Вісник Національного університету “Львівська політехніка”: журналістика. – 2021. – Випуск 1 (1)

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/59906

Науковий журнал

Є правонаступником збірника наукових праць «Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Журналістські науки», який започатковано у 2017 р. Відповідно до Наказу Міністерства освіти та науки України № 1017 від 27.09.2021р. "Вісник Національного університету "Львівська політехніка": журналістика" включено до Переліку наукових фахових видань України (категорія "Б"). Галузь науки: соціальні комунікації, спеціальність 61 (журналістика). Виходить двічі на рік з 2021 року.

Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: журналістика : науковий журнал. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2021. – Випуск 1 (1). – 76 с. : іл.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка” : журналістика

Зміст


1
7
15
20
25
30
36
43
49
56
69
75

Content (Vol. 1 (1))


1
7
15
20
25
30
36
43
49
56
69
75

Browse

Author: search.filters.author.Haladzhun, Zoryana

Search Results

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Musical content as a media text
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Галаджун, Зоряна; Кондрашов, Олександр; Haladzhun, Zoryana; Kondrashov, Oleksandr; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University; Thompson Rivers University
    Актуальність обраної тематики визначається передусім складністю структурної, семантичної та комунікативної організації феномена медіатексту через його знаковий характер, множинність знакових систем, співвіднесеність автора та його авдиторії в розумінні й декодуванні текстової інформації, що перебувають у площинах різних підходів до визначення поняття медіатекст та його аналізу. З погляду сучасної семіотики, де кожен знак несе особливе значення, використовується для зберігання і передачі інформації, функціонує в знаковій ситуації, взаємодіє з іншими елементами системи знаків, кордони його чітко виділені, що дозволяє йому бути відокремленим від інших знаків, музичний матеріал є системою знаків, виражених нотами, які відображають висоту звуку і його тривалість, де нота – (лат. nota, «знак») – умовний графічний знак, що розташовується на нотному стані та вказує висоту і відносну тривалість якого-небудь звуку (в окремих випадках також і спосіб відтворення). Музична семіотика виникла пізніше інших напрямів семіотики. Дослідники досі сперечаються про те, чи є музика засобом передачі, зберігання і обробки інформації. Музичний матеріал як медіатекст на сьогодні є невід’ємною частиною звукового простору, в якому роль музики принципово не змінюється, оскільки продовжує нести визначену функцію – передавати художню інформацію, яку можна емоційно та інтелектуально споживати, переробляти та компілювати за допомогою сучасної медіатехніки. При тому, що будь-який медіатекст має чітку орієнтацію на визначену аудиторію та конкретний результат, що не залишає місця для варіантів сприйняття, він все одно породжує зміни в індивідуальній картині світу саме через вплив на емоції реципієнта. Єдиною особливістю звучання музичного матеріалу за допомогою ЗМІ є те, що він зазвичай перестає мати вигляд цілісного твору, а найчастіше має цитатну форму задля якомога сильнішого впливу на глядача чи слухача, з метою формування позитивного/негативного сприйняття візуального/аудіального об’єкта. Різноманіття сучасних медіа дає можливість транслювати автономну музику (цілісні, завершенні музичні твори, первинність) та прикладну (дискретна, вторинна, компілятивна і підпорядкована тексту), що несе художню інформацію, моделює поведінку та впливає на емоції.