Пізнання: існування versus сутність

Abstract

Розглядається поняття буття, у якому виокремлюється існування та сутність, а відтак автор показує, що в історичній перспективі пізнання відбувалось у напрямку від існування до сутності. Передумовою аналізу зазначеного розподілу є назва природної мови і зв’язок сутності та існування аналізується як проблема іменування. На прикладі силогістики автор стверджує, що збіжність сутності та існування відбувається у середньому терміні, який виконує роль універсального об’єкта – границі для інших термінів. Елімінація середнього терміна, на думку автора, свідчить про втрату впевненості в існуванні предмета судження на користь його сутності. In the article concept of entity is disintegrate on existence and essence, but then shows that in history prospect cognition occurred toward from existence to essence. The premises of the analysis noted identity emerges the name of the natural language and relationship to essence and existence is analysed as problem of name. On example of syllogism becomes firmly established that coincidence to essence and existence occurs at the average term, which executes the role of the universal object – a limit for the other term. Elimination average term, in the opinion of author, is indicative of loss of confidence in existence of the subject of the judgement in favour of his essence.