Автореферати та дисертаційні роботи
Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/2995
Browse
1510 results
Search Results
Item Бюджетне та позабюджетне фінансування соціального забезпечення громадян України: адміністративно-правовий аспект(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Кропивницький, Микола Олександрович; Остапенко, Олексій Іванович; Національний університет "Львівська політехніка"; Суббот, Анатолій Іванович; Назар, Юрій СтепановичДисертацію присвячено комплексному науковому дослідженню адміністративно-правового аспекту бюджетного та позабюджетного фінансування соціального забезпечення громадян України. У дослідженні розглядається адміністративно-правовий статус соціальних фондів як інституційної складової соціальної сфери. Автором уперше в фаховій літературі запропоновано дефініцію поняття «механізм правового регулювання бюджетного та позабюджетного фінансування соціального забезпечення населення України». Здійснено класифікацію суб’єктів фінансування соціального забезпечення населення України й підкреслено доцільність виокремлення держави як окремого суб’єкта. У дисертації окреслюється низка напрямків вдосконалення фінансування соціального забезпечення населення України шляхом законодавчих та адміністративних змін. Диссертация посвящена комплексному научному исследованию административно-правового аспекта бюджетного и внебюджетного финансирования социального обеспечения граждан Украины. В исследовании рассматривается административно-правовой статус социальных фондов как институциональной составляющей социальной сферы. Автором впервые в профессиональной литературе предложено дефиницию понятия «механизм правового регулирования бюджетного и внебюджетного финансирования социального обеспечения населения Украины». Осуществлена классификация субъектов финансирования социального обеспечения населения Украины и подчеркнуто целесообразность выделения государства как отдельного субъекта. В диссертации определяется ряд направлений совершенствования финансирования социального обеспечения населения Украины путем законодательных и административных изменений. The dissertation is devoted to the complex scientific research of administrative law aspect of budget and extra-budget funding of social security of citizens of Ukraine, the mechanism of the legislative regulation of the relevant funding and history of national and international activities in the sphere of social security funding modelling. The social security occupies one of the key places in the system of social activities on the citizens’ material supply due to emergence of the social risks, defined by the regulations, and its ultimate objective is minimization of losses (damages) from their emergence through development of compensation mechanisms and, consequently, assurance of opportunity for unrestrained self-development and realization, by every person, of socially important aspects of his/her potential. Through the institute of social security, the state as a subject of public law performs its social function by making expenses of social purpose. Therefore, the administering of social security funding on the grounds of sustainability and justified distribution of the limited financial resources is a priority element of the administrative law regulation in the explored sphere of social relations. The research specifies an administrative law status of social funds of financial resources as an institutional element of the social sphere and social security development. The conceptual theoretical and practical general conclusions, developed in the course of research, especially in the conditions with no mechanism of funding and functioning of social institutions in the united territorial communities, may serve a route indicator for improvement of social services administrating, social security funding, increased efficiency of application of funds of all budget levels. The general civilizational approach, to development of the social security institute of Ukraine, was taken as a basis for analysis of its major development. The author reviews the administrative law status and problematic aspects of budget and extra-budget special-purpose funds functioning in the system of funding of social security of population of Ukraine. The system of activities, interrelated with neighboring spheres of social life, on improvement of funding of social security of population of Ukraine from the viewpoint of transition to new quality of human capital development with simultaneous elimination of conservative and tutelary thinking pattern rudiments, inherited after the command and administrative system, peculiar to considerable part of the population of Ukraine, was suggested. The author finds out the differences between budget and extra-budget forms of funding of social security, explores the peculiarities of standard and legislative regulation and activity of budget and extra-budget funds in the system of funding of social security, and namely, its problematic aspects. The social security funds funding modelling is considered in the framework of extensive material of the works of western scientific community with adjustment to the changing global development trends. Therefore, the author, having considered the best achievements in the sphere of social development in general and funding of social security in particular, outlines a range of directions for improvement of funding of social security of population of Ukraine by means of legislative changes, introduction of preventive mechanism of early detection of vulnerability and prevention of social risks, deinstitutionalization of the social services system, introduction of the state standards of social services, development of system for their monitoring and assessment, further assurance of optimized division of powers between local governmental bodies and bodies of executive power, their efficient interaction, better administration of social services and efficient use of budget costs at all levels.Item Сучасна зарубіжна юридична освіта: історикоправове дослідження (на прикладі США, Великобританії і ФРН)(Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2019) Проскурняк, Олег Георгійович; Никифорак, Михайло Васильович; Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Макарчук, Володимир Степанович; Міхневич, Людмила ВолодимирівнаУ дисертації на основі аналізу нормативно-правових актів, вітчизняної та зарубіжної наукової літератури досліджено основні чинники та тенденції розвитку сучасної зарубіжної юридичної освіти, розкрито особливості їх реалізації в США, Великобританії та ФРН. З-поміж чинників виокремлено зростання соціального престижу юридичної професії і розширення доступу до юридичної освіти; з-поміж тенденцій – реформування моделей юридичної освіти, оптимізацію національних мереж правничих шкіл, прагматизацію зарубіжної юридичної освіти і підвищення ефективності підсумкової атестації юристів. Зроблено висновок, що сучасна юридична професія змогла реалізувати в собі два взаємодоповнюючі принципи: єдності і диференціації. Розвиток інтеграційних процесів у сучасному суспільстві детермінував необхідність існування загальних філософських та інституційних основ юридичної професії. Водночас, кожна правова система під впливом національних традицій зберегла власну специфіку у структурі і розумінні юридичної професії. В диссертации на основе анализа нормативно-правовых актов, отечественной и зарубежной научной литературы исследованы основные факторы и тенденции развития современного зарубежного юридического образования, раскрыты особенности их реализации в США, Великобритании и ФРГ. В качестве факторов определено рост социального престижа юридической профессии и расширение доступа к юридическому образованию; как тенденции - реформирование моделей юридического образования, оптимизация национальных сетей юридических школ, прагматизация зарубежного юридического образования и повышение эффективности итоговой аттестации юристов. Сделан вывод, что современная юридическая профессия смогла реализовать в себе два взаимодополняющих принципа: единства и дифференциации. Развитие интеграционных процессов в современном обществе детерминировал необходимость существования общих философских и институциональных основ юридической профессии. В то же время, каждая правовая система под влиянием национальных традиций сохранила свою специфику в структуре и смысле юридической профессии. In the dissertation on the basis of the analysis of normative legal acts, domestic and foreign scientific literature the basic factors and tendencies of development of modern foreign legal education are investigated, the peculiarities of their realization in the USA, Great Britain and Germany are revealed. The factors that determine the growth of the social prestige of the legal profession and the increased access to legal education; as tendencies – reform of models of legal education, optimization of national networks of law schools, pragmatization of foreign legal education and increase of efficiency of final certification of lawyers. It is concluded that the modern legal profession has been able to implement two complementary principles: unity and differentiation. The development of integration processes in modern society has determined the need for the existence of common philosophical and institutional foundations of the legal profession. At the same time, each legal system under the influence of national traditions has retained its own specifics in the structure and understanding of the legal