Кореляційні обґрунтування церковного і канонічного права

Abstract

Українська Церква (особливо давня сільська) є надійним джерелом природнонадприродної канонічності, істини, справедливості та особливого національного світобачення. Церква століттями здійснювала духовне об’єднання роду українського, нашої доленосної нації, оскільки глибоко поглинула природні закони, увібрала у себе їхню мудрість, сприяла регулюванню дій Всесвіту. Церква є духовною безпекою держави. Адже у природних законах відсутні суперечності, протиріччя, неузгодженості, розриви тощо, і побудоване канонічне право на цих нормах для Церкви є гармонійним догматом для тіла, душі і духу. Будь-яке право, крім надприродного (воно надчуттєве, абстрактне, не перевірене досвідом), обов’язково є витвором людини: апостолів, святих отців, єпископів, ченців. Різні догматичні версії, конотації церковного права підтверджують різносторонні підходи до формування відповідної дефініції. Кожна авторська дефініція є своєрідним щаблем духовної драбини, приставленої Богом, котрою ми будемо намагатися сходити до небес. Церковне право допомагає підніматися по щаблях, як зростати у вірі, але від спокус не захищає. Цю захисну функцію здійснює канонічне право, яке є методологічним для церковного права. Тобто, канонічне право вказує духовний, трансцедентний напрям розвитку церковного права.

The Ukrainian Church (especially the ancient rural one) is a reliable source of naturalsupernatural canonicity, truth, justice and a special national worldview. For centuries, the Church has realized the spiritual unity of the Ukrainian race, our fateful nation, because it has deeply absorbed the laws of nature, absorbed their wisdom, and helped regulate the actions of the universe. The church is the spiritual security of the state. After all, there are no contradictions, contradictions, inconsistencies, gaps, etc. in the laws of nature, and the canonical law based on these norms is a harmonious dogma for the body, soul and spirit for the Church. Any right, except the supernatural (it is supersensible, abstract, not tested by experience), is necessarily a work of man: apostles, holy fathers, bishops, monks. Different dogmatic versions, connotations of ecclesiastical law confirm the diverse approaches to the formation of the relevant definition. Each author’s definition is a kind of spiritual step, a ladder set by God, which we will try to ascend to heaven. Church law helps to rise through the ranks as a growth in faith, but does not protect against temptation. This protective function is performed by canon law, which is methodological for ecclesiastical law. That is, canon law indicates the spiritual, transcendental direction of development of ecclesiastical law.