Скрізні картографії: онтологічне і лінгвістичне моделювання

Abstract

З 50-х років минулого століття картографічна наука оперує кількома теоретичними конструкціями, які з погляду формального поняття теорії доцільно називати “дотеоріями”. Цей термін вживають для позначення тих з них, що “близькі” до теорій, але ними не є. “Дотеорії” картографії на Заході називають “парадигмами” картографії, а у Східній Європі донедавна їх називали “концепціями” картографії. За А. Берлянтом, у кінці ХХ ст. однією з трьох найвідоміших концепцій картографії у Східній Європі була мовна концепція. Дві інші – комунікаційна та модельно-когнітивна концепції. У нашому столітті мовна концепція не розвивається і залишилася дотеорією. Не розвинулися у теорію картографії й інші концепції і/або парадигми. Нині для таких дотеорій частіше використовують об’єднувальний термін “парадигма”, який вживатимемо і ми. Відсутність теорії картографії є першою, і головною, проблемою, одне з можливих рішень якої запропоновано у роботі. Можливість створення теорії нової, скажімо, системної, картографії, нині нам видається передчасною, малоконструктивною, хоча і дуже потрібною з погляду як теорії, так і практики. Конструктивнішою видається можливість (і необхідність) певної “системної” еволюції теоретичної картографії, яку можливо звести до першочергового створення парадигми якоїсь або якихось “оновлених” картографій, максимально наближених до системної картографії. Із загальної теорії систем випливає, що таке оновлення потрібно здійснювати у двох напрямах – “предметному” і “реляційному”. У предметному напрямі вивчають предмети-карти, а у реляційному – відношення між картами. Оновлена картографія/картографії буде визначена, якщо визначені узгоджені між собою і відповідно оновлені її/їх: 1) область досліджень; 2) знання про область досліджень; і 3) методологія досліджень. У такому разі високі шанси отримати парадигму оновленої/оновлених картографії, розвиваючи одну або кілька вже наявних парадигм картографії. Потрібного оновлення реляційного напряму можна досягти, якщо оновити так звані “скрізні” парадигми картографії. Їх розглянуто у статті із системного погляду. Специфіка статті – розгляд обрисів усіх трьох вказаних компонентів з погляду оновлення скрізних картографій. “Скрізними” (crosscutting) або “перетинаючими” (intersecting) називають концепції і/або парадигми картографії, які у певному сенсі “перпендикулярні” до класичних “предметних” картографій, таких як, наприклад, комунікаційна парадигма. Прикладами скрізних картографій є метакартографічні (Бунге, Асланікашвілі) та мовні (Лютий, Правда, Рамірез) концепції/парадигми. Актуалізація досліджень скрізних картографій дає змогу прояснити усі три компоненти оновленої картографії як науки, які у цій статті розглянуто у довільній, хоча і логічній, послідовності. По-перше, “скрізна” метакартографія Асланікашвілі дає змогу уточнити уявлення про область досліджень оновленої картографії у частині предмета досліджень. Для цього можливо і потрібно скористатися поняттями ідеального конкретного простору й ідеальної карти А. Асланікашвілі. Його модельні подання мають багато спільного із загальносистемними представленнями Кліра, що дозволяє використати для визначення області/предмета досліджень і загальні теорії систем Кліра і ван Гіга. По-друге, “скрізна” оновлена мовна парадигма на основі мови карт Лютого (далі – мовна парадигма Лютого) допоможе вирішити такі важливі питання методології досліджень оновленої картографії: 1) що таке онтологічне й лінгвістичне моделювання у картографії; 2) які між ними існують співвідношення; 3) яке картографічне моделювання потрібно/можливо застосовувати для дослідження навколишньої реальності. Це друга проблема роботи, можливе вирішення якої запропоновано далі. Воно відкриває низку “конструктивних” досліджень в оновленій картографії, оскільки перетинається із напрямом, який нині інтенсивно розвивається і використовується в інформатиці. Цей напрям називають базованою на моделях інженерією (БМІ). По-третє, “скрізна” оновлена мовна парадигма Лютого містить знання, які будуть корисними і для оновленої картографії. Ці знання потрібно оновити й узгодити з областю досліджень і методологією досліджень оновленої картографії. Це оновлення є третьою проблемою роботи, оскільки сьогодні наукова картографічна спільнота не приділяє належної уваги мовній парадигмі і мовам карт. У нашому столітті розвиток мовної парадигми здійснювався тільки на практиці – через створення і використання “картографічних” мов програмування, які можна назвати предметно-орієнтованими мовами (domain-specific languages – DSL). Як приклади згадаємо MapBasic із програмної технології MapInfo Professional і JavaScript бібліотеку Leaflet. Цю роботу задумано як спробу прояснити деякі теоретичні питання картографії, деякі з питань її практичного застосування і, зокрема, практичного використання “скрізних” картографій і мовної парадигми для моделювання сутностей і/або явищ дійсності, а саме для прояснення таких питань, як: 1) скрізні картографії та їх місце у оновленій картографії; 2) що таке онтологічне та лінгвістичне моделювання і якими є співвідношення між цими моделюваннями; 3) місце мови карт у оновленій картографії. Швидше за все, запропоновані оновлення дадуть змогу створити парадигму оновленої картографії, однією з назв якої може бути “скрізна картографія”. Така теоретична конструкція буде істотним наближенням до системної картографії. Адже автори вважають, що альтернативи виникненню системної картографії як теорії картографії немає. Однак важливо мати не просто ще одну парадигму картографії, а саме конструктивну парадигму, що можна розвинути до теорії картографії, про яку писали багато картографів.Since the 50s of the last centuries, cartographic science has been operating with several theoretical constructions, which, from the viewpoint of the formal concept of theory, should be called “pre-theories”. This term is used to denote those of them that are “close” to