profession. The growing role of lawyers is justified by the complication of social infrastructure, the development of the legal status of a person, the expansion of rights and freedoms, the jurisprudence of modern society, which reflects a common tendency for all developed countries to expand the subject of legal regulation, increase the political influence of holders of law degree. The criteria for access to legal education are classified into educational and social. Admission to US law schools requires any undergraduate education. In the UK and Germany, the enrollment of students is carried out on the basis of schooling. The only social barrier to access to legal education is tuition fees. Reforming the content of legal education in its most general form concerns models of legal education. In the US, lawyers are trained in 220 law schools, in the UK – 97, in Germany – 44 universities. The structure of legal education, which includes the duration of studies, its division into cycles, courses, semesters and trimesters, is investigated. Pragmatization of legal education is manifested in the practical orientation of the educational process, its orientation on the individual interests of students, the development of their practical skills. Such a new form of practical training of lawyers as law clinics has been investigated. The final form of practical training of lawyers in the UK and Germany – internships is analyzed. The solicitor's internship lasts two years, the barrister's internship – 1 year, the referendariat – two years. In the US, there is no postgraduate education. In Germany, there is a single standard for all law school graduates, which includes two state exams. In the United States, admission to law is through bar examination. In the UK, separate qualification tests are conducted for solicitors and barristers. Their purpose is not to test knowledge, but to test readiness for independent legal practice.Item Правові засади взаємодії громадянського суспільства та органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Ковальчук, Софія Віталіївна; Сливка, Степан Степанович; Національний університет "Львівська політехніка"; Цуркан-Сайфуліна, Юлія Василівна; Зозулі, Євген ВікторовичДисертація присвячена питанням аналізу правових засад взаємодії громадянського суспільства й держави в умовах становлення демократичної правової держави в Україні; проаналізовано основні форми такої взаємодії, визначено проблеми та запропоновано напрямки реформування й удосконалення такої взаємодії. Із метою наукового визначення теоретично-методологічних основ правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади проаналізовано наукові праці українських і зарубіжних учених, які досліджували відповідні зв’язки на різних етапах становлення права й держави. Констатовано, що проблемами громадянського суспільства та його взаємодією з органами публічної влади займалися і продовжують займатися вчені різних галузей знання (філософи, політологи, правники тощо). Визначено, що методологія дослідження правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні – це система підходів, принципів, методів і напрямків наукового дослідження правових засад такої взаємодії, її специфіки та практичної реалізації. Встановлено, що методологія дослідження правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні складається з таких груп методів дослідження: загальні методи мислення; загальнонаукові методи; міждисциплінарні та спеціально-юридичні методи. Запропоновано дослідження правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні здійснювати за допомогою загальних методів мислення: індукції, дедукції, аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, аналогії, формалізації та моделювання; загальнонаукових методів пізнання: діалектичного, структурно-функційного, системного, історичного та порівняльного; міждисциплінарних: статистичного, конкретносоціологічного – та спеціальних: формально-юридичного, спеціальноюридичного, герменевтичного методів. Визначено, що до методології досліджень правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні, крім різних груп методів, входять також і принципи наукового пізнання: принцип об’єктивності, принцип науковості, принцип наступності, принцип повноти і всебічності, принцип історизму, принцип конкретності, принцип комплексності та основні напрямки дослідження. Проаналізовано, що сучасне громадянське суспільство – це не лише суспільство вільних індивідів, але й суспільство, побудоване на правомірних (справедливих) відносинах. Підтверджено, що визнання зв’язку між правом і справедливістю є складовою європейської правової традиції, починаючи з античних часів. Взято до уваги те, що базовим елементом громадянського суспільства є його незалежні самоврядні інститути, які, взаємодіючи з органами державної влади, виконують важливі легітимувальні функції як усередині суспільства, так і в процесі його взаємодії з органами державної влади. Встановлено, що по-перше, інститути громадянського суспільства є гарантами непорушності особистих прав громадян, дають їм упевненість у своїх силах, слугують опорою у їх можливому протистоянні з державною владою. По-друге, громадянське суспільство є засобом самовираження громадян, їх самоорганізації та самостійної реалізації ними власних інтересів. По-третє, інститути громадянського суспільства систематизують, впорядковують, надають урегульованості протестам і вимогам людей, які в іншому разі могли стати руйнівними, і в такий спосіб створюють сприятливі умови для функціювання державної влади. По-четверте, ці інститути виконують функцію захисту інтересів певної групи в її протиборстві з іншими групами інтересів і завдяки цьому кожна група отримує шанс «бути почутою нагорі» владної піраміди. По-п’яте, інститути громадянського суспільства здійснюють ефективний контроль за формуванням і функціюванням органів державної влади, встановлюючи межі їх компетенції. Подано авторське визначення громадянського суспільства як об’єднання вільних осіб, які є правосвідомими членами суспільства й реалізують свої основні невід’ємні права і свободи через добровільно сформовані громадянські інститути, які діють на самоврядних засадах у межах Конституції й законів України. Резюмовано, що ефективність функціювання громадянського суспільства безпосередньо пов’язана з процедурою взаємодії з органами публічної влади. Запропоновано до ознак публічної влади відносити такі: публічний інтерес, що виражається у спрямованості на вирішення суспільних, публічно-політичних та вольових відносин; легітимність; транспарентність; безперервність функціювання; функціювання через правові форми й інститути; екстериторіальність, особливий суб’єктний склад, що включає органи державної влади, місцевого самоврядування, посадові особи держави, наділені владними повноваженнями, фізичні та юридичні особи, громадянське суспільство. Обґрунтовано, що поняття публічної влади слід розуміти як вид суспільно-політичної, суверенної, легітимної влади, в основі якої лежить публічний інтерес і безособовий характер, що виражається у системі суспільних, публічно-політичних, вольових відносин, які виникають між органами і посадовими особами держави (наділеними владними повноваженнями), фізичними та юридичними особами, що в своїй основній масі є суб’єктами громадянського суспільства (які делегують органам і посадовим особам держави свої повноваження) на основі публічного права й закону. Запропоновано авторську концепцію системи принципів взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади. Її складають три групи принципів: ідеологічні (світоглядно-філософські), загальноправові та предметно-інституційні. До ідеологічних (світоглядно-філософських) принципів необхідно віднести принципи гуманізму, демократії, справедливості, свободи, відкритості, плюралізму. До загальноправових принципів – принцип верховенства права, законності, правової рівності, пропорційності, субсидіарності. Предметно-інституційні принципи включають принцип довіри, громадської участі, підзвітності та відкритості, добровільності та самоврядності. Підкреслено, що, крім принципів взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади, розглядаючи питання правових засад такої взаємодії, необхідно також говорити про нормативне вираження змісту цих принципів у конкретних нормативно-правових актах. Встановлено, що в дослідженні форм реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади потрібно застосовувати широкий підхід, згідно з яким реалізація таких засад можлива через: 1) діяльність різного роду об’єднань громадян (політичних партій, громадських, благодійних, релігійних організацій, професійних та творчих спілок тощо); 2) учасницьку (партисипативну) демократію (референдуми, громадські ради, консультації з громадськістю та ін.); 3) реалізацію положень статутів територіальних громад (загальні збори громадян, громадські слухання, місцеві ініціативи, громадські бюджети та ін.). На цій основі запропоновано авторську класифікацію форм реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади. Доведено, що в сучасних реаліях українського державотворення створення й діяльність ефективних, дієвих та ідеологічних політичних партій сприятиме розвитку громадянського суспільства й водночас ставатиме провідною формою його взаємодії з органами публічної влади. Своєю чергою, така ж діяльність громадських організацій розвиватиме громадську активність і ставатиме ефективною формою контролю за діяльністю органів публічної влади. Акцентовано увагу на тому, що побудова демократичної правової держави, однією з головних ознак якої є