Комунікативний потенціал частки “мовляв” у сучасних українських онлайн-медіатекстах

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена потребою пошуку оптимальних для реалізації комунікативних завдань журналіста засобів досягнення “багатоголосся” медіатексту; одним із таких засобів є частка мовляв. Стаття має на меті дослідити комунікативний потенціал частки мовляв у сучасних онлайн-медіатекстах українською мовою, завдання – виявити функції частки мовляв, емоційно-оцінне навантаження, яке вона надає текстові. Дослідження показало, що частка мовляв щоразу частіше актуалізується в онлайн медіатекстах, у яких засвідчує чуже мовлення, позначає переповідну, рідше гіпотетичну модальність. У медіатекстах відбувається інтерференція переповідності й гіпотетичності: реально висловлені чужі слова сприймаються з відтінком сумніву, недостовірності, а ймовірні, гіпотетичні – з відтінком правдивості, що такі думки справді могли б прозвучати. Частка мовляв передає негативну оцінку, емоційне забарвлення несприйняття, недовіри, зневаги, сумніву, іронії як щодо чужих (висловлених чи ймовірних) слів, так і щодо їхнього автора, позначає інакшість позиції автора тексту, тому її можна вважати своєрідним маркером поділу “свій – інший”, “свій – чужий”. Діалог між автором онлайн-медіатексту і автором чужих слів виявляється в невисловленій реакції на ці слова; реципієнт онлайн-медіатексту як свідок цього діалогу може прийняти позицію будь-якої із сторін, однак емоційно-оцінне навантаження речень із часткою мовляв схиляє до позитивного сприйняття саме авторської позиції. Збільшення дистанції між “своїм” та “чужим” унаслідок вказівки на фейковість повідомлення, введення в текст додаткових слів із негативним забарвленням, заперечує можливість подальшої комунікації. Частотна актуалізація частки мовляв із додатковими комунікативними емоційнооцінними функціями може закріпити сприймання цього слова насамперед не як засобу евіденції, а як маркера недостовірності, неправдивості, негативної оцінки чужих слів. Тому рекомендуємо журналістам використовувати інші засоби введення чужого мовлення у текстах, де є потреба тільки лаконічно маркувати його, не висловлюючи у прямий чи непрямий спосіб ставлення до сказаного іншою особою.

The relevance of the study is determined by the need to find the means of achieving “multi–voice” media text that are optimal for the implementation of the journalist’s communicative tasks; one of such tools is the particle movlyav. The article aims to investigate the communicative potential of the the particle movlyav in modern online media texts in the Ukrainian language, the task is to identify the functions of the particle movlyav, the emotional and evaluative load which it gives to the text. The study revealed that the particle movlyav is more and more actualized in online media texts, in which it attests to someone else’s speech, denotes a retelling, less often a hypothetical modality. There is an interference of relatability and hypotheticality in media texts, the real words of others are perceived with a tinge of doubt and unreliability, and probable, hypothetical ones are perceived with a tinge of truth, that such thoughts could really be expressed. The particle movlyav conveys a negative assessment, an emotional color of non-acceptance, mistrust, contempt, doubt, irony both in relation to other people’s words (spoken or probable) and in relation to their author, it indicates the otherness of the position of the author of the text, therefore it can be considered a kind of marker of the division “one’s own – someone else’s”, “one’s own – stranger”. The dialogue between the author of the online media text and the author of someone else's words is manifested in an unspoken reaction to these words, the recipient of the online media text as a witness of this dialogue can take the position of any of the parties, however, the emotional and evaluative load of sentences with the the particle movlyav inclines to a positive perception of the media text author’s positions. Increasing the distance between “one’s own” and “someone else’s” as a result of indicating the fakeness of the message, the introduction of additional words with a negative color into the text negates the possibility of any further communication. Frequent actualization of the particle movlyav with additional communicative emotional and evaluative functions can consolidate the perception of this word primarily not as a means of evidence, but as a marker of unreliability, untruthfulness, negative evaluation of other people’s words. Therefore, we recommend that journalists use other means of introducing someone else’s speech in texts, where there is a need to simply label it, without directly or indirectly expressing an attitude to what was said by another person.