many public and residential buildings were constructed, and often designed, by Levynsky company. Levynsky was a respected philanthropist, an active member of cultural and technical societies, among others, of the Polytechnic School Society, the Society of Workers and Industrialists, and a participant in Ukrainian social life–for instance, an activist for the Prosvita Society

Description

Keywords

Іван Левинський, сецесія, проєктування та будівництво, монтаж, матеріали та гігієнічні норми, архітектура міста, компанія Левинського, Ivan Levynsky, secession, design and construction, installation, materials and hygienic standards, city’s architecture, Levynsky’s company

Citation

Komar Ż. Influence of Ivan Levynskyi on the architecture of secessive Lviv / Żanna Komar, Yuliia Bohdanova // Architectural Studies. — Lviv : Lviv Politechnic Publishing House, 2020. — Vol 6. — No 1. — P. 170–180.