Architectural Studies. – 2021. – Vol. 7, No. 2

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/57876

Науковий журнал

Засновник і видавець Національний університет «Львівська політехніка». Виходить двічі на рік з 2015 року.

Architectural Studies = Архітектурні дослідження : [науковий журнал] / Lviv Polytechnic National University ; [editor-in-chief B. Cherkes]. – Lviv : Lviv Politechnic Publishing House, 2021. – Volume 7, number 2. – Р. 105–262.

Зміст


105
126
138
148
154
165
173
183
189
197
208
216
227
235
243
253
261

Content (Vol. 7, No 2)


105
126
138
148
154
165
173
183
189
197
208
216
227
235
243
253
261

Browse

Search Results

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Chronology and architecture of St. Peter’s church in Przemysl from the Old Rus era to the XVII century
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Франків, Роман; Frankiv, Roman; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Архітектура Перемишля Княжої доби здебільшого асоціюється із дитинцем, пов’язаним із перебуванням тут осередку влади та авторитету. Водночас рівень зацікавленості рештою містобудівельної тканини, другого за значенням міста Галицького князівства, що розташоване східніше, є відчутно нижчою. Серед будівель цього великого ареалу була розташована і церква св. Петра, щодо якої є як історичні документальні свідчення, так і новіші археологічні матеріали, котрі потрібно комплексноінтерпретувати Аналіз джерельних та недавно отриманих археологічних матеріалів дає змогу уявити виглядпершого із двох храмів св. Петра у Перемишлі, котрий належить до Давньоруської доби. На основі врахування різних даних можна припустити, що його планувальна структура була аналогічною до використаної у ранній церкві (св. Івана) у Галичі в урочищі Царинка. Найближчим за розмірами та структурою до перемиського храму є церква св. Миколая у Львові, габарити середнохрестя (~підкупольного простору) яких майже однакові. Томузовнішній вигляд перемиського храму реконструюється за аналогією до цих двох споруд. Зіставлення наявних даних про трансформації архітектурного образу будівлі дають можливість припустити, що найбільш ймовірним часом зникнення давнього храму і будівництво на його місці нового, дещо меншого за розміром, є 1406 р. Саме з цією датою пов’язане найбільше зафіксоване руйнування споруди внаслідок пожежі. Оскільки після неї відбулась передача латинській общині давнього руського собору на Замковій горі, це може свідчити про те, що храм св. Петра знаходився в стані, який не давав йому змоги повноцінно функціонувати. Інші ймовірні дати зникнення споруди давньоруської доби, наприклад 1380 або 1498 роки, потребують додаткових аргументів.
  • Thumbnail Image
    Item
    Methodological aspects of the scientific and design process of preserving the historical city
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Погранична, Ірина; Ясінський, Максим; Pohranychna, Iryna; Yasinsky, Maksym; Національнийуніверситет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Висвітлено методологічні аспекти роботи архітектора в історичному середовищі, розкрито сучасні тенденції та процеси трансформації архітектурно-містобудівної структури історичних міст. Розглянуто та проаналізовано три основні підходи до їх відтворення та трансформації, що їх використовувано на теритирії Східної Європи в другій половині ХХ століття. Розкрито поняття центральної частини історичного міста як структурної одиниці міста та описано методику локалізації його межі. Також аргументовано важливість розуміння межі центральної частини історичного міста для збереження історичної архітектурно-містобудівної спадщини та які переваги можемо отримати за комплексного підходу до його регенерації. Висвітлено основні вимоги до відтворення та розвитку забудови центральних частини історичних міст дотримання яких дасть можливість стратегічно підійти до розвитку міста та його забудови, та мінімізувати кількість нових дисгармонійних об’єктів в історичному середовищі. Охарактеризовано архітектурно-містобудівні принципи відтворення та розвитку забудови кварталів центральних частин історичних міст, які ґрунтуються на спадкоємному розвитку, та допускають застосування сучасних архітектурно-будівельних новацій у конструктивному, інженерному та архітектурному вирішенні забудови. Охарактеризовано способи розвитку планувальної структури історично сформованого центру, підхіди до його трансформації та обґрунтовано переваги розроблення комплексного проекту регенерації центральної частини історичного міста, який повинен ґрунтуватись на результатах проведених досліджень під час розроблення історико-архітектурного опорного плану, передбачати можливе відтворення втраченої вуличної мережі, а відтак і розмірів кварталів, способу забудови кварталів, об’єктів історичної забудови (зокрема висотних домінант), місця та способи розміщення нової забудови, визначати наявні будівлі, які потребують реконструкції та передбачати гармонізацію великогабаритної дисгармонійної забудови. Розкрито програмний підхід до реконструкції окремих секторів історичної забудови