свобода совісті й віросповідання, у контексті створення незалежної православної церкви в Україні, нового, потужного інституту громадянського суспільства, вимагає якнайшвидшого приведення державно-релігійних відносин до визнаних міжнародних стандартів. Підтверджено, що партисипативна (учасницька) демократія як вид демократії не завжди спричиняє прямі правові наслідки, а тягне за собою обов’язок органів публічної влади або розглянути якесь питання, або іншим чином відреагувати на думку громадськості. Визначено, що активна діяльність інститутів громадянського суспільства у взаємодії з органами і посадовими особами органів місцевого самоврядування повинна відбуватися на етапах розробки концепції статуту, його експертизи, консультативно-дорадчої роботи, фахового обговорення проєкту з різними політичними й громадськими об’єднаннями, проведення масових публічних слухань проєкту статуту територіальної громади, формування його іміджу та контролю за реалізацією його положень. Зосереджено увагу на тому, що основною проблемою належної реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в Україні є відсутність на рівні положень Основного закону окремого розділу, який би стосувався громадянського суспільства і принципів його взаємовідносин з органами публічної влади. Визначено, що проблеми взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в умовах становлення демократичної правової держави в Україні виникають у питаннях правового статусу й діяльності політичних партій, громадських, релігійних та інших організацій, формах партисипативної (учасницької) демократії на загальнодержавному й локальному (місцевому) рівнях, особливо в контексті реалізації положень статутів територіальних громад. На основі аналізу проблем реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в Україні розроблено пропозиції з реформування й удосконалення механізмів такої взаємодії. Зазначено, що на сьогодні всі проблеми реалізації правових засад взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в Україні слід долати новітніми формами взаємодії, взаємоконтролю, взаємодопомоги та співпраці за принципом «горизонтальних», партнерських відносин. Такий процес стане позитивним прикладом раціональних, конструктивних відносин, заснованих на взаємній довірі, принципах демократії, верховенства права та пріоритету прав людини.Item Гарантії прав осіб дошкільного віку в глобалізаційному суспільстві(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Матяшовська, Роксолана Юріївна; Жаровська, Ірина Мирославівна; Національний університет "Львівська політехніка"; Бєлов, Дмитро Миколайович; Рєзнік, Олег МиколайовичУ дисертації комплексно висвітлено гарантії прав осіб дошкільного віку в глобалізованому суспільстві через дослідження цілісної системи політичних, соціально-економічних, ідеологічних і правових гарантій прав досліджуваної категорії суб’єктів права та встановлення сутності їх трансформації під впливом глобалізаційних чинників в окремих сферах суспільних відносин. У дослідженні критикується виключність юридичного закріплення класифікації статусу дітей за критерієм дієздатності, тому, враховуючи особливості прав та можливості їх реалізації, зростання особистості, різновекторність її інтересів у малолітньому віці, пропонується класифікація статусу дітей за рівнем соціалізації: діти дошкільного віку, молодшого шкільного та старшого шкільного віку. Запропоновано авторське визначення законних інтересів особи дошкільного віку: це суб’єктивно зумовлена потреба дитини від народження до початку шкільного віку у сприятливих умовах її існування та розвитку, що забезпечується з боку батьків, суспільства, держави та має домінантне значення перед інтересами інших соціальних груп. Встановлено, що парадигма правового забезпечення дитинства змінюється під впливом глобальних чинників, з-поміж яких: трансформація сім’ї; науково-технічний прогрес, який проявляється у всіх сферах та змінює зміст, предмет і сутність всієї науки; загрози інформаційного суспільства; глобальні екологічні загрози. Наголошено на потребі оновленого підходу до державного гарантування прав дітей, що вимагає вироблення і прийняття до реалізації концепції, яка ґрунтується на визнанні самоцінності дитинства, на відповідальності дорослих. Запропоновано складові сучасної стратегії гарантій прав осіб дошкільного віку: пріоритет прав дітей, діти як правовласники, а не лише як суб’єкти захисту; пріоритет інтересів дітей; міжнародне та національне гарантування прав і законних інтересів дітей; пріоритет захисту дітей від загроз, які зумовлені глобалізаційними чинниками. Встановлено комплекс прав, які є основними для осіб дошкільного віку. Доведено, що політичні гарантії виступають первинною основою для забезпечення дієвості всього механізму гарантування, обумовлюють всю зовнішню сферу суспільно-політичного та правового функціонування держави, напрям і стратегію розвитку права, законодавства, парадигму розвитку суспільно-правової реальності. Сформульовано структуру політичних гарантій прав осіб дошкільного віку: загальногромадянські та спеціально-політичні гарантії, що є особливо значущими для визначеної категорії суб’єктів права. Удосконалено класифікацію соціальних гарантій дітей дошкільного віку. Виокремлено структуру соціальних гарантій дітей дошкільного віку: загальні соціальні гарантії, якими користуються діти як члени суспільства та громадяни держави на основі принципу рівності й соціальної справедливості; спеціальні соціальні гарантії для дітей дошкільного віку, які націлені на створення умов для зростання та розвитку осіб цієї вікової групи відповідно до їхніх потреб; видові спеціальні гарантії, які є необхідними для забезпечення дітей, що мають додаткові індивідуальні потреби через певні обставини, в яких вони опинилися. Виокремлено такі ідеологічні гарантії прав осіб дошкільного віку: створення в суспільстві високого рівня правової культури; утвердження морально-етичних традицій сімейного виховання; сприяння формуванню ордологічних, народно-традиційних цінностей; засоби формування толерантного ставлення до інших; державні гарантії забезпечення освітньо-виховного процесу. Запропоновано оновити чинний Базовий компонент дошкільної освіти як прояв ідеологічно-освітньої гарантії. Запропоновано доповнити понятійно-категоріальний апарат загальнотеоретичної юриспруденції дефініцією правових гарантій прав осіб дошкільного віку: під такими гарантіями слід розуміти закріплені в джерелах права норми, які визначають сукупність умов і регламентують порядок реалізації прав дітей цієї вікової групи, а також визначають особливості охорони, захисту цих прав та їх відновлення у разі порушення. Окреслено структуру правових гарантії прав осіб дошкільного віку, до якої входять нормативні (міжнародні, національні) та інституційні гарантії. Національна державна правова політика у сфері забезпечення прав осіб дошкільного віку має прогалини. Зокрема, не приділено належної уваги: підтриманню стратегії раннього розвитку дитини; акцентуванню на стратегії грудного вигодовування дитини; підтриманню дошкільної освіти; вихованню толерантності в дитячому середовищі, починаючи з перших років життя дитини; актуалізації здорового способу життя з раннього віку, активізації спортивних та фізичних заходів; патріотичному вихованню дітей, прищепленню їм з раннього віку ментальних цінностей народу та нації; забезпеченню рівності дітей незалежно від народження, зокрема тих, що народжені з використанням новітніх досягнень біомедицини; подоланню проблеми примусової безоплатної праці дітей в домашньому господарстві. Статтю 52 Конституції України запропоновано доповнити такою нормою: «Законні інтереси дитини мають найвищу соціальну цінність», що вказуватиме на перевагу дитинства у разі виникнення конфлікту інтересів. Доведено, що методологічний нормотворчий підхід, який ґрунтується на зрівнюванні становища дітей різних вікових груп, є абсолютно неприйнятним, тому запропоновано прийняти спеціалізований нормативний акт, що стосуватиметься дітей молодшої вікової групи, – Закон України «Про правовий статус дітей дошкільного віку в Україні». Описано структуру і зміст цього закону. Обґрунтовано, що прийняття спеціалізованого нормативного акта сприятиме: розвитку молодого покоління відповідно до сучасних соціальних запитів; охороні й захисту дитинства з раннього віку; розвитку освітньо-виховного середовища; створенню умов для інтелектуального, морального, фізичного розвитку дітей раннього віку; консолідації зусиль держави на всіх рівнях та громадянського суспільства для створення належного дружнього середовища для дітей. Проаналізовано міжнародні (робота ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, МОП) та національні інституційні гарантії (законне представництво дитини, система ювенальної юстиції, інститут дитячого омбудсмена). Доведено, що інститут дитячого омбудсмена не має незалежної компетенції і виконує допоміжні функції при Президенті України як структурний підрозділ в його апараті. Обґрунтовано, що модель формування і функціонування цієї інституції має бути аналогічною до Уповноваженого з прав людини; повноваження зазначеного Уповноваженого мають бути розширені і повинні передбачати не одноосібну охорону та захист окремого індивідуума, а охоплювати значно ширше коло питань, що стосуються всіх осіб молодшої вікової групи. Громадянство є основоположною гарантією реалізації прав та свобод людини. Саме цей інститут є «відправною точкою» для інших гарантій з боку держави. Хоча на міжнародному рівні зроблено акцент на тому, що громадянство має бути забезпечене кожній дитині в найкоротші терміни, низка