Юридичні науки. – 2020. – Том 7, № 1

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/55801

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”

У збірнику наукових праць серії “Юридичні науки” викладено результати наукових досліджень актуальних проблем з різних напрямів юридичної науки, розроблено наукові концепції щодо вдосконалення вітчизняного та зарубіжного законодавства. До нього увійшли аналітичні статті та фахові коментарі вчених Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету “Львівська політехніка”, вітчизняних і зарубіжних науковців, експертні оцінки та рецензії провідних фахівців у галузі права. На авторів опублікованих матеріалів покладено повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко-статистичних даних, відповідної галузевої термінології, власних імен та інших відомостей.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки : збірник наукових праць / Міністерство освіти і науки України, Національний університет “Львівська політехніка”; голова Редакційно-видавничої ради Н. І. Чухрай. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2020. – Том 7, № 1. – 244 с. : іл.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки

Зміст (том 7, № 1)


1
8
15
23
30
37
43
48
54
61
65
71
77
83
89
99
107
114
120
127
134
141
148
153
160
167
173
178
184
191
197
204
210
217
223
233
243

Content (Vol. 7, No 1)


1
8
15
23
30
37
43
48
54
61
65
71
77
83
89
99
107
114
120
127
134
141
148
153
160
167
173
178
184
191
197
204
210
217
223
233
243

Browse

Has files: YesSubject: search.filters.subject.human rights

Search Results

Now showing 1 - 3 of 3
  • Thumbnail Image
    Item
    Проблема сутності народного суверенітету та його визначення в конституційному праві
    (Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Ковальчук, Віталій; Богів, Ярина; Kovalchuk, Vitaliy; Bohiv, Yaryna; Ковальчук, Виталий; Богив, Ярина; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    З’ясовано сутність народного суверенітету як правового феномену та запропоновано його авторське визначення для науки конституційного права. Доведено, що “народний суверенітет” є складним правовим поняттям, яке складається з двох взаємопов’язаних та взаємодоповнювальних елементів – “суверенітет” та “народ”, які формують цілісну правову категорію, яка одночасно є основоположним принципом сучасного конституціоналізму. Зміст народного суверенітету полягає у тому, що це сформована в процесі суспільного життя природна властивість народу володіти верховною, незалежною, установчою владою, яка виражає загальну волю кожного індивіда і реалізується у правах громадян, за їх безпосередньої участі, в межах наявної конституційної держави.
  • Thumbnail Image
    Item
    Роль та значення принципів права у формуванні сучасного адміністративного права
    (Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Лук’янова, Галина; Lukianova, Halyna; Лукьянова, Галина; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    У статті досліджено роль та значення основних принципів права у формуванні адміністративного права. Зазначено, що найважливішим завданням сучасного етапу розвитку адміністративного права є правове забезпечення функціонування публічної влади, її органів і службовців, а також форм і методів діяльності на принципах правової держави. В основі такої діяльності лежить механізм впровадження в адміністративноправову сферу міжнародно-правових та конституційних принципів формальної рівності, свободи, справедливості в рамках забезпечення гарантій реалізації суб’єктивних прав особи при дотриманні інтересів суспільства і держави. Наголошено, що реформування адміністративно-правової сфери можливе тільки на основі зміцнення конституційних засад адміністративного права, розробки загальногалузевих і спеціальних принципів адміністративного права, вдосконалення адміністративних процедур й адміністративного судочинства. Сучасне адміністративне право потребує правових регуляторів, які надають їй стійку єдність та діють у різних умовах і сферах публічного управління – у загальногалузевих правових принципах і положеннях, які узгоджуються з принципами правової держави. Загальновизнано, що принципи слугують теоретикопізнавальним фундаментом, ціннісним орієнтиром для правотворчості і правозастосування. Вони забезпечують стабільність адміністративного права. Зроблено висновок про те, що принципи з урахуванням позовного порядку адміністративного судочинства (адміністративний позов є вимогою про захист вставленого правопорядку, прав, свобод громадян, організацій і держави від правопорушень у сфері адміністративно-правових (публічних) відносин) покликані допомогти судді вирішити складне подвійне завдання: перевірка законності й обґрунтованості оскаржуваного управлінського акта і з урахуванням цього вирішення адміністративного спору; а при задоволенні позову – захист прав і свобод громадянина, при відмові в позові – підтвердження коректності прийнятого уповноваженими органами відповідного рішення. Подальше реформування адміністративно-правової сфери можливе на основі зміцнення конституційних засад адміністративного права, доктринальної розробки загальногалузевих і спеціальних принципів адміністративного права та процесу. Тож основним завданням адміністративного судочинства є захист прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Цього можна досягти за умови застосування принципів адміністративного судочинства, які виступають гарантіями реалізації його завдань і дотримання процесуальної форми.
  • Thumbnail Image
    Item
    Оновлення міжнародної парадигми регулювання вживання наркотиків: до постановки проблеми
    (Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Турянський, Юрій; Turiansky, Yuriy; Турянский, Юрий; Конституційний суд України; Constitutional Court of Ukraine
    Стаття присвячена аналізу потреби оновлення парадигми правового регулювання вживання наркотиків у контексті появи новітніх глобальних викликів та прав людини нового покоління. Проаналізовано міжнародну базу у сфері протидії обігу наркотиків, зокрема Єдину конвенцію про наркотичні засоби 1961 року, Конвенцію про психотропні речовини та Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин. Вказано, що на сьогодні багато науковців та представників міжнародних громадських організацій заперечують суворий кримінально-репресивний підхід. Вони доводять, що міжнародні договори щодо контролю над наркотиками безпосередньо сприяють цьому середовищу ризику та порушень прав людини, також ціла група науковців доводять факти про неефективність сучасних заходів правового регулювання боротьби з поширенням наркотиків та неефективність міжнародних інституційних заходів. Вказано, що інститут міжнародної протидії поширенню наркотичних та психотропних засобів на міжнародному рівні діє практично півстоліття, та включає в собі як нормативні, так й інституційні засоби протидії. Отож відбувається оновлення методологічних підходів до проблем правового регулювання вживання наркотиків. На сьогодні існують дві проблеми, які в міжнародному законодавстві не мають чіткої відповіді: взаємодія заборона на вживання наркотиків, прекурсорів та психотропних речовин з абсолютним правом на здоров’я людини, правом на людську гідність в аспекті полегшення болю страждаючим особам (право на вживання наркотиків у медичних цілях); можливість легалізації вживання наркотичних засобів в особистих цілях. Вирішення вказаних питань сьогодні віддане на розгляд національної політики окремої держави. Така позиція не є ефективною, хоча б із того погляду, що масова індустрія обігу наркотиків має між кордонний характер. Належні міжнародні еталони завжди провокували появу не тільки уніфікованого, але й ефективного національного законодавства, яке перевірено позитивним досвідом прогресивних держав.