Use of cultural landscapes as a part of open-air museums

Abstract

Дії, що сьогодні вживаються стосовно пам’яткових ансамблів і комплексів, свідчать про відсутність цілісного сприйняття історико-культурного середовища в якості об’єкта охорони та використання. Важливою проблемою у сфері збереження архітектурної культурної спадщини постає фокусування безпосередньо на об’єкті і нівелювання його оточуючого середовища. Зміст і суть пам’ятки невіддільно пов’язані не лише з її матеріальною структурою, але й з оточенням. Історично сформоване природно-ландшафтне чи міське середовище виявляє її історико-культурну сутність, широко розкриває зміст, збагачує образно-художні якості. Багато характеристик культурних ландшафтів можуть бути використані в сучасному туризмі, зокрема у формі музею під відкритим небом. Використання їх в якості ключового чи вторинного елементу експозиції розширить потенціал пам’яткових комплексів. Музеї під відкритим небом включають численні об’єкти разом з оточенням, і всі вони є важливими елементами історичного середовища. Музеєфікація пам’яток в контексті створення музеїв під відкритим небом означає музеєфікацію всього комплексу, включно з ландшафтом та середовищем. Саме у музеях під відкритим небом культурні ландшафти різного типу – угіддя садиб і резиденцій, парки палацових ансамблів, широкі території монастирських комплексів, промислові ландшафти, меморіальні пам’ятні місця, археологічні комплекси тощо – можуть стати об’єктом охорони і показу. Збереження всього історико-культурного комплексу буде ефективним тільки тоді, коли розуміння об’єкта охорони буде розширено до меж культурного ландшафту, включаючи всі його цінні елементи. Оптимальним шляхом реалізації цієї концепції є включення культурних ландшафтів в експозицію музеїв під відкритим небом як невід’ємного, активного і живого елемента експозиції.In Ukraine, there is no holistic perception of historical and cultural environments of monumental ensembles and complexes as an object of protection and use today. Their preservation will be effective only when the understanding of the object of protection is extended to the boundaries of the cultural landscape, including all its valuable elements. The best way to implement this concept is to include cultural landscapes in the open-air museum exhibition as its integral, active, and living element.