глобальних проблем у цій сфері залишається нерозв’язаною. Запропоновано шляхи їх подолання. Узагальнено низку правових проблем у сфері суспільних відносин, пов’язаних із нетрадиційними сім’ями. Доведено прямий їхній вплив на особу дошкільного віку, яка перебуває в такій сім’ї. Констатовано факти дискримінації таких дітей, зокрема їх неприйняття, знущання або дискримінації від однолітків, вихователів та представників органів влади. Становище особи дошкільного віку з нетрадиційної сім’ї залежить від культурних особливостей суспільства та правової ідеології, що панує в ньому. Тому наявність нормативно-правових гарантій для дітей з нетрадиційних сімей не вказує на їх дієвість. Вочевидь, правова норма буде дієвою та ефективною лише в умовах, коли більшість суспільства вважатиме її доцільною, тому пріоритетними є ідеологічні гарантії. Зокрема, організаційними та інформаційно-роз’яснювальними методами потрібно підготувати суспільство до сприйняття осіб з іншими проявами статевої ідентичності як повноцінних членів суспільства, виробити толерантні підходи до комунікації з ними. Треба підвищити рівень обізнаності педагогічних колективів з можливими проблемами в дитячому середовищі та засобами їх вирішення. Для цього доцільно впровадити в освітні програми підготовки педагогів, зокрема вихователів дошкільних закладів, спеціальні курси щодо педагогічної компетенції в роботі з дітьми, які виховуються в нетрадиційних сім’ях. Проблема невизначеності статусу дітей, народжених методом репродуктивних технологій, пов’язана з невизначеністю гарантій юридичного батьківського права та правом на інформацію про таємницю запліднення. Вирішенню цієї проблеми сприятиме комплекс таких гарантій: міжнародне визнання статусу дітей, що народжені за допомогою використання репродуктивних технологій; нормативні гарантії визнання легітимною матір’ютієї жінки, яка відповідатиме найкращим інтересам дитини; міжнародна правова заборона використання генетичного матеріалу сурогатної матері; національне правове визначення пріоритету прав батьків на недоторканність приватного життя чи прав щодо забезпечення дитини інформацією про особливості народження. Глобалізаційні чинники зумовлюють трансформацію підходів до освітнього процесу дошкільників. Сучасний підхід до освіти характеризується застосуванням принципу «включення» всіх дітей до освітнього процесу, тобто запровадження інклюзивної освіти. Констатовано, що розуміння включення (інклюзивного середовища) значно розширилося. Рання інклюзія, що проходить у дошкільних закладах, є особливо важливою, тому що дає дитині можливість адаптуватися до дитячого колективу ще до початку шкільного життя. Піддається критиці нормативне визначення поняття «дитина з освітніми потребами», пропонується авторська дефініція цього поняття. Запропоновано запровадити в національній практиці інститут освітнього сурогатного опікуна. Виокремлено принципи державної правової політики в умовах глобалізації у сфері приватної освіти.Item Особливості виявлення та розслідування контрабанди наркотичних засобів, що вчиняються організованими злочинними групами(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Рудницький, Іван Львович; Канцір, Володимир Степанович; Національний університет «Львівська політехніка»; Мовчан, Анатолій Васильович; Чернявський, Сергій СергійовичДисертація присвячена комплексному науковому і прикладному завданню щодо оптимізації діяльності оперативних та слідчих підрозділів Служби безпеки України з виявлення та розслідування контрабанди наркотичних засобів, що вчиняються організованими злочинними групами.Item Методологія ефективного використання земельних ресурсів для розвитку сонячної енергетики на основі дистанційного зондування Землі та ГІС-технологій(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Кереуш Дар'я Іванівна; Перович, Лев Миколайович; Національний університет «Львівська політехніка»; Горлачук, В. В.; Кохан, С. С.Дисертаційна робота присвячена розробленню та обґрунтуванню методології ефективного використання земельних ресурсів для розвитку сонячної енергетики на основі даних дистанційного зондування Землі та ГІС-технологій. За допомогою застосування даної методології були знайдені найбільш придатні місця для розташування наземних промислових сонячних фотоелектричних електростанцій на території Заставнівського району Чернівецької області. У розділі 1 «Аналіз використання земельних ресурсів України в альтернативній енергетиці» розглянуто та проаналізовано сучасний стан використання земельних ресурсів, динаміку розвитку альтернативних джерел енергії в паливно-енергетичному комплексі держави та правовий режим земель альтернативної енергетики. Встановлено, що на території України є біля 10 % земель, які можуть бути потенційно придатними для розташування на них об’єктів альтернативної енергетики, а саме наземних сонячних фотоелектричних електростанцій. Визначено, що державне стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії у вигляді «зеленого» тарифу, надбавки за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва та аукціонної ціни, позитивно впливає на розвиток альтернативних джерел енергії, що особливо чітко відображається на динаміці розвитку сонячної енергетики протягом 2016 – 2018 років. Встановлено, що в Україні сприятливі кліматичні умови для розвитку сонячної енергетики - річна сума глобальної сонячної радіації у країні (1 070 - 1 750 кВт год на один кв. метр і вище) більша, ніж у Німеччині – світового лідера у галузі сонячної енергетики. У розділі 2 «Розроблення методології ефективного використання земельних ресурсів для розвитку сонячної енергетики» розроблено методологію для знаходження та аналізу земельних ресурсів для подальшого їх використання для потреб паливно-енергетичного комплексу держави, а саме для об’єктів сонячної енергетики - наземних промислових сонячних електростанцій потужністю від 500 кВт і вище, які виробляють електроенергію за допомогою фотоелектричних панелей. Створено технологію вибору земельних ділянок для оптимального розташування наземних сонячних електростанцій. Запропоновано застосування програмного забезпечення FOSS, даних дистанційного зондування Землі та джерел даних, які є у вільному доступі, що дозволить на безоплатній основі всім зацікавленим інвесторам, підприємцям, органам виконавчої влади використати дану методологію та створити власну карту-схему придатності земель для СЕС. Вдосконалено та обґрунтовано методику вибору критеріїв та вимог щодо розміщення наземних фотоелектричних сонячних електростанцій. Запропоновано застосування методу множинного коефіцієнта рангової кореляції для визначення узгодженості експертних суджень щодо оцінки критеріїв вибору, та методу аналізу ієрархій для присвоєння ваги кожному критерію оцінки, і, таким чином, визначення їх відносної важливості у остаточному рішенні. У розділі 3 «Експериментальні дослідження (на прикладі Заставнівського району Чернівецької області)» виконано апробацію теоретичних досліджень щодо вибору земельних ділянок для сонячної енергетики на території «пілотного» Заставнівського району Чернівецької області. Визначено критерії оцінки та виключення, що враховуються для оптимального розміщення наземної сонячної електростанції саме для даної території. Встановлено узгодженість експертних суджень, та кожному з критеріїв оцінки визначено надійну вагу у прийнятті остаточного рішення. Виконано процедуру впорядкованого зваженого усереднення для отримання початкової карти-схеми придатності земель для наземних СЕС, та процедуру контрольованої класифікації супутникового зображення для створення маски непридатних земель для розташування СЕС. Створено результуючу карту-схему придатності земель з визначеними оптимальними місцями розташування сонячних електростанцій, що відображає 58 земельних ділянок загальною площею 7,56 кв.км (755,74 га), які придатні для розташування наземних фотоелектричних сонячних електростанцій. Визначено ефективність трансформації земельних ділянок у землі сонячної енергетики та річну продуктивність наземних сонячних електростанцій розташованих на обраних земельних ділянках. This dissertation is devoted to the development and the substantiation of a methodology for the efficient use of land resources for the purpose of developing the solar industry on the basis of Remote Sensing data and GIS-technologies. With the help of this methodology, the most suitable places for the location of ground-mounted industrial solar photovoltaic power plants were found on the territory of Zastavna district in the Chernivtsi region. In section 1 "Analysis of the use of Ukraine's land resources in the renewable energy industry", the current state of the use of land resources, the dynamics of renewable energy sources development in the fuel and energy complex of Ukraine and the legal regime of land of renewable energy industry are reviewed and analyzed. It is established that on the territory of Ukraine there is about 10% of land that may be potentially suitable for placing solar photovoltaic power plants. It is determined that state incentives for the production of electric energy from renewable energy sources in the form of a “green” tariff, an allowance for compliance with the level of use of Ukrainian production equipment and auction prices have a positive effect on the development of renewable energy sources, which is particularly reflected in the dynamics of solar energy development in years 2016 - 2018. It is established that in Ukraine there are favorable meteorological conditions for the development of solar energy - the annual amount of global solar