Проблема девіацій у правовій системі соціокультурних змін

Abstract

У статті на основі ґрунтовного аналізу наукових праць висвітлено проблему девіацій у правовій системі соціокультурних змін. З’ясовано, що феномен девіантності амбівалентний за своєю природою і може означати як негативні, так і позитивні соціальні зміни. У науковій літературі відхилення поділяють на первинні та вторинні. Ті з них, що з погляду суспільства є незначними, вважаються первинними, а суб’єкти, котрі їх учиняють, не кваліфікуються як девіанти, бо не порушують соціальних норм. Вторинними є ті відхилення, що порушують соціальні норми, а їх суб’єкти є девіантами. Девіант – це такий тип особистості, який, порушивши соціальні норми, не завжди може і хоче продовжувати жити, як і раніше, відповідно до соціальних вимог. Залежно від панівної культури кваліфікація відхиленої поведінки може різко змінюватися: те, що в одній культурі вважається нормою, в іншій є відхиленням. Оцінки відхилень змінюються в часі, маючи історичний характер. Відповідно до закону перетворення кількісних змін у якісні відбувається звикання, психологічна адаптація населення до них. З посиленою інтенсивністю змінюються оцінки в період індустріалізації, насамперед у містах. Отже, відхилена поведінка дуже відносна і не може бути абсолютно єдиних критеріїв для її визначення.

On the basis of a thorough analysis of scientific papers highlighted the problem of deviations in the legal system of social and cultural change. It was found that the phenomenon of deviance ambivalent nature and can mean both negative and positive social change. In the scientific literature rejection divided into primary and secondary. Those terms that society is negligible, considered primary, and subjects who commits them, do not qualify as devianta because they do not violate social norms. Secondary deviation are those that violate social norms and their subjects are devianta. Devianta - is the type of person who, violating social norms are not always able and willing to continue to live as before, according to the social requirements. Depending on the dominant culture declined qualification behavior can vary dramatically: the fact that one culture is considered normal, the other is a deviation. Estimates of deviation change over time, with historical. According to the law converting quantitative to qualitative changes is addictive, psychological adaptation of the population to them. With enhanced intensity change in the estimates in the period of industrialization, especially in the cities. Thus, the relative behavior is rejected and can not be completely uniform criteria for its determination.

В статье на основе обстоятельного анализа научных работ освещена проблема девиаций в правовой системе социокультурных изменений. Выяснено, что феномен девиантности амбивалентный по своей природе и может означать как негативные, так и позитивные социальные изменения. В научной литературе отклонения делятся на первичные и вторичные. Те из них, с точки зрения общества незначительны, считаются первичными, а субъекты, которые их совершают, не удовлетворяют как девианты, потому что не нарушают социальных норм. Вторичными есть те отклонения, нарушающие социальные нормы, а их субъекты являются девианты. Девиант – это такой тип личности, который, нарушив социальные нормы, не всегда может и хочет продолжать жить, как и раньше, в соответствии с социальными требованиями. В зависимости от господствующей культуры квалификация отклоненной поведения может резко меняться: то, что в одной культуре считается нормой, в другой является отклонением. Оценки отклонений изменяются во времени, имея исторический характер. Согласно закону преобразования количественных изменений в качественные происходит привыкание, психологическая адаптация населения к ним. С усиленной интенсивностью меняются оценки в период индустриализации, прежде всего в городах. Итак, отклонена поведение весьма относительна и не может быть абсолютно единых критериев для ее определения.