Principles of space perception in nature, theatrical scenography and architecture

Abstract

Сьогодні звичайна людина, не залежно від ритму свого життя, перебуває щонайменше у трьох різних середовищах. Природне (не змінене людиною) – займає найбільший за вимірами простір. Театральне чи театралізоване (середовище перевтілень на короткий термін часу) – зосереджене в локальних, невеликих за розмірами просторах інтер’єрного чи екстер’єрного характеру. Архітектурне – міське (антропогенне – повністю змінене людиною), що, зважаючи на свої параметри та окреслені межі, займає середню позицію між природним та театральним. Ці, з першого погляду, дуже відмінні середовища є мікросвітом існування людства, не залежно від того, за якими правилами вони творяться. Проте, напевно, ще з давніх часів людина цікавилася закономірностями організації природного середовища і намагалася відтворити його у власних моделях. Хочеться звернути увагу лише на деякі з них, що є найбільш характерними: перспектива, з візуальним акцентом, та вертикальна ритмічність (повторюваність), центричність, взаємопроникнення (перемішування) природного та антропогенного середовища, футуристичні (скульптурні) домінанти, динаміка. Роздуми щодо закономірностей творення і сутності простору почалися ще в античності. Класичне розуміння Всесвіту як такого, що існував та існуватиме незмінним завжди, згодом змінилося на уявлення, в якому він еволюціонує в часі. Простір і час – це гранично загальні поняття, більш загальні важко навіть уявити. Законами побудови просторуцікавились художники доби Відродження, аби отримати змогу реалістично передавати середовище на своїх полотнах. Сьогодні питання пошуків закономірностей побудови простору не тільки не являється вичерпаним, а набуває дедалі складнішого характеру досліджень. Метою публікації є намагання визначити деякі характерні закономірності організації та сприйняття людиною середовища, що існують незалежно від того, чи простір є антропогенним, чи природнім, чи замкнутим, чи відкритим, чи існує буквально, чи зображений на полотні театральної завіси, переданий завдяки образному мисленню художника. Розуміння деяких вище перелічених універсальних закономірностей сприйняття світу і простору дають можливість людині, відтворюючи їх за допомогою різних прийомів, моделювати своє власне середовище. Проєктуючи будинки, вулиці і цілі міста архітектори часто копіюють і переносять в свої твори те, що вони побачили у природі. У сценографічному мистецтві, де художник має стиснути простір та час відповідно до розмірів сцени та довжини спектаклю, ці прийоми використовуються для зображенні простору на пласких поверхнях завіс, або при побудові макету сцени. Середовище міста, незважаючи на свої значно більші параметри ніж театр, за умови розуміння та грамотного застосування цих прийомів, саме може стати простором театралізованої дії

The article focuses on determining particular characteristic patterns of organization and human perception of space, regardless of whether it is anthropogenic, natural, closed or open, or whether it exists literally, or it is depicted on a canvas of theater curtains, or either conveyed through imaginative thinking of an artist. Understanding particular universal patterns of world and space perception ensure the possibility to use them as core principles for various techniques to be implemented by humans in modeling their own space.