radiation in the country (1 070 - 1 750 kWh per square meter and above) is higher than in Germany - the world`s leader in the field of solar energy. In section 2 "Development of a methodology for the efficient use of land resources for the purpose of developing the solar industry" a methodology for finding and analyzing land resources for their further use for the needs of the country's fuel and energy complex, namely for solar energy facilities - ground-mounted industrial solar photovoltaic power plants with a capacity of 500 kW and higher is developed. A technology of selection of the land plots for optimal location of ground-mounted solar power plants is created. It is proposed to apply FOSS (Free and Open Source Software), Remote Sensing data and data sources which are freely available, in order to allow all interested investors, entrepreneurs, authorities to follow this technology and create their own Land Suitability Map for solar power plants for free. The method for selecting the criteria and requirements for the optimal site selection of ground-mounted solar photovoltaic power plants has been improved and substantiated. Application of the method of multiple coefficient of rank correlation for determination of the consistency of expert judgments with respect to the selection of evaluation criteria, and the method of Analytical Hierarchy Process for assigning the weights to each evaluation criteria to determine their relative importance in the final decision, are proposed. In section 3 “Experimental studies (on the example of Zastavna district in the Chernivtsi region)” an approbation of theoretical studies on selection of land plots for solar industry on the territory of the "pilot" Zastavna district in the Chernivtsi region was performed. The evaluation and exclusion criteria, which are taken into account for the optimal site selection for solar power plants, are determined for this territory. The consistency of expert judgments is established, and the reliable weight for each evaluation criteria is determined. The procedure of Ordered Weighted Averaging is performed to obtain an initial Land Suitability Map for ground-mounted solar power plants, and a procedure of supervised satellite image classification was applied to create a mask of unsuitable lands for solar power plants. The final Land Suitability Map with optimal locations for solar power plants is created. It represents 58 land plots with a total area of 7.56 sq.km (755.74 hectares), which are suitable for the placement of ground-mounted solar photovoltaic power plants. The efficiency of transformation of land plots into the category of lands of the solar energy industry and the annual performance of solar power plants located on selected land plots are determined.Item Професійна підготовка бакалаврів у галузі права в університетах Канади(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Столярчук, Леся Богданівна; Мукан, Наталія Василівна; Національний університет «Львівська політехніка»; Огієнко, Олена Іванівна; Лавриш, Юліана ЕдуардівнаУ дисертаційній роботі запропоновано вирішення наукового завдання щодо виявлення особливостей професійної підготовки бакалаврів у галузі права в університетах Канади (реалізація принципів гуманізації, фундаменталізації освітнього процесу; автономність університетів; акцентуація на практичній складовій освітнього процесу; гнучкість змісту освітньо-професійних програм; диверсифікація та міждисциплінарний характер освітньо-професійних програм; широке застосування методів активного навчання; забезпечення академічної мобільності здобувачів вищої освіти; орієнтація на академічну результативність; співпраця між університетами та професійними громадськими організаціями; моніторинг якості юридичної освіти; інтегрованість системи професійної підготовки бакалаврів у галузі права у міжнародний освітній та науковий простір). Охарактеризовано організаційно-педагогічні засади професійної підготовки бакалаврів у галузі права в університетах Канади на основі розробленої моделі професійної підготовки бакалаврів у галузі права в університетах Канади, що охоплює нормативний, теоретико-методологічний, змістовий, операційний компоненти. У результаті проведеного порівняльно-педагогічного аналізу виокремлено спільне та відмінне у досвіді Канади й України щодо професійної підготовки майбутніх фахівців з права. Розроблено науково-методичні рекомендації щодо використання конструктивних ідей канадського досвіду професійної підготовки бакалаврів у галузі права в умовах університетської освіти України. Уточнено зміст понять «бакалавр права», «фахівець з права». Подальшого розвитку набули положення про організацію професійної підготовки майбутніх фахівців з права на основі комплексного використання традиційних та інноваційних методів навчання, застосування різноманітних моделей практичної підготовки, тісної співпраці університетів з громадськими організаціями та потенційними роботодавцями. В диссертационной работе предложено решение научной задачи по выявлению особенностей профессиональной подготовки бакалавров в области права в университетах Канады (реализация принципов гуманизации и фундаментализации образовательного процесса; автономность университетов; акцентуация на практической составляющей образовательного процесса; гибкость содержания образовательно-профессиональных программ; диверсификация и междисциплинарный характер образовательно профессиональных программ; широкое применение методов активного обучения, обеспечение академической мобильности соискателей высшего образования, ориентация на академическую результативность; сотрудничество между университетами и профессиональными общественными организациями, мониторинг качества юридического образования; интегрированность системы профессиональной подготовки бакалавров в области права в международное образовательное и научное пространство). Охарактеризованы организационно- педагогические основы профессиональной подготовки бакалавров в области права в университетах Канады на базе разработанной модели профессиональной подготовки бакалавров в области права в университетах Канады, охватывает нормативный, теоретико-методологический, содержательный, операционный компоненты. В результате проведения сравнительно-педагогического анализа выделены общее и отличное в опыте Канады и Украины по профессиональной подготовке специалистов по праву. Разработаны научно-методические рекомендации по использованию конструктивных идей канадского опыта профессиональной подготовки бакалавров в области права в условиях университетского образования Украины. Уточнено содержание понятий «бакалавр права», «специалист по праву». Дальнейшее развитие получили положения об организации профессиональной подготовки будущих специалистов по праву на основе комплексного использования традиционных и инновационных методов обучения, применения различных моделей практической подготовки, тесного сотрудничества университетов с общественными организациями и потенциальными работодателями. The thesis presents the solution to the research problem of identifying the specificity of the professional training of Bachelors in the field of law at the universities of Canada (realization of humanization and fundamentalization principles of educational process; autonomy of universities; focus on experiential learning in educational process; flexibility of educational programmes; diversification and interdisciplinary nature of educational programmes; extensive use of active learning techniques; ensuring students’ academic mobility; result-oriented training; cooperation between universities and professional public organizations; legal education quality monitoring; integration of the system of Bachelor’s legal training into the international educational and research space). In the course of the research, it has been discovered that the professional training of Bachelors in the field of law in Canada is realized through university education and is based on a complex of modern philosophical, pedagogical, political, psychological, sociological, economic theories and concepts (systems theory, cognitivism, constructivism, progressivism, pragmatism, the concepts of active, student-centered teaching and learning through community service), principles (general – humanization, fundamentalization, systematicism and consistency, scientism, continuity, linking theory to practice; specific – variability, interdisciplinary integration, professional and practical orientation, non-interference) and approaches (competence-based, interdisciplinary, acmeological, axiological, person-oriented, activity-oriented, systematic). The research contains the general overview of the main types of undergraduate educational programmes in law at Canadian universities, namely Juris Doctor, Bachelor of Laws, Bachelor of Civil Law, Bachelor of Laws (Honours). It has been identified that a wide variety of interdisciplinary educational programmes in law are realized at the universities of Canada in terms of combined and dual options providing students with the opportunity to combine their degree in the field of law with a second degree in another discipline which complements their legal education. The organizational and pedagogical fundamentals of the professional training of Bachelors in the field of law at the universities of Canada have been outlined. The issue of quality assurance of higher legal education at the universities of Canada has been discussed following the study of legal documents, scientific and methodological literature. It