Similarity of grammars of architectural space in canonical icons and the architecture of deconstructivism

Abstract

У статті розглянуто граматику архітектурного простору в іконі (зображення тривимірного простору у двовимірному) та граматику архітектури деконструктивізму (зображення n-вимірного простору у тривимірному), де за спільну основу взято закономірність морфогенезу: зображення у меншому m-вимірному просторі, більшого n-вимірного простору. Розкривається граматика базової перцептивної перспективи в іконі. Перцептивна перспектива підпорядкована суб’єктивному чиннику (дає змогу вільно застосовувати знання про об’єкт) так як і в деконструктивізмі, де механічний монтаж частин породжений естетикою і семантикою суб’єктивізму. Викривленість архітектурного простору в іконі зумовлена психологією сприйняття плановості людиною, а саме, ближні простори людина бачить за законами зворотної перспективи (від’ємна кривина). Середній план є сферичним, так звана опукла перспектива, а задній план – лінійна перспектива (додатна кривина). Максимальна художня виразність, на яку працює граматика побудови простору в деконструктивізмі породжує гру змістами: намагання знайти амбівалентність, визнання конкурентних інтерпретацій, тим часом як граматика архітектурного простору в іконі втілює духовний досвід у пізнанні метафізичного світу. Визначено, що однаковими методами побудови архітектурного простору ікони і архітектури деконструктивізму є: 1) розсіяна, децентралізована перспектива зображення, звідси фрагментарність і розкриття неглибоких просторів; 2) подача форми з різних поглядів; 3) прийняття геометричних протиріч (ікона) і нереальність форм (деконструктивізм); 4) прийняття джакстапозиції, суперпозиції і дисперсного багатошарового простору; 5) прийняття недомовленості (можливість сприйняття форми і в аксонометрії, й в зворотній або лінійній перспективі). Виявлено подібність мети побудови простору в іконі, як і в деконструктивізмі – розкрити приховані змісти, сутності, досягнути якості метафізичності форм. Відмінність у трактуванні реальності: архітектурні форми в іконі виражають онтологію реальності (втілення синтезу чуттєвого досвіду фізіологічного простору людини і духовного досвіду у спогляданні-пізнанні), водночас архітектура деконструктивізму це експеримент з реальністю (викривлення), механістична естетика насильної руйнації, порушеної досконалості, спричинена підвищенною чуттєвістю до проблем у відношенні «людина – сучасний цивілізаційний світ». Ікона акцентує увагу на метаморфології (всебічне розкриття чуттєвого і духовного досвіду сприйняття існуючої реальності, складний синтаксис форм і простору), а деконструктивізм – на новому морфогенезі й концепції рівнозначності форми і простору.

The analogies in the grammar of architectural space in an icon and the architecture of deconstructivism have been revealed, the factors of influence on the formation of the grammar of the architecture of deconstructivism and architectural space in an icon have been listed, as well as the comparison of the grammar of the architecture of deconstructivism and architectural space in an icon has been made.