Проблема буття людини: цивілізаційно-правовий підхід

Abstract

У статті на основі цивілізаційного підходу ґрунтовно проаналізовано питання буття людини. Запропонований підхід вирішення проблеми цілісності буття людини дає можливість багатоплановості цього питання: питання смислу і цінності людського буття, унікальності людської природи та сутності внутрішнього світу та визначення в ньому. Визначено суттєві аспекти цілісності особистості, здійснено аналіз та уточнено поняття цілісності буття людини у психолого-антропологічному та філософсько-правовому контекстах. Доведено, що науковець має виходити з природи та сутності особистості як певної системи знань, що потребує своєї інтерпретації в плані самоорганізації щодо вимог, закономірностей розвитку людського буття та цивілізації зокрема.On the basis of civilized approach thoroughly analyzed the question of human existence. The approach to solve the problem of being human integrity enables the enigma of this issue: the question of meaning and value of human existence, uniqueness and essence of human nature and definition of inner peace in it. Vyzna¬cheno relevant aspects of the integrity of the individual, analyzed and clarified the concept of integrity of human existence in the psychological, anthropological and philosophical and legal contexts. Proved that the scientist has come from nature and essence of the individual as a certain system of knowledge that needs its interpretation in terms of the requirements of self-organization, patterns of human life and civilization in particular.В статье на основе цивилизационного подхода основательно проанализированы вопросы бытия человека. Предложенный подход к решению проблемы целостности бытия человека дает возможность многоплановости данного вопроса: вопрос смысла и ценности человеческого бытия, уникальности человеческой природы и сущности внутреннего мира и определения в нем. Выделены существенные аспекты целостности личности, осуществлен анализ и уточнено понятие целостности бытия человека в психолого- антропологическом и философско-правовом контексте. Доказано, что ученый должен исходить из природы и сущности личности как определенной системы знаний, требует своей интерпретации в плане самоорганизации в отношении требований, закономерностей развития человеческого бытия и цивилизации в частности.