has been identified that the professional training of Bachelors in the field of law is predominantly implemented on a full-time basis while part-time studying is eligible in limited circumstances. The content analysis of undergraduate law programmes at the universities of Canada has witnessed the exceptional availability of professionally-oriented disciplines divided into the cycles of professional theoretical training and practical training. The structural model of the professional training of Bachelors in the field of law including legal framework, theory and methodology, content, and operation components has been developed and justified. On the basis of comparative pedagogical analysis, common (modernization of the existing system of legal specialists’ professional training based on current international and national tendencies of higher education development; continuity of legal education; theoretical and methodological basis of the professional training of Bachelors in the field of law; division of educational programmes into compulsory and optional components; application of competency-based approach to the development and implementation of future lawyers’ educational programmes) and distinctive (specific characteristics of the Canadian system of Bachelors’ legal training are: autonomy of higher legal educational establishments; high level of integration into international educational and research space; diversification and flexibility of educational programmes; entry requirements including complete or incomplete undergraduate degree; equable distribution of academic load into all years of study; students’ freedom in forming their own educational trajectory; applied and result-oriented character of undergraduate law programmes; variety of experiential learning models; allocation of a considerable amount of law student’s academic load to independent work; effective implementation of student-centered approach; extensive application of active learning methods; developed system of externships, internships, placement and volunteer students’ activities; collaboration of universities with professional public organizations and labour market to facilitate the professional training of competitive specialists and their further employment; specific characteristics of the system of Bachelors’ legal training in Ukraine are: law students’ heavy academic load; focus on theoretical training of Bachelors in Law with considerable amount of knowledge but inadequate level of professional skills; low degree of flexibility and variability of educational programmes in terms of ratio of compulsory and optional components; initial stage of students’ possibility to form their own educational trajectory; significant amount of classes and insufficient use of the potential of law student independent work; insufficient use of student-centered approach; initial stage of exploitation of interdisciplinary approach to the development and implementation of undergraduate law programmes; realization of short-term placement learning models; limited opportunities to realize students’ academic mobility and internship models; low level of promoting graduates’ further employment) features of Canada and Ukraine have been identified and the peculiarities of the professional training of legal specialists at the universities of Canada have been outlined. Scientific and methodological recommendations on the use of advanced ideas of the Canadian experience of the professional training of Bachelors in Law in university education of Ukraine have been developed. The notions “Bachelor in Law”, “legal specialist” have been clarified. The ideas of organization of legal specialists’ professional training on the basis of the complex use of traditional and innovative teaching and learning methods, application of various models of practical training, close collaboration of universities with non-governmental organizations and prospective employers have gained further development.Item Професійна підготовка бакалаврів гуманітарних наук у галузі журналістики в університетах США(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Марціхів, Христина Романівна; Мукан, Наталія Василівна; Національний університет «Львівська політехніка»; Литовченко, Ірина Миколаївна; Тарасова, Ольга ВолодимирівнаУ дисертаційній роботі запропоновано вирішення наукового завдання щодо виявлення особливостей професійної підготовки бакалаврів гуманітарних наук у галузі журналістики в університетах США: узгодження професійних та освітніх стандартів на федеральному та штатовому рівнях; збалансоване використання потенціалу аудиторної та самостійної роботи студентів; диверсифікація освітньо-професійних програм підготовки журналістів, ступенів та кваліфікацій; міждисциплінарний та інтегрований характер освітньо-професійних програм; широке використання методів активного навчання; активізація академічної мобільності здобувачів вищої освіти; систематичне забезпечення моніторингу якості освіти, що сформувалося під впливом міжнародного освітнього простору. Обґрунтовано професійну підготовку бакалаврів гуманітарних наук у галузі журналістики як науково-педагогічну проблему, в основу якої покладено теорії, концепції, принципи, підходи. Розкрито організаційно-педагогічні засади професійної підготовки бакалаврів гуманітарних наук у галузі журналістики. Здійснено порівняльно-педагогічний аналіз професійної підготовки бакалаврів у галузі журналістики в університетах США та України, виявлено спільні та відмінні риси в обох країнах. Окреслено можливості використання конструктивних ідей американського досвіду професійної підготовки бакалаврів гуманітарних наук у галузі журналістики в умовах університетської освіти України. Уточнено зміст та специфіку організації професійної підготовки бакалаврів гуманітарних наук у галузі журналістики. Подальшого розвитку набули положення про організацію професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі журналістики на основі співпраці університетів з урядовими та неурядовими організаціями, місцевої громади та потенційними роботодавцями; про комплексне використання традиційних та інноваційних методів навчання, зокрема кейсів, польового методу навчання, практичного навчання у громаді. В диссертационной работе предложено решение научной задачи по выявлению особенностей профессиональной подготовки бакалавров гуманитарных наук в области журналистики в университетах США: согласование профессиональных и образовательных стандартов на федеральном и штатном уровнях; сбалансированное использование потенциала аудиторной и самостоятельной работы; диверсификация образовательно-профессиональных программ подготовки журналистов, ступеней и квалификаций; междисциплинарный и интегрированный характер образовательно-профессиональных программ; широкое использование методов активного обучения; активизация академической мобильности соискателей высшего образования; систематическое обеспечение мониторинга качества образования, сформировавшиеся под влиянием тенденций международного образовательного пространства. Обоснованно профессиональную подготовку бакалавров гуманитарных наук в области журналистики как научно-педагогическую проблему, в основу которой положен теории, концепции, принципы, подходы. Раскрыты организационно-педагогические основы профессиональной подготовки бакалавров гуманитарных наук в области журналистики. Осуществлен сравнительно-педагогический анализ профессиональной подготовки бакалавров в области журналистики в университетах США и Украины, выявлено общие и отличительные черты в опыте обеих странах. Определены возможности использования конструктивных идей американского опыта профессиональной подготовки бакалавров гуманитарных наук в области журналистики в условиях университетского образования Украины. Уточнено содержание и специфику организации профессиональной подготовки бакалавров гуманитарных наук в области журналистики. Дальнейшее развитие получили положения об организации профессиональной подготовки будущих специалистов в области журналистики на основе сотрудничества университетов с правительственными и неправительственными организациями, местной общины и потенциальными работодателями; о комплексном использовании традиционных и инновационных методов обучения, в частности кейсов, полевого метода обучения, практического обучения в обществе. The thesis presents the solution to the research problem of identifying specificity of professional training of Bachelors of Arts in Journalism at the US universities (harmonization of professional and educational standards at the federal and state levels; balanced use of the potential of classroom and independent student work; diversification of educational and professional journalism training programs; the interdisciplinary and integrated nature of educational programs, degrees and qualifications; extensive use of active learning methods; activation of student academic mobility; systematic higher education quality assurance) that have been formed under the influence of tendencies of international educational space. Professional training of Bachelor of Arts in Journalism has been justified as a scientific and pedagogical problem, solving of which is based on theories, concepts, principles, approaches. On the basis of comparative and pedagogical analysis of professional training of Bachelor of Arts in Journalism at the universities of the USA and Ukraine common (systematic review and improvement of educational and professional programs for the training of future specialists in journalism, taking