До проблеми адаптації українського соціального законодавства до законодавства Європейського Союзу: теоретико-правовий дискурс

Abstract

Розкрито теоретико-правовий дискурс адаптації українського соціального законодавства до законодавства Європейського Союзу. Сутність адаптації українського соціального законодавства до законодавства Європейського Союзу полягає в тому, що: по-перше, Україна як незалежна суверенна держава зобов’язалася вжити всі необхідні заходи для того, щоб поступово привести українське законодавство у відповідність до законодавства Європейського Співтовариства; по-друге, Україна, згідно із Конституцією, є соціальною державою, втім, все ще не стала такою у практичній площині, тому українське соціальне законодавство потребує системного вдосконалення; по-третє, право Європейського Союзу – “acquis communautaire” є загальнообов’язковим для всіх держав-членів, тому узгодження національних законодавств із його положеннями є однією із основних вимог до потенційних членів Європейського Союзу; по-четверте, Україна регулярно здійснює вдосконалення соціального законодавства, зокрема й під впливом європейських принципів й стандартів; по-п’яте, окрім визначених положень, адаптація українського соціального законодавства до законодавства Європейського Союзу, передусім, передбачає забезпечення його неухильного дотримання. Отже, сукупність означених положень й становить сутність адаптації українського соціального законодавства до законодавства Європейського Союзу. Нехтування Україною будь-якого з них фактично унеможливлює розвиток євроінтеграційного курсу держави. Дослідження цього показує, що адаптація українського соціального законодавства до законодавства Європейського Союзу є довготривалим та багатоетапним процесом. Необхідність в її надтерміновій реалізації зумовлена як недосконалістю чинного українського законодавства, так і зобов’язаннями, які взяла Україна. Водночас ігнорування адаптації матиме доволі негативні наслідки, позаяк без цього процесу вступ України до Європейського Союзу є неможливим.

The article reveals the theoretical and legal discourse of adaptation of Ukrainian social legislation to the legislation of the European Union. The essence of the adaptation of Ukrainian social legislation to the legislation of the European Union is as follows: first, Ukraine, as an independent sovereign state, has undertaken to take all necessary measures to gradually bring Ukrainian legislation into line with European Community law; secondly, Ukraine, according to the Constitution, is a welfare state, however, it has not yet become such in practical terms, so Ukrainian social legislation needs to be systematically improved; thirdly, the law of the European Union – the “acquis communautaire” is mandatory for all Member States, so bringing national legislation in line with its provisions is one of the main requirements for potential members of the European Union; fourth, Ukraine regularly improves social legislation, in particular under the influence of European principles and standards; fifthly, in addition to certain provisions, the adaptation of Ukrainian social legislation to the legislation of the European Union, first of all, provides for its strict observance. Thus, the set of these provisions is the essence of the adaptation of Ukrainian social legislation to the legislation of the European Union. Ukraine’s neglect of any of them actually makes it impossible for the state to develop its European integration course. In the process of researching this issue, we found that the adaptation of Ukrainian social legislation to the legislation of the European Union is a long and multi-stage process. The need for its urgent implementation is due to the imperfection of the current Ukrainian legislation, as well as Ukraine’s commitments. At the same time, ignoring adaptation will have quite negative consequences, as without this process Ukraine’s accession to the European Union is impossible.