Економічне оцінювання інтелектуально-інноваційних технологій

Abstract

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується посиленням ролі інтелектуального ресурсу, стрімким поступом цифрових інновацій та глобалізацією знань. В таких умовах інтелектуально-інноваційні технології постають не лише інструментами підвищення продуктивності, а самостійними факторами формування нових ринків, джерелом конкурентних переваг та основами інноваційно-орієнтованої економіки. На відміну від традиційних виробничих або інформаційних, інтелектуально-інноваційні технології вирізняються високою когнітивною складністю, інтеграцією з системами штучного інтелекту, а також значною часткою нематеріальних активів. Це створює суттєві труднощі для їх економічного аналізування, порівняння, обґрунтування інвестицій та прогнозування ефективності. Особливої актуальності набуває те, що на цей час практично відсутнє уніфіковане методичне забезпечення економічного оцінювання інтелектуально-інноваційних технологій. Існуючі підходи є фрагментарними, не враховують специфіку інтелектуального ядра, обмежені у застосуванні до швидко змінюваних технологій, не забезпечують достатнього рівня аналітичної точності. Причинами цього є міждисциплінарний характер досліджуваних об’єктів, недостаність усталених метрик для оцінки нематеріальних активів, швидкий технологічний цикл та динамічна зміна ринкових умов. Розроблення ефективного інструментарію для економічного оцінювання інтелектуально-інноваційних технологій має важливе значення не лише для окремих підприємств, але й для економік країн у цілому. Це сприятиме підвищенню прозорості інвестиційних рішень, ефективнішому використанню державних ресурсів у сфері підтримки інновацій, покращенню політик стимулювання технологічного підприємництва та розвитку стартап-екосистем. У глобальному вимірі це даватиме змогу країнам підвищити свою конкурентоспроможність, прискорити перехід до економіки знань, забезпечити технологічний суверенітет та зменшити залежність від експортно-сировинних моделей. З огляду на означене вище, дисертація спрямована на розв’язання проблеми розроблення комплексного підходу до економічного оцінювання інтелектуально-інноваційних технологій, який би враховував їхню складну структуру, потенціал масштабування, специфіку створення вартості та можливості для трансферу. Такий підхід має стати базисом для прийняття обґрунтованих управлінських рішень на рівні підприємств, інвесторів та державної інноваційної політики — як в Україні, так і в країнах із різним рівнем економічного розвитку. The current stage of global economic development is characterized by the increasing importance of intellectual resources, rapid progress in digital innovations, and the globalization of knowledge. Under these conditions, intellectual and innovative technologies emerge not only as tools for productivity enhancement but also as independent drivers of new markets, sources of competitive advantage, and the foundation of an innovation-oriented economy. Unlike traditional production or information technologies, intellectual and innovative technologies are distinguished by their high cognitive complexity, integration with artificial intelligence systems, and a significant share of intangible assets. This creates substantial challenges for their economic analysis, comparison, investment justification, and performance forecasting. Particularly relevant is the fact that there is currently a lack of unified methodological support for the economic evaluation of intellectual and innovative technologies. Existing approaches are fragmented, fail to account for the specifics of intellectual cores, are limited in application to rapidly changing technologies, and do not ensure sufficient analytical accuracy. This is due to the interdisciplinary nature of the object of study, lack of established metrics for evaluating intangible assets, fast technology cycles, and dynamic market conditions. The development of effective tools for economic evaluation of intellectual and innovative technologies is of great importance not only for individual enterprises but also for national economies as a whole. It contributes to increased transparency in investment decisions, more efficient use of public resources in supporting innovation, and improved policies to promote technological entrepreneurship and the development of startup ecosystems. Globally, it enables countries to enhance their competitiveness, accelerate the transition to a knowledge economy, ensure technological sovereignty, and reduce dependence on export-raw material models.