into account trends of the international and educational space, national educational traditions of the labour market and employers’ requirements; humanitarian and competence-oriented educational and professional programs covering compulsory and optional disciplines; credit-modular system; levels and degrees of higher professional education; implementation of training standards; conceptual and pedagogical fundamentals of professional training of journalists), distinctive (specific attributes of the US experience are: high level of integration into international space, autonomy of university system, flexibility of educational and professional programs; freedom of choice that allows students to form their own educational trajectory; diversification of educational and professional programs, degrees; interdisciplinary of programs; allocation of a considerable amount of student’s academic load to independent work; motivation to analytical research work, high level of academic mobility; volunteer and community activities of future media specialists; applying active methods of teaching; active use of information technologies; implementation of student-centred approach; collaboration of universities with potential employers with the aim of providing work for graduates and implementing joint projects; specific attributes of Ukraine’s experience are: low degree of integration into international educational space; theoretically oriented educational and professional programs, insufficient level of formation and development of practical skills; low level of right to choose optional disciplines and formation of an individual educational trajectory; philologically oriented curricula; allocation of a considerable amount of student’s academic load to classroom work; low level of student involvement into scientific and analytical research; the initial stage of intensification international academic mobility and the lack of internal academic mobility; the initial stage of establishing cooperation with domestic and foreign media organizations for students’ internship; setting up and improvement of media laboratories and centres for practical training of future journalists) features of the researched countries have been identified; recommendations on the use of constructive ideas of experience of professional training of Bachelors of Arts in Journalism at Ukrainian universities have been developed. The content and specifics of the professional training organization of Bachelors of Arts in Journalism have been clarified. The ideas of organization of professional training of journalists based on the collaboration of universities with governmental and non-governmental organizations, the local community and potential employers, comprehensive use of traditional and innovative teaching methods, in particular, case study, “field training method”, service learning have gained further development.Item Розвиток тьюторства у закладах вищої освіти Німеччини(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Іваницька, Оксана Степанівна; Мукан, Наталія Василівна; Національний університет «Львівська політехніка»; Чепіль, Марія Миронівна; Руденко, Іванна АнатоліївнаУ дисертаційній роботі запропоновано вирішення наукового завдання щодо виявлення особливостей розвитку тьюторства в умовах вищої освіти Німеччини (створення організацій, спілок, фундацій з розвитку тьюторства на національному та міжнародному рівнях; підготовка тьюторів та їхня сертифікація; інтенсифікація наукових досліджень у цій галузі; опублікування результатів наукових студій у провідних педагогічних виданнях; розробка нормативно-правової документації на національному та інституційному рівнях, що відображає основні положення і принципи розвитку й реалізації тьюторства в умовах вищої школи; розвиток форм і методів, а також навчально-методичного забезпечення тьюторства). Висвітлено тьюторство як науково-педагогічну проблему, що охоплює соціальний, особистісний, когнітивний, знаннєвий вимір навчання, в основу якого покладено теорії концепції, підходи педагогіки, психології, менеджменту. Виконано аналіз становлення і розвитку тьюторства у закладах вищої освіти Німеччини у міжнародному та національному контексті, що формується під впливом тенденцій інтернаціоналізації вищої освіти, централізації та децентралізації в управлінні вищою освітою, розвитку системи забезпечення якості вищої освіти, глобалізації та регіоналізації вищої освіти, детрадиціоналізації вищої освіти; досліджено специфіку реалізації тьюторства на інституційному рівні Німеччини, що відображена в розробці стратегії розвитку тьюторства в університеті; організації роботи структурного підрозділу з розвитку тьюторства; налагодженні співпраці студент-тьютор-викладач; підготовці і неперервному професійному розвитку тьюторів і науково-педагогічних працівників. Окреслено можливості використання прогресивних ідей та досвіду розвитку тьюторства у Німеччині в умовах університетської освіти України. Уточнено зміст понять «тьюторство», «тьютор», «тьюторіал». Подальшого розвитку набули положення про організацію тьюторства та використання його потенціалу з метою забезпечення якості освітніх послуг та підвищення успішності здобувачів вищої освіти. В диссертационной работе предложено решение научной задачи по выявлению особенностей развития тьюторства в условиях высшего образования Германии (создание организаций, союзов, фондов по развитию тьюторства на национальном и международном уровнях, подготовка тьюторов и их сертификация; интенсификация научных исследований в этой области; публикация результатов научных исследований в ведущих педагогических изданиях, разработка нормативно-правовой документации на национальном и институциональном уровнях, отражающая основные положения и принципы развития и реализации тьюторства в условиях высшей школы, развитие форм и методов, а также учебно-методического обеспечения тьюторства). Тьюторство освещено как научно-педагогическая проблема, которая охватывает социальный, личностный, когнитивный, знаниевый аспекты обучения, в основу которого положено теории, концепции, подходы педагогики, психологии, менеджмента. Выполнен анализ становления и развития тьюторства в высших учебных заведениях Германии в международном и национальном контексте, которое формируется под влиянием тенденций интернационализации высшего образования, централизации и децентрализации в управлении высшим образованием, развития системы обеспечения качества высшего образования, глобализации и регионализации высшего образования, детрадиционализации высшего образования; исследована специфика реализации тьюторства на институциональном уровне Германии, отражена в разработке стратегии развития тьюторства в университете, организации работы структурного подразделения по развитию тьюторства; налаживании сотрудничества студент-тьютор-преподаватель; подготовке и непрерывном профессиональном развитии тьюторов и научно-педагогических работников. Определены возможности использования прогрессивных идей и опыта развития тьюторства в Германии в условиях университетского образования Украины. Уточнено содержание понятий «тьюторство», «тьютор», «тьюториал». Дальнейшее развитие получили положения об организации тьюторства и использовании его потенциала с целью обеспечения качества образовательных услуг и повышения успешности соискателей высшего образования. The thesis proposes the solution of the scientific problem of the peculiarities revealing of the tutoring development in the conditions of higher education in Germany (creation of organizations, unions, foundations for the development of tutoring at national and international levels; preparation of tutors and their certification; intensification of scientific research in this field; publishing of the scientific and pedagogical works in leading issues; development of legal and regulatory documentation at national and institutional levels reflecting the main points and principles of the tutoring development and implementation in higher education; the development of forms and methods, as well as educational and methodological support of tutoring). It is shown that the potential of tutoring is used by higher educational establishments to address the challenges of the international activity expanding, implementation of an effective internal quality assurance system, ensuring that bachelor's and master's degree programs meet the requirements of the labour market and society, as well as student expectations. Tutoring is outlined as a scientific and pedagogical problem, covering the social, personal, cognitive dimension of learning, which is based on the theory and concepts, approaches to pedagogics, psychology, management. A retrospective analysis of the tutoring formation and development at Higher Educational Establishments of Germany in the international and national context is formed, influenced by the tendencies of internationalization of higher education, centralization and decentralization in the management of higher education, development of higher education quality assurance system, globalization and regionalization of higher education; detraditionalization of higher education. The specificity of the tutoring implementation at the institutional level of Germany is researched, which is reflected in elaboration of a strategy for the tutoring development at the university; organization of a structural unit work for the development of tutoring; establishment of student-tutor-teacher cooperation; training and continuous professional development of tutors and academic