Теорія і практика реалізації тьюторства та менторства у закладах вищої освіти

Abstract

Інтенсивний розвиток вищої освіти актуалізує пошук інноваційних підходів до індивідуалізації навчання. В умовах глобалізації, цифровізації та змін суспільних реалій виникають освітні проблеми, що вимагають перетворень традиційного навчального процесу. До таких проблем належить потреба формування у студентів навичок самостійного навчання, критичного мислення, академічної мобільності тощо. У контексті класичної організації освітнього процесу розв’язання цих проблем не завжди є можливим, тому впровадження тьюторства й менторства постає як стратегічно важливий напрям модернізації вищої освіти. Тьюторство й менторство тривалий час використовується у провідних університетах розвинених країн світу і сприяє індивідуалізації навчання, розвитку дослідницьких умінь і соціалізації студентів. У період освітніх реформ України на шляху інтеграції до Європейського простору вищої освіти, актуальність впровадження тьюторства й менторства зумовлена низкою чинників. Концепція розвитку вищої освіти України та державні документи про освіту акцентують на необхідності переходу від знаннєвої до компетентнісної моделі підготовки. За таких умов вагомого значення набуває індивідуальна освітня траєкторія, а саме тьюторство й менторство формують умови її впровадження в освітній процес шляхом постійного супроводу та корекції навчальної діяльності студента. Студент стає активним суб’єктом освітнього процесу, реалізуючи свої права на вибір дисциплін, форм навчання, варіантів практичної підготовки тощо. Для цього майбутній фахівець потребує компетентного посередника в процесі навчання, який здатний допомогти йому зорієнтуватися у виборі потенційних освітніх можливостей, сформувати загальні та професійні вміння самоуправління та самооцінки: таким посередником виступає тьютор, а посередником професійносоціальної адаптації є ментор. The intensive development of higher education actualizes the search for innovative approaches to individualization of study. In the context of globalization, digitalization and social realities change, educational problems are created that require transformations of the traditional educational process. Such problems include the necessity to form students' skills of independent learning, critical thinking, academic mobility, etc. In the context of the educational process classical organization, these problems solution is not always possible, therefore, the introduction of tutoring and mentoring becomes a strategically important direction of higher education modernization. Tutoring and mentoring have long been used at leading universities in the developed countries of the world and promote individualization of study, development of research skills and socialization of students. During the period of Ukraine's educational reforms on the path to integration into the European Higher Education Area, the relevance of the tutoring and mentoring introduction is caused by different factors. The concept of higher education development in Ukraine and state documents on education emphasize the need to transition from knowledge to a competency-based model of training. Under these conditions an individual educational trajectory acquires significant importance, namely tutoring and mentoring form the conditions for its implementation in the educational process through constant assistance and correction of the student's educational activity. The student becomes an active subject of the educational process, exercising his/her rights to choose a discipline, form of study, options for practical training, etc. For this a future specialist needs a competent mediator in the learning process, who can help him/her to choose potential educational opportunities, form general and professional skills in self-management and self-assessment: a tutor acts as such mediator and a mentor acts as a mediator of professional and social adaptation.