Кримінальна відповідальність за завідомо незаконне затримання, привід, домашній арешт, тримання під вартою

Abstract

У роботі на підставі вивчення наукової літератури, законодавчих, інших нормативно-правових актів та судової практики здійснено системний аналіз питання кримінальної відповідальності за завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт, тримання під вартою. Родовим об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 КК України, є правосуддя, а основним безпосереднім об’єктом – регламентована законодавством дiяльнiсть суду та правоохоронних органiв з реалiзацiї мети і завдань правосуддя (в його широкому розумiннi) щодо забезпечення законного затримання, приводу, домашнього арешту та тримання пiд вартою, а додатковим обов’язковим об’єктом – життя i здоров’я особи, її свобода й особиста недоторканнiсть, а також майновi та iншi права і законнi iнтереси. Об’єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України, проявляється в незаконному затриманні і приводі, а ч. 2 ст. 371 КК України – у незаконному домашньому арешті і триманні під вартою. Зважаючи на запропоновані в науці кримінального права теоретичні підходи до розуміння поняття «завідомості», варто визнати, що використання в диспозиції ч. 1 та ч. 2 ст. 371 КК України цієї ознаки свідчить про усвідомлення особою об’єктивно наявних якостей, властивостей вчиненого нею діяння, його фактичних ознак і вказує на можливість вчинення завідомо незаконних затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою тільки з прямим умислом. Суб’єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 КК України, – спеціальний.