Вісник Національного університету “Львівська політехніка”: журналістика. – 2021. – Випуск 1 (1)
Permanent URI for this collection
Науковий журнал
Є правонаступником збірника наукових праць «Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Журналістські науки», який започатковано у 2017 р. Відповідно до Наказу Міністерства освіти та науки України № 1017 від 27.09.2021р. "Вісник Національного університету "Львівська політехніка": журналістика" включено до Переліку наукових фахових видань України (категорія "Б"). Галузь науки: соціальні комунікації, спеціальність 61 (журналістика). Виходить двічі на рік з 2021 року.
Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: журналістика : науковий журнал. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2021. – Випуск 1 (1). – 76 с. : іл.
Вісник Національного університету “Львівська політехніка” : журналістикаЗміст
1 | |
7 | |
15 | |
20 | |
25 | |
30 | |
36 | |
43 | |
49 | |
56 | |
69 | |
12.
Зміст | 75 |
Content (Vol. 1 (1))
1 | |
7 | |
15 | |
20 | |
25 | |
30 | |
36 | |
43 | |
49 | |
56 | |
69 | |
12.
Contents | 75 |
Browse
Recent Submissions
Item Месенджери як перспективна платформа для розповсюдження контенту ЗМІ(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Мудра, Ірина; Кухарська, Олександра; Mudra, Iryna; Kukharska, Oleksandra; Національний університет “Львівська політехніка”; ЗМІ «Matrix»; Lviv Polytechnic National UniversityВ Інтернеті масмедіа ведуть жорстоку боротьбу за кожного читача, глядача чи слухача. З кожним роком все складніше стає втримати і зацікавити свою аудиторію. Тому ЗМІ шукають нові канали розповсюдження своєї продукції. Офіційні сайти та сторінки в соціальних мережах із кожним роком втрачають популярність серед аудиторії, тому редактори змушені шукати нові та перспективні шляхи комунікації зі своєю аудиторією. Одним із таких є так звані месенджери, які не лише швидко поширюють матеріали журналістів до конкретного читача, а й сам читач дробровільно дає згоду на отримання такої інформації. Месенджери за своєю суттю нагадують підписку на конкретний засіб масмедіа, але аудиторія інформацію отримує безкоштовно і тоді, коли має час її прочитати. Найпопулярнішими у світі є такі месенджери: Тelegram, Facebook Messenger, Wechat та WhatsApp. А в Україні найпопулярнішою соціальною платформою для спілкування є Viber (97 % українців мають його завантаженим на своїх мобільних пристроях), а також Telegram, Facebook Messenger та WhatsApp. Але українські ЗМІ найчастіше використовують для поширення свого контенту Viber та Telegram. Цікаво те, що у різних дослідженнях можна знайти різні терміни, які описують ці соціальні платформи, а саме: додатки, соціальні мережі, майданчики для спілкування, соціальні платформи та месенджери. Перші месенджери з’явилися у 90-х роках минулого століття, але пік їхнього розвитку припадає на наш час. Вони швидко завойовують популярність серед аудиторії, але не усі ЗМІ їх правильно використовують для поширення свого контенту. Тому розглянемо їх детальніше, а також наведемо правила публікування дописів на цих соціальних платформах.Item Фанфікшен як альтернативні медіа: сучасні комунікативні практики(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Гудошник, Оксана; Яровкіна, Валерія; Hudoshnyk, Oksana; Iarovkina, Valeriia; Дніпровський національний університет імені Олеся ГончараАктуалізовані сучасні напрямки розвитку фанфікшену як медійної системи, що набула характеристик самоорганізації. Представлені три етапи розвитку наукових поглядів на становлення процесу колективного авторства: від наративної критики та виокремлення медійних ознак фандомів до осмислення фактів зворотного впливу фанфікшена на культуру та комунікаційні процеси. На прикладі розвитку сучасного фанфікшен-простору запропоновані до аналізу явища, що увиразнюють комунікативну природу фанфікшен-ком’юніті, а також мережевий характер її організації: створення подкастових систем; за логікою канонічних блокбастерних всесвітів розгортання складних багатосюжетних історій із залученням великої кількості учасників. Парадоксальні явища, що виникають у вказаній медійній системі – зростання оригінальних робіт, не