Religion and law: mutual influence and interconnection. Section one

Abstract

Стаття присвячена визнанням неможливості зникнення феномену релігійності у суспільстві та очевидним фактам впливу релігії на процеси становлення й розвитку права. Аналіз багатьох історичних джерел дає переконливо твердити, що саме релігія є насправді духовною колискою права. Обгунтовано, що для ініціювання правового спілкування необхідн три речі: знання права (інтелектуальний елемент), діяльність (вольовий елемент), і – поза сумнівом – свідомість (духовний елемент). Зрештою, тільки духовне ідентифікує два перші. Тільки духовна складова наповнює “юридичним світлом”, змістом, метою, духом закону, правовим зв’язком, гарантує їх від перетворення у кращому випадку на формальну схему, у гіршому – на кримінально правовий хаос, а саме право – не право.

The article is devoted to the recognition of the impossibility of the disappearance of the phenomenon of religiosity in society and the obvious facts of the influence of religion on the processes of formation and development of law. An analysis of many historical sources convincingly states that religion itself is in fact a spiritual cradle right. It is substantiated that three things are necessary for initiating legal communication: knowledge of law (intellectual element), activity (volitional element), and – without a doubt – consciousness (spiritual element). After all, only the spiritual identifies the first two. Only the spiritual component fills with “legal light”, content, purpose, spirit of law, legal connection, guarantees them from transformation at best into a formal scheme, at worst – into criminal chaos, and law itself is not law.