theories, but are not. “Pre-theories” of cartography in the West are called “paradigms” of cartography, and in Eastern Europe until recently they were called “conceptions” of cartography. According to A. Berlyant, at the end of the last century, one of the three most famous conceptions of cartography in Eastern Europe was the language conception. The other two were communication and model-cognitive conceptions. In our century, the language conception does not develop and remained a pre-theory. Other conceptions and/or paradigms have not developed into a theory of cartography. Now, for such pre-theories, the unifying term “paradigm” is more often used, which we will also use. The lack of a theory of cartography is the first and main problem, one of the possible solutions of which is proposed in the work. The possibility of creating a theory of new, let's say, systems cartography, now seems to us to be premature, unconstructive, although it is very necessary from the viewpoint of both theory and practice. More constructive is the possibility (and necessity) of a certain “systemic” evolution of theoretical cartography, which can be reduced to the primary creation of a paradigm of one or few “updated” cartographies, as close as possible to systems cartography. It follows from the general theory of systems that such an update should be carried out in two directions – “subject” and “relational”. In the subject direction, map subjecrs are studied, and in the relational direction - the relations between maps. An updated cartography/s will be defined if agreed upon and updated accordingly: 1) domain of inquiry; 2) body of knowledge of the domain of inquiry; and 3) methodology of inquiry. In this case, there is a high chance of obtaining an one or more renewed cartography paradigms by developing one or more existing cartography paradigms. The necessary updating of the relational direction can be achieved by renewing the so-called “crosscutting” paradigms of cartography. They are considered in this article from a systemic viewpoint. The specificity of the article is the consideration of the outlines of all three specified components from the viewpoint of renewing crosscutting cartographies. “Crosscutting” or “intersecting” are conceptions and/or paradigms of cartography that are in a certain sense “perpendicular” to classic “subject” cartographies, such as, for example, the communication paradigm. Examples of crosscutting cartographies are metacartographic (Bunge, Aslanikashvili) and language (Liuty, Pravda, Ramirez) conceptions/paradigms. Actualization of studies on crosscutting cartographies makes it possible to clarify all three components of the renewed cartography as a science, which are considered in this article in an arbitrary, albeit logical, order. First, Aslanikashvili’s “crosscutting” Metacartography makes it possible to clarify the representation of the domain of inquiry of renewed cartography in terms of the subject of inquiry. For this, it is possible and necessary to use the conceptons of ideal concrete space and ideal map of A. Aslanikashvili. His model representations have a lot in common with Klir’s general systems representations, which makes it possible to use the general systems theories of Klir and van Gigch to define the domain/subject of inquiry. Secondly, the “crosscutting” renewed Language paradigm based on Liuty’s Language of maps (hereinafter – Liuty’s Language paradigm) will help to solve the following important questions of the methodology of inquiry of renewed cartography: 1) what are ontological and linguistic modeling in cartography; 2) what are the relation between them; 3) what cartographic modeling should/can be used to study the surrounding reality. This is the second problem of the work, a possible solution of which will be offered later. It opens up a number of “constructive” studies in renewed cartography, as it intersects with the direction that is now intensively developed and used in computer science. This direction is called Model Based Engineering (MBE). Thirdly, the “crosscutting” renewed Language paradigm of Liuty contains knowledge that will be useful for the renewed cartography as well. This knowledge needs to be renewed and aligned with the domain of inquiry and methodology of inquiry of renewed cartography. This renewing is the third problem of the work, because currently the scientific cartographic community does not pay attention to the Language paradigm and Languages of maps. In our century, the development of the Language paradigm was carried out only in practice – through the creation and use of “cartographic” programming languages, which can be called domain-specific languages (DSL). Examples include MapBasic from the MapInfo Professional software technology and the Leaflet JavaScript library. This work was conceived as an attempt to clarify some theoretical issues of cartography, some of the issues of its practical usage and, in particular, the practical usage of Crosscutting cartographies and the Language paradigm in modeling of entities and/or phenomena of reality. Namely, to clarify such questions as: 1) crosscutting cartographies and their place in the renewed cartography; 2) what are ontological and linguistic modeling and what are the relations between these modelings; 3) the place of the Language of maps in the renewed cartography. Most likely, the proposed renewings will create a paradigm of renewed cartography, one of the possible names of which could be “crosscutting” cartography. Such a theoretical construction will be a significant approximation to systems cartography. After all, the authors believe that there is no alternative to the emergence of systems cartography as a theory of cartography. However, it is important to have not just another paradigm of cartography, but to have a constructive paradigm. One that can be developed into a theory of cartography that many cartographers have written about.