пов’язаних з переосмисленням та втіленням альтернативних ліній канону, виникнення феномену пасивного споглядача – пояснено впливом розвитку загальних тенденцій культури та локальними національними практиками. Побічно вплив фанфікшен- діяльності представлено в різних проявах та тенденціях: явища вторинної, третинної комунікації, перетворення фанону на канонічні тексти для подальшого фікрайтерства, активний вихід фанів за межі замкнених ком’юніті та вплив на сучасні культурні практики. Приклади останнього проілюстровано так: використання фанфіків для написання сценаріїв до серіалів; створення спінофф-продукції; урахування фанівських думок щодо розгортання сюжетів серіалів та книг. Перспективність комунікаційних досліджень умотивована кількісним зростанням об’єктів дослідження та ускладненням сучасних методик їхнього аналізу. Наявність суперечливих тенденцій та проявів проблематизує усталені наукові підходи, змушує звертатися до технічних підходів із використанням біг-дата методик.Item Використання опитувань громадської думки у висвітленні місцевих виборів 2020 року у теленовинах(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Гарматій, Ольга; Harmatiy, Olha; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДля багатьох українців «вікном» у світ новин є телебачення, насамперед телевізійні новини. На підставі вивчення новинних випусків всеукраїнських каналів можна зазначити, що незважаючи на те, що місцеві вибори були присутні на усіх телеканалах, вони не викликали в медіа такого великого інтересу, як президентські чи парламентські перегони, що може свідчити про незначну увагу центральних медіа до політики на місцях. З огляду на підвищений суспільний інтерес до соціології у виборчий період, важливе значення має грамотне поширення соціологічної інформації. Людям важливо дізнаватися з медіа про достовірні рейтинги, подані у супроводі обов’язкових методологічних відомостей. Як показує дослідження, найбільш проблемним під час поширення соціологічної інформації виявилося оприлюднення у медіа відомостей про замовників. Маніпуляції результатами опитування відбувалися і через використання досліджень від сумнівних і псевдосоціологічних структур та ігнорування при цьому інформації від відомих і авторитетних організацій. Подібне недотримання стандартів висвітлення опитувань громадської думки є порушенням вимог Виборчого кодексу і призводить до нехтування прав громадян на повну та об’єктивну інформацію про вибори. Можна зробити висновок, що телемовлення, як популярний серед українців канал отримання інформації, не дало аудиторії повноцінного доступу до результатів соціологічних досліджень про місцеві вибори. У статті запропоновані можливі шляхи виходу з такої ситуації. Це, зокрема, підвищення відповідальності ЗМІ за поширення неповної та недостовірної інформації про опитування. Важливо також, щоб соціологічні служби надавали вичерпні відомості про свої дослідження. Якщо соціологічні компанії будуть відкриті та подаватимуть у своїх звітах вичерпний обсяг інформації, у медіа буде більше можливостей надати громадськості повні відомості про опитування. Також підвищення загальної медіаграмотності, вміння інтерпретувати результати опитування та з’ясовувати їх достовірність і надійність сприятимуть опірності громадян до маніпуляції соціологічними відомостями в медіа.Item Methods of using social networks by ukrainian journalists(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Кіца, Мар’яна; Kitsa, Mariana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ cтатті визначено позитивні та негативні аспекти у використанні соціальних мереж під час виконання професійних обов’язків журналістів. Було встановлено, що з розвитком соціальних мереж життя журналіста полегшилось. Адже стало простіше шукати інформацію, відкрився більший доступ до джерел та осіб, які можуть прокоментувати певні події. Також значно полегшився доступ до джерел та осіб, які можуть прокоментувати певні події. Також значно полегшився доступ до політиків, громадських діячів та відомих особистостей, якими можна написати в соціальних мережах. У процесі дослідження для написання статті було застосовано метод