staff. The research proves that tutoring is implemented in the context of partnerships established between two higher education applicants, one of whom is a tutor and the other is a tutee, in order to form a constructive academic environment of the university, which realizes the student's educational, professional, personal, cultural development, also knowledge and skills necessary for successful mastery of the chosen specialty and adaptation of the student to the academic life of the university are formed and developed. The system of qualification and certification of tutors in Germany is characterized on the basis of special training, as well as advantages of tutoring for higher educational establishment (improvement of educational process practice, reduction of students enrolled due to failure, development of academic culture of higher educational establishment); for higher educational establishment staff (better understanding of students’ needs and interests, improvement of teaching methodology based on students' interests and needs, possibility of making changes in the organization of educational process, development of collegial learning); for students (establishment of close relationship between participants in the educational process, increase of motivation for learning, the development of collegial learning); for tutors (increase of motivation to study, self-improvement and professional development). The classification of tutors according to the functional purpose is presented: 1st semester or orientation tutors, subject tutors, tutors for academic writing development, e-tutors, language tutors etc. The specific features of their training at German higher educational establishments are described in order to form a complex of competences necessary for the establishment of effective communication, decisions making and ensuring the tutoring effectiveness, formation of a productive academic environment, effective planning, organization and use of resources, ensuring of all the participants well-being in the educational process; research performing; establishment of team and independent work, etc. Possibilities of the use of progressive ideas and tutoring experience development in Germany under the conditions of the university education of Ukraine are outlined. The comprehension of the concepts “tutoring”, “tutor”, “tutorial” is clarified. Provisions on the tutoring organization and its potential use gained further development in order to ensure the quality of educational services as well as to improve the success of higher education applicants.Item Формування та використання нафтогазових стратегічних резервів національної економіки України(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Дудкін, Олег Миколайович; Кузьмін, Олег Євгенович; ПВНЗ "Львівський університет бізнесу та права"; Савіна, Наталія Борисівна; Дзьоба, Олег ГригоровичУ дисертації надані теоретичні положення та практичні рекомендації щодо формування та використання нафтогазових стратегічних резервів національної економіки. Представлено розуміння, надано склад та зміст НСРНЕ. Представлено чинники, які визначають необхідність формування НСРНЕ, такі чинники систематизовано та узагальнено. Проаналізовано міжнародний досвід формування та використання НСРНЕ. Розглянуто інструментарій оцінювання доцільності формування НСРНЕ. Проведена оцінка залежності України від імпорту енергетичних ресурсів. Обґрунтовано доцільність формування НСРНЕ в Україні. Сформовано принципові засади формування та використання НСРНЕ. Розроблено механізм управління формуванням та використанням НСРНЕ. Сформовано пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення управління формуванням та використанням НСРНЕ. В диссертационной работе представлены теоретические положения и практические рекомендации относительно формирования и использования нефтегазовых стратегических резервов национальной экономики. Представлено толкование, состав и содержание нефтегазовых стратегических резервов национальной экономики. НСРНЭ представляют собой резервы нефти, природного газа и нефтепродуктов, которые создаются в объёме, достаточном для удовлетворения потребностей внутреннего рынка в энергетических ресурсах в течение установленного периода времени (не менее 2-3 месяцев). В состав НСРНЭ включаются нефть, газ и нефтепродукты. Показано, что НСРНЭ предназначены для компенсации прекращения импорта энергетических ресурсов и удовлетворения внутреннего спроса. Определены конкретные направления использования НСРНЭ. НСРНЭ различаются по совокупности рассмотренных критериев (цель использования, модель функционирования, способы хранения, направления использования, способ финансирования закупки, длительность хранения, функциональное происхождение). Содержание НСРНЭ представлено с использованием структурно-фреймовой модели, которая построена с применением слотов понятий, использованных для определения НСРНЭ, последствий влияния, возможностей формирования, содержания, критериев детализации, предназначения, объекта управления. Показано, что НСРНЭ формируются под влиянием определённых факторов, которые определяют целесообразность или возможность формирования НСРНЭ. Показано, что к числу наиболее актуальных для Украины факторов формирования НСРНЭ относятся политическая нестабильность в странах-экспортёрах энергетических ресурсов, политические решения, военные конфликты или их угроза, монополия поставщика, заинтересованность отечественных стейкхолдеров в формировании НСРНЭ и т.д. С другой стороны, Украина имеет достаточную техническую инфраструктуру для формирования НСРНЭ и необходимые финансовые ресурсы, что обусловливает саму возможность формирования НСРНЭ для Украины. Рассмотрен международный опыт формирования и использования НСРНЭ в странах Европы, имеющих схожие с Украиной условия обеспеченности собственными энергетическими ресурсами (Польша, Чехия, Словакия, Венгрия). Исходя из изученного опыта, наибольший интерес для Украины представляют модели формирования НСРНЭ, инструментарий сдерживания спроса, кризисные уровни в обеспечении энергетическими ресурсами и мероприятия на каждом из них. Показано, что формированию НСРНЭ должна предшествовать оценка его необходимости. Для осуществления такой оценки рассмотрены модели MOSES, MAED и MESSAGE, показано, что наиболее оправданным является выбор модели MOSES. Проведена оценка зависимости Украины от импорта энергетических ресурсов, и показано, что несмотря на наращивание собственной добычи энергетических ресурсов в ближайшее время Украина остается зависимой от их импорта. Показано, что тенденции на энергетическом рынке Украины имеют устойчивый характер. На основе модели MOSES построены профили безопасности поставок энергетических ресурсов в Украину, и показано, что качественная оценка безопасности таких поставок по различным ресурсам находится на уровне "средняя" и "ниже средней", что обусловливает исключительную целесообразность формирования НСРНЭ. Предложены принципиальные основы формирования и использования НСРНЭ: разработаны и описаны концепты формирования и использования НСРНЭ, сформулированы задачи формирования и использования НСРНЭ, определены необходимые результаты решения таких задач, рассмотрены подходы для их выполнения. Предложен состав НСРНЭ как системы с включением в нее субъектов, функций, элементов и структуры. Разработаны предложения по определению объёма природного газа в составе НСРНЭ. Предложен механизм управления формированием и использованием НСРНЭ, для которого определена цель его функционирования, задачи, принципы управления, функции (общие и специальные) и методы управления (организационно-административные и экономические), а также субъекты в его составе. Субъектами в составе разработанного механизма управления являются органы государственной власти, для каждого из которых определены его необходимые задачи. В рамках разработанного механизма управления формированием и использованием НСРНЭ предложена форма описания сценариев использования НСРНЭ с уточнением сути сценария, вероятности его возникновения и последствий. Суть сценария описана на основе триггера актуализации, действий в пределах сценария, периода времени для осуществления действий, субъекта выполнения сценария и необходимого результата. Разработан порядок принятия решений относительно использования НСРНЭ на основе положений риск-менеджмента и процессно-структурного менеджмента. Разработаны предложения по совершенствованию нормативно-правового обеспечения управления формированием и использованием НСРНЭ путем структуризации существующего нормативно-правового обеспечения и разработки модели совершенствования нормативно-правового обеспечения управления формированием и использованием НСРНЭ. Theoretical ideas and applied recommendations concerning formation and using of oil and gas strategic reserves of the national economy (OGSRNE) are considered in the thesis. Meaning of OGSRNE is considered and substance and content of OGSRNE are specified. Factors that define necessity of forming OGSRNE are shown. Such factors are systematized, and generalized. International experience of creation and using OGSRNE analyzed. Tools for evaluating the expediency of making OGSRNE are considered. The dependence of Ukraine on import of energy resources is evaluated. The feasibility of OGSRNE establishment in Ukraine is evaluated. The Concept framework of formation and using of OGSRNE is formed. The managing mechanism of formation and using OGSRNE is built. Ideas concerning improvement of legal framework of managing formation and using OGSRNE are suggested.