Ґрамшіанський поворот у теорії міжнародних відносин
Date
2019-02-26
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Видавництво Львівської політехніки
Lviv Politechnic Publishing House
Lviv Politechnic Publishing House
Abstract
У статті досліджено роль «ґрамшіанського повороту» у теорії міжнародних відносин. Мета розвідки полягає
у з’ясуванні теоретичного значення «ґрамшіанського повороту» та розкритті змісту основних ідей неоґрамшіанського
підходу у теорії міжнародних відносин. Спираючись на історичний метод, методи аналізу та порівняння
теорій, розкрито ідейні витоки, ґенезу та хід розвитку неоґрамшіанства як одного з теоретичних підходів у
дослідженні міжнародних відносин. Висвітлені онтологічні та епістемологічні відмінності неоґрамшіанства від
домінуючих дослідницьких напрямів у царині вивчення міжнародних відносин – політичного реалізму та
ліберального ідеалізму. Основну увагу приділено внеску у розроблення неоґрамшіанства таких його провідних
теоретиків, як Р. Кокс, С. Ґілл, Кіс ван дер Пійл, Марк Руперт. Проаналізовано критику неоґрамшіанців
«проблемо-розв’язувальних» теорій з позицій «критичної» теорії. Визначено внесок неоґрамшіанства в історизацію
досліджень міжнародних відносин та особливості застосування ним ґрамшіанських концепцій геґемонії, історичних
блоків для інтерпретації світової політики. Встановлено, що, на відміну від традиційного державо-центрованого
зображення міжнародної системи, натхненні працями А. Ґрамші вчені-міжнародники пояснюють світовий устрій
складною взаємодією соціальних сил, інститутів, економічних відносин. Зроблено висновок про позитивний вплив
неоґрамшіанського повороту на розвиток теорії міжнародних відносин, який звернув увагу на зв’язок між знанням
та політикою, а також запропонував новий погляд на природу світового порядку, механізмів його формування та
розвитку, історичної динаміки процесів на міжнародній арені.
The role of the Gramsсian turn in the international relations theory is analyzed. The purpose of the study is to clarify the theoretical meaning of the Gramsсian turn and to reveal the content of the main ideas of the neo-Gramscian approach in international relations theory. Based on the historical method, methods of analysis and comparison of theories, the ideological origins, genesis and course of development of neo-Gramscianism, as one of the theoretical approaches in the study of international relations, are revealed. The ontological and epistemological differences between neo-Gramscianism and the dominant research directions in the study of international relations – political realism and liberal idealism are highlighted. The main attention is paid to the contribution to the development of neo-Gramscianism by such leading theoreticians as R. Cox, S. Gill, Kees van der Pijl, Mark Rupert. The neo-Gramscian’s critique of «problem-solving» theories from the standpoint of «critical» theory is analyzed. The contribution of neo-Gramscianism to the historization of international relations studies and the peculiarities of it use of Gramscian concepts of hegemony, historical blocs for the interpretation of world politics are determined. It was found that, in contrast to the state-centered image of the international system, international relations scholars inspired by the works of A. Gramsci explain the world order by the complex interaction of social forces, institutions, and economic relations. The conclusion was made about the positive impact of the Gramscian turn on the development of the international relations theory, which drew attention to the relationship between knowledge and politics, and also offered a new look at the nature of the world order, the mechanisms of its formation and development, the historical dynamics of processes in the international arena.
The role of the Gramsсian turn in the international relations theory is analyzed. The purpose of the study is to clarify the theoretical meaning of the Gramsсian turn and to reveal the content of the main ideas of the neo-Gramscian approach in international relations theory. Based on the historical method, methods of analysis and comparison of theories, the ideological origins, genesis and course of development of neo-Gramscianism, as one of the theoretical approaches in the study of international relations, are revealed. The ontological and epistemological differences between neo-Gramscianism and the dominant research directions in the study of international relations – political realism and liberal idealism are highlighted. The main attention is paid to the contribution to the development of neo-Gramscianism by such leading theoreticians as R. Cox, S. Gill, Kees van der Pijl, Mark Rupert. The neo-Gramscian’s critique of «problem-solving» theories from the standpoint of «critical» theory is analyzed. The contribution of neo-Gramscianism to the historization of international relations studies and the peculiarities of it use of Gramscian concepts of hegemony, historical blocs for the interpretation of world politics are determined. It was found that, in contrast to the state-centered image of the international system, international relations scholars inspired by the works of A. Gramsci explain the world order by the complex interaction of social forces, institutions, and economic relations. The conclusion was made about the positive impact of the Gramscian turn on the development of the international relations theory, which drew attention to the relationship between knowledge and politics, and also offered a new look at the nature of the world order, the mechanisms of its formation and development, the historical dynamics of processes in the international arena.
Description
Keywords
А. Ґрамші, ґрамшіанський поворот, неоґрамшіанство, критична теорія, проблемо-розв’язувальна теорія, світовий порядок, геґемонія, історичний блок, A. Gramsci, Gramscian turn, neo-Gramscianism, critical theory, problem-solving theory, world order, hegemony, historical bloc
Citation
Кукарцев О. Ґрамшіанський поворот у теорії міжнародних відносин / Олег Кукарцев // Humanitarian Vision. — Lviv : Lviv Politechnic Publishing House, 2019. — Vol 5. — No 2. — P. 33–37.