системного вивчення й аналізу окремих соціальних мереж, таких як: Facebook, Twitter, Instagram, Foursquare, Tik Tok. А також за допомогою систематизації, аналогії та узагальнення було досліджено матеріали глибинних інтерв’ю, проведених спеціально для цього дослідження. Дослідження показали, що журналісти можуть по-різному використовувати соціальні мережі у своїй роботі. Багато що залежить від специфіки роботи, поставлених завдань та обов’язків журналіста. Саме тому важливим є конкретні випадки, ситуації та досвід працівників ЗМІ, які показують, як краще використовувати соціальні мережі в роботі в залежності від потреб та завдань журналіста, а також його редакції та компанії. У даній роботі окреслено основні особливості та характеристики соціальних мереж, встановлено способи їхнього використання журналістами, описано позитивні та негативні аспекти у використанні соціальних мереж. Проаналізовано також, які соціальні мережі підходять для використання певних завдань у роботі журналіста. Науковці окреслили основні можливості та переваги використання соціальних мереж різними організаціями та компаніями, також частина уваги була зосереджена на використанні цього інструменту працівниками медіа компаній. Проте єдиної політики, правил та настанов щодо використання поки що немає. Проте поставлені та вирішені в процесі дослідження завдання не вичерпують тему соціальних мереж. Доцільними є подальші дослідження щодо особливостей та характеристик соціальних мереж, їхнього використання журналістами.Item Rubrics and features of information presentation in the internet media «Ukrainskyi tyzhden’»(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Казімова, Юліана; Kazimova, Yuliana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті досліджено особливості висвітлення журналістських матеріалів у Інтернет-ЗМІ «Український тиждень» та специфіку рубрик видання. Це питання актуальне сьогодні, оскільки деякі журналісти люблять повторювати назви рубрик, полюбляють брати ці назви з інших видань. Але так чинити неправильно. Кожне видання повинно бути унікальним. Необхідно зазначити, що Інтернет-видання “Український тиждень” відповідально підійшло до питання підбору рубрик. У цьому Інтернет-виданні лише п’ять рубрик, серед них такі: “Статті”, “Колонки”, “Фоторепортаж”, “Журнал”, “Прес-релізи”, проте одна із рубрик – “Статті” містить багато підрубрик. Отже, серед підрубрик рубрики “Статті” є такі: “Усі статті”, “Політика”, “Економіка”, “Світ”, “Суспільство”, “Культура”, “Історія”, “Наука”, “Пандемія”, “Вибори‒2020”. Під підрубрикою “Усі статті” журналісти подають найбільш загальну інформацію, яка є важливою впродовж певного дня. Щодо підрубрик “Політика” та “Економіка”, то під ними подана лише відібрана, актуальна інформація. Підрубрика “Світ” є не дуже великою, проте завдяки їй можна дізнатися найважливіші події, які відбуваються у світі. Найактуальнішою підрубрикою є “Пандемія”. Саме під цієї підрубрикою журналісти подають інформацію про кількість хворих на коронавірус, способи лікування цієї хвороби, а також постійно попереджають людей про те, що краще берегти здоров’я завчасно, аби уникнути зараження. Матеріали у цьому Інтернет-виданні завжди подані професійно та оперативно. Їх цікаво читати, чому також сприяє й інтерфейс цього Інтернет-ЗМІ. Варто зазначити, що специфіка роботи журналістів вищезазначеного Інтернет-видання дає зрозуміти, що вони намагаються не висвітлювати однотипні новини, бути цікавими, писати матеріали лише на актуальні теми. У більшості випадків, інформація у різних ЗМІ однакова, адже від актуальних щоденних подій не втечеш. Проте навіть та сама інформація, яку подають усі ЗМІ, у Інтернет-виданні «Український тиждень» завжди подана оригінально та цікаво, аби читачі могли легко її зрозуміти та правильно сприйняти.Item Теоретичне обґрунтування проблеми орбітальних масмедіа(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Фінклер, Юрій; Finkler, Juryj; Чорноморський національний університет імені Петра МогилиСучасні засоби масової комунікації (наприклад, радіо, газети, телебачення чи інтернет-журналістика), та й увесь спектр засобів масової комунікації (наприклад, театр, музика, виставки, кіно, драма, опера, візуальне мистецтво тощо) просувають наратив – інтерпретаційні як журналістом, так і аудиторією контексти реалій, про які йдеться в журналістській подачі. Але із запровадженням цілісних систем ідеологічно об’єднаних масмедіа наратив вже не піддається характеристиці тимчасовості чи розлогості інтерпретацій. Контексти і наративи масмедійного контенту вже більше не маскують під припущення чи гіпотези конкретну ідеологічну, партійну, світоглядну позицію, яка є далекою від розмірковувань про пізнавальність життя, журналістики, роботи журналіста. Колись дуалістичне використання контексту інтерпретаційного середовища перетворилось на позаконструктивістську модель тиску на аудиторію не за допомогою сюжетів, а фундаментальних світоглядних та ідеологічних, а часто – прямих партійних пропозицій. Пропонується розглянути контекст як підґрунтя для взаємодії та різних засобів масової інформації, які не лише об’єднані спільними ідеологічними наративами, але й мають певний центр, навколо якого здійснюється весь контент. Маємо ефект орбітальних масмедіа – в межах їхніх контентних пропозицій відбувається взаємодія авторів і аудиторії з метою розподілу такого контенту, який в рамках інформування про щось чи про когось не стільки покращує взаємодію медіа та аудиторії, скільки слугує елементом жорсткого контентного тиску на аудиторію в межах тих журналістських подач, які транслюються цими групами медіа.Item Musical content as a media text(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Галаджун, Зоряна; Кондрашов, Олександр; Haladzhun, Zoryana; Kondrashov, Oleksandr; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University; Thompson Rivers UniversityАктуальність обраної тематики визначається передусім складністю структурної, семантичної та комунікативної організації феномена медіатексту через його знаковий характер, множинність знакових систем, співвіднесеність автора та його авдиторії в розумінні й декодуванні текстової інформації, що перебувають у площинах різних підходів до визначення поняття медіатекст та його аналізу. З погляду сучасної семіотики, де кожен знак несе особливе значення, використовується для зберігання і передачі інформації, функціонує в знаковій ситуації, взаємодіє з іншими елементами системи знаків, кордони його чітко виділені, що дозволяє йому бути відокремленим від інших знаків, музичний матеріал є системою знаків, виражених нотами, які відображають висоту звуку і його тривалість, де нота – (лат. nota, «знак») – умовний графічний знак, що розташовується на нотному стані та вказує висоту і відносну тривалість якого-небудь звуку (в окремих випадках також і спосіб відтворення). Музична семіотика виникла пізніше інших напрямів семіотики. Дослідники досі сперечаються про те, чи є музика засобом передачі, зберігання і обробки інформації. Музичний матеріал як медіатекст на сьогодні є невід’ємною частиною звукового простору, в якому роль музики принципово не змінюється, оскільки продовжує нести визначену функцію – передавати художню інформацію, яку можна емоційно та інтелектуально споживати, переробляти та компілювати за допомогою сучасної медіатехніки. При тому, що будь-який медіатекст має чітку орієнтацію на визначену аудиторію та конкретний результат, що не залишає місця для варіантів сприйняття, він все одно породжує зміни в індивідуальній картині світу саме через вплив на емоції реципієнта. Єдиною особливістю звучання музичного матеріалу за допомогою ЗМІ є те, що він зазвичай перестає мати вигляд цілісного твору, а найчастіше має цитатну форму задля якомога сильнішого впливу на глядача чи слухача, з метою формування позитивного/негативного сприйняття візуального/аудіального об’єкта. Різноманіття сучасних медіа дає можливість транслювати автономну музику (цілісні, завершенні музичні твори, первинність) та прикладну (дискретна, вторинна, компілятивна і підпорядкована тексту), що несе художню інформацію, моделює поведінку та впливає на емоції.Item Новинарна фотографія у сучасній журналістиці: види та особливості(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Максимович, Мирослав; Maksymovich, Myroslav; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті вказано на те, що в сучасних засобах масової інформації фотографії дедалі частіше виконують роль не лише візуального супроводу інформаційного, аналітичного чи публіцистичного тексту, а й на рівні із заголовками стають орієнтиром для привернення уваги аудиторії. Такий підхід збільшує вимоги до якості ілюстративного матеріалу в сучасній періодиці, адже від нього напряму залежить популярність опублікованого на шпальтах газети чи журналу тексту. Окремі світлини можуть бути самодостатнім візуальним фактажем, який не потребує вербального роз’яснення. Закцентовано увагу на ролі, призначенні та особливостях новинарної фотографії як жанру сучасної фотожурналістики. У публікації здійснено короткий огляд джерельної бази з проблематики дослідження. Розглянуто основні визначення й характерні особливості новинарної фотографії як одного з головних інформаційних жанрів сучасної зображальної журналістики. Наголошено, що сучасні фотожурналісти мають не лише орієнтуватися в жанрах фотожурналістики, а й уміти використовувати їх у повсякденній практиці. Наведено погляди теоретиків фотожурналістики на сучасний стан новинарної фотографії та подано рекомендації фотожурналістів-практиків і працівників інформаційних агентств щодо основних вимог до створення світлин у цьому жанрі. Розглянуто процес створення новинарних фотографій та їхнє використання у сучасних періодичних виданнях. Наголошено на критеріях якості таких світлин та їхньому місці в візуальному супроводі інформаційного тексту. У висновках подано рекомендації щодо підготовки фотожурналістів, які мають намір працювати в жанрі новинарної фотографії.Item Зміст(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21)Item Лексема «Вказувати» в газетних публікаціях(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Ріпей, Марія; Ripei, Mariia; Львівський національний університет імені Івана Франка; Ivan Franko National University of LvivНа підставі довідкової літератури та власного редакторського досвіду розглянуто вживання лексеми «вказувати» у журналістських матеріалах. Зосереджено увагу на поясненні значення цього слова у «Словнику української мови» (в 11 т.) та «Словнику української мови online». Приклади наведено із щоденної всеукраїнської газети «День», що є одним з найпопулярніших видань у рейтингу загальнонаціональних медіа. Зазначено, що лексему «вказувати» правильно вживати на позначення «жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого-, чого-небудь увагу; показувати… указувати дорогу… бути зразком для здійснення чого-небудь… відзначати, виділяти, називати що-небудь, роблячи відомим, помітним… звертаючи увагу на щонебудь, пояснювати, розкривати його сутність… наказувати кому-небудь, робити зауваження, давати розпорядження, повчати…». А в інших випадках варто вживати не росіянізм «вказувати», а «зазначити», «занотувати», «зафіксувати», «написати», «подати», «свідчити» тощо. Правильно писати «на звороті малюнка журналіст написав (зазначив, занотував)…»; «зазначити (подати, записати) в фемінітиві назву»; «в декларації подати (зазначити, написати) види доходів», «у розділі фіксують (записують, зазначають) дані про види та суми доходів», «зазначати місце проживання, серію і номер паспорта, ідентифікаційний код…», «інформація не буде подана»; «зазначати (записувати) в документах», «записувати (зазначати, занотовувати) на конверті рік народження»; «Менше 25 хворих на 100000 мешканців країни свідчить…». Акцентовано, що від точності слововживання залежить доступність, естетичний вплив і дієвість газетних публікацій.Item Наукові мемуари професора Олександри Сербенської: їх диференціація та значення(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Кузнецова, Олена; Kuznetsova, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДосліджено мемуари про вчених львівських університетів професора факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Олександри Сербенської, академіка Академії вищої школи України, виявлено їхню належність до публіцистики як роду писемної творчості. На основі диференційного підходу встановлено, що мемуарні праці професора Олександри