Теоретичне обґрунтування експериментального закону Фарадея

Abstract

Фундаментальні закони природи поки що вдається встановити лише експериментально. До них належить і закон Фарадея про електромагнітну індукцію в математичному представленні як другий закон Максвелла електричного поля. Теоретично вивести його на підставі законів електродинаміки непосильно. Тож у роботі зроблено сміливу спробу теоретично одержати його аналог у гравітаційному полі, а вже відтак на підставі електромеханічних аналогій повернутися в електричне поле. Це успішно зроблено. Але виникла потреба математично реабілітувати самі електромеханічні аналогії, репутація яких постраждала через зворотну пролонгацію закону з електрики в гравітацію під назвою гравіто(електро)магнетизму. Таке заглиблення у світ двох дисциплін – електрики і механіки – корисне для поглибленого розуміння фізичних процесів, а заодно їх кількісного виявлення.

So far, the fundamental laws of nature can only be obtained experimentally. Among them is Faraday's law of electromagnetic induction in mathema-tical representation as Maxwell's second law of the elec-tric field. Theoretically, it is impossible to obtain it on the basis of the laws of electrodynamics. Therefore, in the work, a bold attempt is made to theoretically obtain its analogue in the gravitational field, and then, on the basis of electromechanical analogies, to return to the electric field. What has been successfully done. But before that, there was a need to mathematically rehabili-tate the electromechanical analogies themselves, the reputation of which had suffered in the process of the reverse extension of the law from electricity to gravity under the name of gravito(electro)magnetism. Such immersion in the world of two disciplines - electricity and mechanics − is fundamental for a deeper understanding of physical processes, and at the same time for their quantitative detection.