Канонічне право у конституційному полі: проблеми і пошуки симфонії

Abstract

У статті досліджено канонічне право у конституційному полі, адже філософський світ дуже багатий на творчість як рух до трансцендентного, позамежового буття. Цю творчість у земних умовах еманують, виточують суспільство, Церква і держава на основі співіснування людей на природних законах, синергетичних, нелінійних соціальних процесах. Ці три інституції, які керовані природними і надприродними законами, здійснюють культурологічну діяльність. Зокрема, формують своє правове поле, впливають на дух людини, намагаються зробити людину щасливою тощо. Кожна інституція діє за своїми законами, але при цьому вони часто втручаються одна в одну. Найбільше простежуються зусилля держави (відсуваючи виховний потенціал Церкви) у невмілому, неприродному одухотворенні людини та суперечливому виборі стежини у трансцендентний простір, порушуючи тим самим симфонічні устої.

The article examines canon law in the constitutional field, because the philosophical world is very rich in creativity as a movement towards transcendental, extra-ordinary existence. This creativity in terrestrial conditions is emasculated, stifled by society, the Church and the state on the basis of the coexistence of people with natural laws, synergistic, nonlinear social processes. These three institutions, which are governed by natural and supernatural laws, carry out culturological activities. In particular, they form their legal field, influence the spirit of a person, try to make a person happy, and so on. Each institution operates according to its own laws, but they often interfere in one another. The greatest efforts of the state (removing the educational potential of the Church) are most traced to the impudent, unnatural spiritualization of man and the controversial choice of path in the transcendental space, thus violating the symphonic foundations.

В статье исследованы каноническое право в конституционном поле, ведь философский мир очень богат творчество как движение к трансцендентного, позамежового бытия. Это творчество в земных условиях еманують, вытачивают общество, Церковь и государство на основе сосуществования людей на природных законах, синергетических, нелинейных социальных процессах. Эти три учреждения, которые управляются природными и сверхъестественными законами, осуществляют культурологическую деятельность. В частности, формируют свое правовое поле, влияют на дух человека, пытаются сделать человека счастливым и тому подобное. Каждая организация действует по своим законам, но при этом они часто вмешиваются друг в друга. Больше всего прослеживаются усилия государства (отодвигая воспитательный потенциал Церкви) в неумелом, неестественном одухотворении человека и противоречивом выборе тропинки в трансцендентный пространство, нарушая тем самым симфонические устои.