Сербенської, опубліковані в друкованих ЗМІ з 1990-го року і до наших днів, належать не письменницькій, а журналістській публіцистиці, як основані на реальних фактах, подіях, без домислу, вимислу, з фактографічною, документальною, журналістською публіцистично-образною аргументацією думок автора. Здійснена типологія мемуарних праць професора Олександри Сербенської за оприлюдненням у друкованих виданнях: традиційних і нових масмедіа, зокрема тих, що були надруковані в наукових всеукраїнських і львівських журнальних виданнях, вісниках львівських університетів, збірниках наукових праць львівських університетів, Національної бібліотеки АН України ім. В. Вернадського, Львівської національної бібліотеки АН України ім. В. Стефаника, колективних мемуарних збірниках, книзі спогадів. Водночас досліджено оприлюднені в Інтернеті на сайтах архіву Львівського національного університету ім. Івана Франка, львівських каналів телебачення «Твоє місто», «Варіанти. Львів», на YouTube, Telegram-каналах, сайтах Вісників ЛНУ ім. Івана Франка серій філологічна, журналістика та сайтах вісника НУ «Львівська політехніка» серії «Проблеми української термінології». Здійснено типологізацію мемуарних праць професора Олександри Сербенської за внеском вчених у розділи українського мовознавства. Доведено, що оприлюднені мемуарні праці професора Олександри Сербенської є внеском в історію українського мовознавства, зокрема мемуарну наукову лінгвоперсонологію. Мемуари професора Олександри Сербенської є не тільки об’єктами історії української мови, а й джерелознавства історії України, історії української науки, історії львівських університетів ім. Івана Франка, «Львівської політехніки», історії української журналістики, історії української публіцистики.Item Features of infotainment penetration into the news journalism of tv channels : «1+1», «STB», «ICTV»(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Пуцята, Ірина; Putsyata, Iryna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті охарактеризовано особливості проникнення інфотейнменту в новинну журналістику телеканалів: «1+1», «СТБ», «ICTV» (на прикладі програм: «ТСН», «Вікна-новини», «Факти. Інформаційний випуск»). Розглянуто інфотейнмент як багатогранний засіб заповнення телевізійного ефіру, багатофункціональний аспект масової та міжособистісної комунікації. Ефективність досягається за допомогою роботи за певними схемами, що і показано в цій роботі. Автор звертає увагу на те, що в Україні активне впровадження методу інфотейнменту на телебаченні почалося після розпаду Радянського Союзу. У період економічної кризи засоби масової інформації зазнавали фінансових труднощів і потребували великих рекламодавців, тому для залучення аудиторії телередактори стали вдаватися до подачі політичної та соціальної інформації через розважальний аспект, беручи приклад із західних колег. Визначено причини та особливості жанру інфотейнменту в українських теленовинах, проаналізовано способи подання інформації на конкретних телеканалах, виявлено роль журналіста та ведучого у новинному мовленні. У процесі аналізу випусків програм «ТСН», «Вікна-новини», «Факти. Інформаційний випуск» з’ясовано, що у своїй роботі кореспонденти з усього творчого «інструментарію» інфотейнменту найчастіше використовують структурно-композиційні прийоми: візуальне оформлення, елементи художнього монтажу, лайфи. Поширеними прийомами в новинному мовленні є також: «журналіст як актор» і «тема як ядро змісту», тобто змістовні складові. Нерідко в сюжетах кореспонденти та ведучі використовують мовну гру, емотивність та іронію, завдяки яким досягається легкість подачі інформації, людина добре розуміє, про що говорить ведучий. Одним із способів досягнення доступності та привабливості інформації є мовна гра. Її сутність полягає в трансформації стійких словосполучень, прислів’їв, афоризмів тощо. Наразі український інфотейнмент у новинах та інформаційних програмах на вітчизняному телебаченні перебуває на стадії становлення. Його поширення у телеконтенті всеукраїнських каналів сприяє розвитку самих ЗМІ, адже цікаві новини приваблюють рекламодавців, тож, на нашу думку, саме за цим жанром майбутнє.